Міста України

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Lesser Coat of Arms of Ukraine.svg
Ця стаття є частиною серії статей про
державний лад і устрій
України
 
Category КатегоріяІнші країни

Місто в Україні — статус адміністративно-територіальної одиниці України, населений пункт зі статусом місто, що розташований на території України і підпорядковується органам місцевої державної влади України.

Кожне місто України має унікальний ідентифікатор в Класифікаторі об'єктів адміністративно-територіального устрою України (КОАТУУ)

Значною кількістю міст (в межах 19-51) виділяються традиційно промислові регіони (особливо Львівщина та Донбас). За кількістю міст обласного та центрального підпорядкування на першому місці знаходяться промислові регіони: Донецька область (28 міст), Дніпропетровська (13) Луганська (14), а також регіони, які концентрують управлінські функції: Київська область (13) та Автономна Республіка Крим (11).

В Україні налічується 460 міст, де станом на 1 січня 2014 року мешкало 60,5 % загальної чисельності населення країни (без врахування населених пунктів, підпорядкованих міськрадам).[1]

Міста України (населення на 2001)
Найдавніші міста України

Міста зі спеціальним статусом[ред. | ред. код]

Це міста з особливим статусом. До цієї категорії належать 2 міста — Київ (як адміністративний центр України) і Севастополь.

Міста обласного значення[ред. | ред. код]

Міста, які є економічними і культурними центрами, мають розвинуту промисловість, комунальне господарство, значний державний житловий фонд, з кількістю населення понад 50 тисяч осіб (указ 1958 р).[2] В окремих випадках до категорії міст обласного підпорядкування за зазначеним указом можна було віднести міста з кількістю населення менш як 50 тисяч осіб, якщо вони мали важливе промислове, соціально-культурне та історичне значення, близьку перспективу подальшого економічного і соціального розвитку, збільшення кількості населення.

Міста районного значення[ред. | ред. код]

Малі міста[ред. | ред. код]

Відповідно до Закону України «Про затвердження Загальнодержавної програми розвитку малих міст» статус «малого міста» мають населені пункти, чисельність населення яких не перевищує 50 тис. осіб. Таких міст в Україні, відповідно до статистичних даних станом на 1 січня 2011 року, налічується 369, що складає близько 81 % від загальної кількості міст держави. У малих містах мешкає близько 14 % від загальної кількості населення країни та близько 20 % від населення усіх міст.[3]

Динаміка населення великих міст[ред. | ред. код]


Проблеми міст[ред. | ред. код]

Подальша урбанізація значною мірою обмежується наявними земельними ресурсами. Особливо гостро відчувається це в містах. Територіальне розширення міст викликає протидію інших землекористувачів — сільського і лісового господарства, транспорту, зв'язку та ін. Усе частіше виникають ситуації, коли розвиток міст, особливо великих, вимагає використання їх підземного простору.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Динаміка чисельності населення міст України
  2. Указ Президії ВР УРСР від 28 червня 1965 року, яким було затверджено «Положення про порядок перетворення, обліку, найменування і реєстрації населених пунктів, а також вирішення деяких інших адміністративно-територіальних питань в УРСР»
  3. Укладачі: Д. О. Мироненко, С. М. Кайнова, О. В. Углова. Передмова // Малі міста України. Чернігівська область. — Київ : Мінрегіон України, Державна наукова архітектурно-будівельна бібліотека імені В. Г. Заболотного, 2017. — С. 5.
  4. Населення районів і міст України
  5. а б в г д е ж и к л м дані неповні та можуть бути уточнені
  6. а б в г д е Помилка цитування: Неправильний виклик <ref>: для виносок data2014 не вказаний текст
  7. а б Загальна характеристика динаміки чисельності міського населення Російської імперії за 1811—1913 рр.
  8. В, де Ливрон «Статистическое обозрение Российской империи» — Санкт-Петербург, 1874
  9. Статистический ежегодник России 1913 г, " — Санкт-Петербург, 1914.

Посилання[ред. | ред. код]