Великі Кліщі
| село Великі Кліщі | |
|---|---|
| Країна |  УРСР
|
| Область | Житомирська область |
| Район/міськрада | Овруцький повіт Базарський район Овруцький район Малинський район Народицький район |
| Рада | Базарська волость Великокліщівська сільська рада |
| Основні дані | |
| Засноване | кінець XVII століття |
| Населення | 540 (1989) |
| Зняте з обліку | 28 грудня 1990 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 51°02′ пн. ш. 29°10′ сх. д.H G O |
| Водойми | р. Ослів |
| Найближча залізнична станція | Малин |
| Відстань до залізничної станції | 50 км |
| Карта | |
_location_map.svg)  Великі Кліщі | |
 Великі Кліщі | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Великі Кліщі — колишнє село у Базарській волості Овруцького повіту Волинської губернії та Великокліщівській сільській раді Базарського, Овруцького, Малинського і Народицького районів Коростенської і Волинської округ, Київської та Житомирської областей. У 1923—1990 роках — адміністративний центр однойменної сільської ради.
Загальна інформація[ред. | ред. код]
Розташовувалося за 23 км південно-східніше районного центру Народичі, за 50 км від найближчої залізничної станції Малин. Через село проходив автошлях Народичі—Малин—Київ[1].
Населення[ред. | ред. код]
1859 року в поселенні було 53 двори та 428 мешканців, з них 208 чоловіків та 220 жінок[2]. Станом на 1885 рік в селі мешкало 580 осіб, налічувалося 57 дворових господарств[3].
Відповідно до результатів перепису населення Російської імперії 1897 року, загальна кількість мешканців села становила 954 особи, з них: православних — 851, юдеїв — 103, чоловіків — 472, жінок — 482[4].
Наприкінці XIX століття кількість населення становила 976 осіб, дворів — 188[5].
У 1906 році у селі налічувалося 1 055 мешканців, дворів — 147[6], у 1923 році — 229 дворів та 1 420 мешканців[7].
Станом на 1 жовтня 1941 року в селі налічувався 201 двір та 848 мешканців, з них 359 чоловіків та 489 жінок[8].
Станом на 1972 рік кількість населення становила 786 осіб, дворів — 261[1].
Відповідно до результатів перепису населення СРСР, кількість населення, станом на 12 січня 1989 року, становила 540 осіб[9].
Історія[ред. | ред. код]
.jpg)
Перша письмова згадка датується кінцем XVII століття[1]. Згадується в люстрації Київського воєводства 1754 року як с. Кліщі (пол. Kleszcze), дідицтво київського хорунжого Міхала Павши[10].
У 1859 році — Великі Кліщі, поміщицьке поселення в межах Овруцького повіту Волинської губернії. Належить до 1 стану. Розташоване при річці Ослів, на відстані від повітового міста 40 верст, від стану — 15 верст[2].
Станом на 1885 рік — колишнє власницьке село Базарської волості Овруцького повіту Волинської губернії. Був заїзд[3].
Наприкінці 19 століття — село Базарської волості Овруцького повіту, на річці Ослів, за 42 версти від Овруча, належало до православної парафії у Базарі (8 верст)[5][11]. Церкву святого Архістратига Михаїла збудовано у 1889 році[12].
У 1906 році — село Базарської волості (1-го стану) Овруцького повіту Волинської губернії. Відстань до повітового центру, м. Овруч, становила 42 версти, від волосного центру, містечка Базар — 8 верст. Найближче поштово-телеграфне відділення розміщувалося в Овручі[6].
9 листопада 1921 року, під час Листопадового рейду, через Великі Кліщі проходила Подільська група (командувач Сергій Чорний) Армії Української Народної Республіки[13].
У 1923 році включене до складу новоствореної Великокліщівської сільської ради, яка, 7 березня 1923 року, увійшла до складу новоутвореного Базарського району Коростенської округи, адміністративний центр ради[14]. Розміщувалося за 8 верст від районного центру, міст. Базар[7].
У 1937 році репресовано священника церкви Святого Миколая Миколу Сіомука Микола Іванович (нар. 1888), с. Торговище, Мацеївська волость, Ковельський повіт), Волинська губернія). Українець, освіта середня, священик. Мешкав у с. Великі Кліщі Базарського району Житомирської області. Заарештований 23 жовтня 1937 року. Обвинувачувався за статтею 54-10 Кримінального кодексу УРСР. За постановою трійки при УНКВС по Житомирській області від 11 листопада 1937 року ув'язнений до ВТТ на 10 років. Реабілітований 1989 року[15].
На фронтах німецько-радянської війни воювали 164 селян, з них 150 нагороджені орденами й медалями, зокрема А. Г. Антоненко — кавалер трьох орденів Слави. В центрі на їх честь села споруджено пам'ятник.
У радянські часи в селі розміщувалася центральна садиба колгоспу, який обробляв 3 102 га угідь, з них 1 604 га — рілля, 415 га — ліс. 56 колгоспників нагороджено орденами й медалями, серед них голову колгоспу О. Д. Підручного — орденом Трудового Червоного Прапора.
В селі були середня школа, клуб, сільська та шкільна бібліотеки, фельдшерсько-акушерський пункт, відділення зв'язку[1].
21 січня 1959 року, в складі сільської ради, внаслідок ліквідації Базарського району передане до Народицького району, 30 грудня 1962 року — до складу Овруцького району, 7 січня 1963 року — Малинського району, 8 грудня 1966 року — до складу відновленого Народицького району Житомирської області[14].
У 1990 році село відселене через радіоактивне забруднення внаслідок аварії на ЧАЕС. Зняте з обліку рішенням Житомирської обласної ради від 28 грудня 1990 року[16]. У 2013 році померла остання жителька села 84-річна Анастасія Петрівна Аврамчук, що мешкала самотньо після загального відселення 1990 року[17].
Відомі люди[ред. | ред. код]
- Єсипчук Костянтин Юхимович (1935—2009) — український геолог-петрограф, петролог, доктор геолого-мінералогічних наук, лауреат державної премії України в галузі науки і техніки 1998 року.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г Історія міст і сіл Української РСР. Великі Кліщі, Народицький район, Житомирська область. Історія міст і сіл Української РСР. Процитовано 13 червня 2023.
- ↑ а б Сведения о населенных местах Волынской губернии, собранные губернским статистическим комитетом МВД по предписанию Министра внутренних дел от 9 апреля 1859 г., для подготовки издания Полного списка населенных мест Российской Империи. Часть II [Дело]: 1859 г / Место хранения оригинала: РГИА. Ф. 1290. — Оп. 4. — Д. 89. — Житомир : Євенок О. О, 1859. — С. 236. — (Фонд Центрального статистического комитета МВД. Опись № 4) (рос.)
- ↑ а б Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. — С. 229. (рос. дореф.)
- ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий, по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. (російська) . Санкт-Петербург: типография «Общественная польза»: паровая типо-литография Н.Л. Ныркина, 1905. с. 21. Процитовано 13 червня 2023.
- ↑ а б Kleszcze 1.) Wielkie… // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1902. — Т. XV, cz. 2. — S. 83. (пол.)
- ↑ а б Список населенных мест Волынской губернии (PDF). Інститут історії України НАН України (російська) . Житомир:Волинська губернська типографія, 1906. с. 161. Архів оригіналу (PDF) за 14 грудня 2017. Процитовано 13 червня 2023.
- ↑ а б Материалы по административно-территориальному делению Волынской губернии 1923 года (PDF). Інститут історії України НАН України (російська) . Житомир: Волинський губернський відділ управління. 1923. с. 120. Архів оригіналу (PDF) за 5 жовтня 2021. Процитовано 14 червня 2023.
- ↑ Базар, Базарський район, Малі Міньки в історії Другого Зимового походу армії УНР (PDF). Електронна бібліотека Житомирського державного університету. с. 4. Архів оригіналу (PDF) за 15 травня 2021. Процитовано 9 червня 2023.
- ↑ Населення Житомирської області. pop-stat.mashke.org. Архів оригіналу за 4 вересня 2021 року. Процитовано 14 червня 2023.
- ↑ Жеменецький К. Тариф подимного податку Київського воєводства 1754 року (PDF). Біла Церква: Олександр Пшонківський, 2015. с. 147. Процитовано 13 червня 2023.
- ↑ Н. Теодорович. Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии. Том I. Уезды Житомирский, Новоград-Волынский и Овручский (PDF) (російська) . Почаїв: Типографія Почаєво-Успенської лаври, 1888. с. 318. Процитовано 13 червня 2023.
- ↑ ІнфоМалин (28 квітня 2021). Великі Кліщі:«Єдина згадка, що тут жили люди — церква святого Михаїла…». malyn.media. MalynMedia. Архів оригіналу за 2 лютого 2023. Процитовано 10 червня 2023.
- ↑ Верига Василь. Листопадовий рейд 1921 року. — Київ : Стікс, 2011. — 320 с. — ISBN 978-966-96849-8-1.
- ↑ а б Упоряд. Р.А. Кондратюк, Д.Я. Самолюк, Б.Ш. Табачник. Довідник: офіційне видання. Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795-2006 роки. Інститут історії України НАН України (українська) . Житомир: «Волинь», 2007. с. 221. Архів оригіналу за 8 жовтня 2021. Процитовано 13 червня 2023.
- ↑ Реабілітовані історією. Житомирська область. — Книга 6 / Обл. ред. кол.: Балюрко В. С. (голова); Градовський Ю. Г. (заст. голови), Копійченко Л. А. (заст. голови), Тіміряєв Є. Р. (відп. секр.), Басова І. В., Єршов В. О., Костриця М. Ю., Криворучко І. Г., Кузьмін О. С., Кучерук М. М., Магалецька Т. В., Маньковська Р. В., Натикач П. І., Онищук О. І., Осницька Т. В., Полонець М. Й., Синицький С. М., Слизькоуха О. В., Суліменко О. Г.; Упоряд.: Л. А. Копійченко, Д. Я. Самолюк, Є. Р. Тіміряєв. НАН України. Інститут історії України, Головна редакційна колегія науково-документальної серії книг «Реабілітовані історією»; Служба безпеки України; Національна спілка краєзнавців України; Українське культурно-просвітницьке товариство «Меморіал» імені Василя Стуса; Житомирська обласна державна адміністрація; Житомирська обласна рада. — Житомир : Полісся, 2013. — 696 с. — (Реабілітовані історією)
- ↑ Рішення Житомирської обласної ради 28.12.1990 // Відомості Верховної Ради України. — 12.02.1991. — № 7 — С. 175.
- ↑ Руслан Мороз (11 травня 2020). В Народицькому районі від усього села залишилася тільки унікальна діюча церква. zt.20minut.ua. Незалежний новинний портал «20minut.ua». Процитовано 10 червня 2023.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
Література[ред. | ред. код]
- Василь Сташук. Любов і гріх Великих Кліщів. Історія села, спаленого чорнобильською бідою / Василь Сташук. — 2-ге вид. — Житомир : Євенок О. О, 2017. — 93 с. — 200 прим. — ISBN 978-617-7483-14-3.
Посилання[ред. | ред. код]
- Тетяна Сорока. Сторінками малинських газет. У зоні смерті життя триває, і матері не бояться народжувати дітей…. malyn.com.ua. Мій Малин. Архів оригіналу за 8 липня 2017. Процитовано 10 червня 2023.
- Унікальна церква на Житомирщині, якій 100 років. 1.zt.ua. Перший житомирський інформаційний портал. 4 листопада 2022. Архів оригіналу за 9 лютого 2023. Процитовано 10 червня 2023.
- В Народицькому районі від всього села залишилася тільки унікальна діюча церква. youtube.com. Незалежний новинний портал «20minut.ua». 11 травня 2020. Процитовано 10 червня 2023.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - Марина Ліснічук (7 травня 2021). Як виглядають «мертві» села причорнобильської зони. Фоторепортаж. news.obozrevatel.com. Архів оригіналу за 30 липня 2021. Процитовано 10 червня 2023.
- Наталья Конова (2 березня 2006). Хозяйка заброшенного села. podorozh.info (рос.). Подорож Україною. Архів оригіналу за 19 квітня 2016. Процитовано 10 червня 2023.
- Великие Клещи. rujen.ru (рос.). Российская еврейская энциклопедия. 9 липня 2009. Процитовано 10 червня 2023.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
|
