Оленівка (Фастівський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Оленівка
Olenovka2 gerb.gif Olenovka prapor.gif
Герб Прапор
Країна Україна Україна
Область Київська область
Район/міськрада Фастівський
Рада/громада Оленівська сільська рада
Код КОАТУУ 3224984801
Облікова картка картка 
Основні дані
Засноване 1627
Населення 675
Площа 2,87 км²
Густота населення 235,19 осіб/км²
Поштовий індекс 08525
Телефонний код +380 4565
Географічні дані
Географічні координати 50°07′04″ пн. ш. 30°07′44″ сх. д. / 50.11778° пн. ш. 30.12889° сх. д. / 50.11778; 30.12889Координати: 50°07′04″ пн. ш. 30°07′44″ сх. д. / 50.11778° пн. ш. 30.12889° сх. д. / 50.11778; 30.12889
Середня висота
над рівнем моря
165 м
Місцева влада
Адреса ради 08525, Київська обл., Фастівський р-н, с.Оленівка, вул.Петровського,1 [1], тел. 46-6-34
Карта
Оленівка is located in Україна
Оленівка
Оленівка
Оленівка is located in Київська область
Оленівка
Оленівка

Оле́нівка (до 1917 — Геленівка) — село в Україні, у Фастівському районі Київської області. Населення становить 675 осіб.

Географія[ред.ред. код]

На південному-заході і південнму-сході від Оленівки беруть початок два струмки, які на півночі зливаються в один потік який впадає в р. Стугна.

Історія[ред.ред. код]

Назва села походить від імені дочки мотовилівського дослідника старожитностей і етнографа Едварда Руліковського — Гелени, якій після того, як вона вийшла заміж, був подарований маєток на хуторі, який отримав назву Геленівка... Саме їй він подарував після одруження маєтки на хуторі, що став згодом селом Геленівкою [2][джерело?]. За переказами селян, не підтвердженими документально, назву села пов'язують з добою Богдана Хмельницького, який, начебто, назвав хутір на честь дружини (?)

На початку 20 століття село було у власності відомих українських меценатів Богдана і Варвари Ханенків, яка відкрила у селі художню ткацьку школу [3].


У 1912—1913 рр. художник Василь Кричевський керував майстернями килимів. На стумках влаштовано численні . Такий чарівний куточок України в XIX столітті і вподобала Варвара Ханенко на струмках влаштувала ставки, влаштувала парк з екзотичними рослинами. Над джерелом була встановлена фігуркв хлопчика-херувимчика, яка зникла під час Німецько-радянської війни.

« Перлиною Оленівки і всієї округи був власне маєток Ханенків, що стояв на узбічних неугіддях села — балках і яругах, перетворених дбайливою рукою господаря на райський куточок, по суті, на дендропарк з трьома ставками, з ялиново-дубово-грабовими гаями, ділянкою культурного елітного саду. Біля одного зі ставків під горою стояла бронзова скульптура «Амура», що із глека лив джерельну воду. Неподалік на горі серед дубів височіла водонапірна вежа — в маєтку діяв водогін. Кожна родина села вважала за обов'язок бодай раз на рік побувати в літню пору біля, як називали скульптуру, «амурчика», попити холодної води. Ми, хлопчаки, бували там частіше. Нас приваблював не так «амурчик», як таємнича біла будівля електростанції, особливо «машинерія», яку було видно через великі вікна.
Збудована на межі XIX і ХХ ст. для освітлення маєтку, електростанція була зупинена в часи революції, і без діла простояла до кінця 30-х, коли нарешті взялися її пустити. І зараз уявляю розміри «динамо» — генератора постійного струму, бо саме до таких машин тоді застосовували термін «динамо». Мірилом для нього є постаті робітників. Навіть враховуючи те, що тодішні електричні машини були тихохідними і ненасиченими як за магнітними, так і за електричними параметрами, а їх тепловий режим оцінювали на дотик, потужність «динамо» була щонайменше 65—75 кВт (100 кс). Це забагато для маєтку, де не було якихось помпезних палаців чи розважальних закладів.
Відомо, що Ханенки, на відміну від сучасних багатіїв, не будували дорогих «хатинок», не відпочивали в екзотичному зарубіжжі. Свої закордонні поїздки використовували для відвідин музеїв, антикварних магазинів, мистецьких аукціонів, де здобували для України дорогоцінні скарби. Будівлі в маєтку, будучи ошатними, водночас були досить скромними, одноповерховими. Можна припустити, що Ханенки, ставлячи завдання перед спеціалістами, мали на меті провести електрику якщо не в усі хати села, то принаймні на «Нумери». Цього потребувала школа, особливо ж «ткацька», для якісної роботи якої у зимову пору було потрібне добре освітлення. На таку думку наводить не тільки значна потужність, а й конструкція електромережі.
 »

— Юрій БОБРАНИЦЬКИЙ, кандидат технічних наук, http://umoloda.kiev.ua/number/170/163/5841

В радянські часи[ред.ред. код]

У 1919 році після приходу радянської влади селяни Оленівки брали участь у масовому селянському повстанні мотовилівського отамана Бурлаки.

Під час колективізації у селі було утворено 3 господарства.

У 1932—1933 роках в селі померло шонайменше 324 осіб [джерело?], чимало мешканців села було репресовано і 1937-1938 роках.

В кінці липня 1941 року село було зайнято німецькими військами. Під час війни у селі були члени підпільних радянських і ОУНівських організацій. 6 листопада 1943 року село було звільнено від німецьких військ.

У селі після війни розмістилася центральна садиба колгоспу ім. ВКП(б), який мав 1,7 тис. га землі, в т. ч. орної - 1,3 тис. га. Виробничий напрям колгоспу - вирощування зернових культур з розвинутим м'ясо-молочним тваринництвом. Допоміжні галузі - городництво, садівництво, рибництво та бджільництво. У селі розташовані також відділок Київської овочево-картопляної дослідної станції, на базі якої працював радгосп, та філія Київської фабрики художніх виробів (на базі започаткованої ще Варварою Ханенко).

За бойові заслуги на фронтах Великої Вітчизняної війни 77 жителів села нагороджено орденами й медалями.

Культура[ред.ред. код]

В селі знаходиться парк та каскад ставків. Є восьмирічна школа [4], бібліотека. Клубу в селі нема.

GF[ред.ред. код]

13 липня 2009 року на території села засноване молодіжне об'єднання під назвою Green Family (GF💚), що займається пропагандою спорту та культурного проведення відпочинку в селі. До даного об'єднання вже долучилось понад 30 осіб, що проживають на території села, в сусідніх містах і навіть країнах, та часто відвідують Оленівку.


Сільське господарство[ред.ред. код]

  • Дослідне господарство "Оленівське" - керівник Грек Віктор Йорданович

Релігія[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Вулиця ката українського народу Петровського в 2017 році перейменована на вулицю Варвари Ханенко
  2. Едвард Руліковський народився у 1825 році, Оленівка згадується у 1640-х роках. Отже, десь неточність
  3. У 1907 р. в Оленівці розпочинається діяльність Київського кустарного товариства на підтримку українського гончарства, ткацтва, вишивки. 3 метою розширення збуту та пропагування художньої культури українського народу В.Н. Ханенко вiдкpилa свій магазин у Лондоні, де збувалucя килими і тканини Оленівської майстерні. На початку 1909 р. у Києві була влаштована друга кустарна виставка. І знову роботи Оленівської майстерні Варвари Николівни були нагороджені великою срібною медаллю.
  4. Яку було в 2014-2015 рр. запропоновано закрити із переведенням учнів на навчання до сусідньої Мотовилівки. Мешканці села відстояли школу. Станом на 2017 рік школа працює.
Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.