Всеукраїнський референдум 2000

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Україна

Lesser Coat of Arms of Ukraine.svg

Політика та влада України

Конституція
Прокуратура
Політичні партії
Адміністративний устрій
Внутрішня політика

Всеукраїнський референдум 16 квітня 2000 року — опитування думки громадян України з приводу реформації системи державного управління.

Передумови проведення референдуму[ред.ред. код]

Референдум було ініційовано Президентом України Леонідом Кучмою і організовано Центральною виборчою комісією на основі «народної ініціативи» населення усієї країни.

Проте ця «ініціатива» була розкритикована як намагання олігархів із оточення Кучми зберегти владу і перешкодити Вікторові Ющенку, який на той момент був популярним політиком, перемогти на наступних президентських виборах. Опозиція дуже довго намагалася оскаржити законність цього референдуму.[1]

Питання[ред.ред. код]

Згідно з указом Президента «Про проголошення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою», на референдум мало бути винесено шість питань. Проте Конституційний суд визнав два з них неконституційними[2], тож на референдум було винесено чотири питання:

Результати референдуму
Питання Голосів «за»  % голосів «за» Голосів «проти»  % голосів «проти» Недійсні бюлетні  % недійсних бюлетнів
Чи підтримуєте Ви пропозиції про доповнення статті 90 Конституції України новою третьою частиною такого змісту:

«Президент України може також достроково припинити повноваження Верховної Ради України, якщо Верховна Рада України протягом одного місяця не змогла сформувати постійно діючу парламентську більшість або у разі незатвердження нею протягом трьох місяців підготовленого і поданого в установленому порядку Кабінетом Міністрів України Державного бюджету України»,

яка б установлювала додаткові підстави для розпуску Президентом України Верховної Ради України, та відповідне доповнення пункту 8 частини першої статті 106 Конституції України словами:

«та в інших випадках, передбачених Конституцією України»?

25 177 984 84,69% 4 126 394 13,88% 393 669 1,32%
Чи згодні Ви з необхідністю обмеження депутатської недоторканності народних депутатів України і вилученням у зв'язку з цим частини третьої статті 80 Конституції України:

«Народні депутати України не можуть бути без згоди Верховної Ради України притягнені до кримінальної відповідальності, затримані чи заарештовані»?

26 461 382 89,00% 2 862 560 9,62% 370 763 1,24%
Чи згодні Ви із зменшенням загальної кількості народних депутатів України з 450 до 300 і пов'язаною з цим заміною у частині першій статті 76 Конституції України слів «чотириста п'ятдесят» на слово «триста», а також внесенням відповідних змін до виборчого законодавства? 26 730 432 89,91% 2 597 915 8,73% 366 514 1,23%
Чи підтримуєте Ви необхідність формування двопалатного парламенту в Україні, одна з палат якого представляла б інтереси регіонів України і сприяла б їх реалізації, та внесення відповідних змін до Конституції України і виборчого законодавства? 24 284 220 81,68% 4 994 336 16,79% 416 824 1,4%

Народ України дав ствердну відповідь на усі чотири поставлені питання, проте відповідні зміни до законодавства так і не було внесено Верховною Радою.

Конституційний суд України двома рішеннями підтвердив законність та остаточність рішення, що було винесено громадянами України на референдумі. Цими ж рішеннями було підтверджено, що результати волевиявлення народу України не потребують жодних узгоджень Верховною Радою України і мають силу Закону.[3][4]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Як відбувався всеукраїнський референдум 2000 року на сайті громадської організації «Інститут політики»
  2. Рішення Конституційного суду
  3. Рішення Конституційного суду у справі за конституційним поданням 60 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень частини першої статті 103 Конституції України в контексті положень її статей 5, 156
  4. Рішення Конституційного суду у справі за конституційними поданнями Президента України про офіційне тлумачення положень частин другої, третьої статті 5, статті 69, частини другої статті 72, статті 74, частини другої статті 94, частини першої статті 156 Конституції України (справа про прийняття Конституції та законів України на референдумі)

Посилання[ред.ред. код]