Горобіївка (Фастівський район)
| село Горобіївка | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Київська область |
| Район | Фастівський район |
| Рада | Бишівська сільська громада |
| Код КАТОТТГ | UA32140010030086784 |
| Облікова картка | Горобіївка |
| Основні дані | |
| Засноване | 1612 |
| Населення | 248 |
| Площа | 0,94 км² |
| Густота населення | 263,83 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 08072 |
| Телефонний код | +380 4578 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°17′32″ пн. ш. 29°53′24″ сх. д. / 50.29222° пн. ш. 29.89000° сх. д.Координати: 50°17′32″ пн. ш. 29°53′24″ сх. д. / 50.29222° пн. ш. 29.89000° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
164 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 08013, с. Бишів, вул.Київська, 48 |
| Карта | |
  Горобіївка | |
 Горобіївка | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Горобії́вка — село Бишівської сільської громади Фастівського району Київської області. Населення становить 193 особи. Розташоване за 3 км від с. Бишів. Площа населеного пункту — 159 га. Кількість дворів — 81.
Історія[ред. | ред. код]
Згадується в метричній книзі Бишівського костьолу в 1768 року.
1772 року у селі було 32 двори[1]. Горобіївкою володіли магнати Харленські.
Станом на 1885 рік у колишньому власницькому селі Бишівської волості Київського повіту Київської губернії, мешкало 462 особи, налічувалось 60 дворів, існували православна церква, лавка, 2 вітряних млини[2].
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 595 осіб (297 чоловічої статі та 298 — жіночої), з яких 570 — православної віри[3].
Серед заможних селян відомо ім'я Василя Шевченка, який на початку XX ст. володів 200 га землі.
Історичні пам'ятки[ред. | ред. код]
Селом проходив Змієвий вал, залишки якого місцями збереглися. На околиці стоїть старовинний курган. На території села знаходять фрагменти кераміки, знарядь праці давньої епохи.
Населення[ред. | ред. код]
Мова[ред. | ред. код]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[4]:
| Мова | Кількість | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 239 | 96.37% |
| російська | 8 | 3.23% |
| білоруська | 1 | 0.40% |
| Усього | 248 | 100% |
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Букет Є. Історія кожного поселення сягає коренями у глиб століть // Макарівські вісті. — 2012. — 24 лютого. — № 8 (10708). — С. 6.
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
- ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-89. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
- ↑ https://socialdata.org.ua/projects/mova-2001/
Джерела[ред. | ред. код]
- Ащенко Н. В., Букет Є. В., Нетреба Д. С. та ін.; Упоряд. Букет Є. В. Нариси з історії Макарівського району: До 15-ї річниці Незалежності України. — Київ: «Логос», 2006. — С. 245—246.
- Букет Є. Історія кожного поселення сягає коренями у глиб століть // Макарівські вісті. — 2012. — 24 лютого. — № 8 (10708). — С. 6.PDF [Архівовано 6 березня 2016 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| |||||
