Георг Фрідріх Гендель

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Гендель Ґеорґ Фредерік)
Перейти до: навігація, пошук
Георг Фрідріх Гендель
Georg Friedrich Händel
George Frideric Handel by Balthasar Denner.jpg
Георг Фрідріх Гендель (1733)
Основна інформація
Дата народження 23 лютого 1685(1685-02-23)
Місце народження Галле, Священна Римська імперія
Дата смерті 14 квітня 1759(1759-04-14)
Місце смерті Лондон, Королівство Велика Британія
Країна Священна Римська імперія Священна Римська імперія
Велика Британія Велика Британія
Професія органіст, клавесиніст
Інструменти клавесин, орган, гобой
http://gfhandel.org
George Frideric Handel Signature.svg
WS: Твори у Вікіджерелах

Q: Цитати у Вікіцитатах

commons: Файли у Вікісховищі

Ге́орг Фрі́дріх Ге́ндель (нім. Georg Friedrich Händel, 23 лютого 1685, Галле, Німеччина — 14 квітня 1759, Лондон) — німецький та англійський композитор епохи бароко, який мешкав спочатку в Німеччині, де і народився, а потім у Великій Британії, де скінчив свій життєвий шлях. Найвідоміший твір — «Месія», ораторія на тексти Біблії короля Якова, що звичайно виконується на Різдво Христове. Глибоко вплинув на багатьох пізніших композиторів, включаючи Гайдна, Моцарта і Бетховена

Біографія[ред.ред. код]

Дитинство і юність[ред.ред. код]

Батько Георга Фрідріха, також Георг, був цирульником-хірургом. Коли народився малий Гендель, Георгу-старшому було 63 і він був на службі в курфюрста Авґуста Саксонського[1]. Мамою Генделя була дочка лютеранського пастора Доротея Гендель (дівоче прізвище — Тауст) 1651 року народження.

Духовний клімат сім'ї сприяв формуванню культурно й духовно багатої особистості. Разом з тим, батько Генделя мав досить негативне ставлення до професії музиканта: він забороняв малому Георгу серйозно займатись музикою. Георг навчався в середній (класичній) школі, де музику викладав Йоган Преторіус — автор кількох шкільних опер. Вчителями музики малого Георга були також придворний капельмейстер Давид Пооле та органіст Кристіан Ріттер. Однак, коли тато взяв сина із собою у поїздку до Вайзенфельса, малий музи́ка зумів звернути на себе увагу герцога Йоганна Адольфа I, який висловив побажання, щоб батько не перешкоджав музичному розвитку малого Генделя. Це вплинуло на Генделя-старшого і з 1694 року його сину було дозволено навчатись у видатного органіста і композитора свого часу — Фрідріха Вільгельма Цахау (Zachow)[2].

Музична освіта в Цахау була саме тим, що було потрібно малому Генделю. Тут він отримував уроки гри на скрипці, клавесині, гобої та органі, мистецтву й законам генерал-басу (а заразом — гармонії), був ознайомлений із численними творами німецьких та італійських композиторів, а також вперше зробив спроби писати музику — написав шість тріо для двох гобоїв та баса (1695). Методика Цахау, найбільш імовірно, була побудована на практичному знайомстві з музикою, до того ж із дуже різними її зразками, що сприяло виробленню у Генделя виняткового відчуття різних музичних стилів[1].

У ранній біографії Генделя відомий також факт його поїздки в Берлін, де він, начебто, виступав перед поважною публікою (зокрема перед курфюрстом бранденбурзьким Фрідріхом III) та мав шалений успіх. Курфюрст запропонував молодому музикантові продовжити своє музичне навчання в Італії, але батько був проти (зокрема через свою хворобу — він хотів бачити сина біля себе в тяжкі часи). Проте, як дата (що коливається від 1696 до 1703), так і правдивість Генделевого музикування в Берліні ставлять під сумнів[1].

11 грудня 1697 року батько Генделя помер. Тепер юний Георг Фрідріх міг сам вирішувати, який професійний шлях йому обрати, але, з поваги до волі батька, він все-таки почав навчання в університеті для отримання юридичної освіти (1702 рік). Того ж року він обійняв посаду органіста в свого вчителя Цахау (Генделю на той час виповнилось лише 17 років), що зобов'язало Генделя не лише виконувати, але й писати музику для недільних богослужінь (хорали, псалми, мотети та кантати). Це була добра школа навчитись писати швидко (щоправда, із доброї сотні кантат, написаних у той час, Гендель не зберіг жодної). Крім того, Гендель два рази на тиждень проводив уроки співу[1]. Того часу в Галле також недовго перебував Ґеорґ Філіп Телеман, який схвально висловлюється про Генделя.

Але уже через рік Гендель припинив своє навчання в університеті та йде з посади органіста. Він переїхав до Гамбурга (1703) і повністю присвятив себе музичній професії.

Німецька Венеція[ред.ред. код]

Тогочасний Гамбург був важливим музичним центром. Тут у 1677–1678 роках був побудований перший у Німеччині оперний театр. У місті також діяло музичне товариство — Collegium Musicum. Також тут жили й творили такі музиканти як Рейнгард Кайзер («батько речитативу» у німецькій національній опері) та Йоганн Маттезон. Маттезон став однією із важливих постатей як біографії Генделя, так і німецької музичної історії в цілому. Від написання музики до організації її виконання й самого виконання на театральній сцені, від музичної критики до теорії: у всіх цих речах Маттезон був дуже успішною і впливовою особою свого часу, зокрема й тоді, коли навесні 1703 року 18-річним хлопцем в Гамбург приїхав Гендель[1].

Будучи лише на 4 роки старшим, Йоганн Маттезон допоміг Генделю «влитись» в музичне середовище міста та намагався закріпити за собою певний образ творчого опікуна Генделя. З постаттю Маттезона також пов'язана цікава подія з життя Генделя, а саме — поїздка в Любек влітку 1703 року, щоб послухати гру знаменитого на той час Дітріха Букстегуде — органіста, який мав суттєвий вплив на творчість Йоганна Себастьяна Баха. Під час цієї поїздки обом гостям, як і Баху на 2 роки пізніше, було запропоновано замістити Букстегуде на посаді органіста, але лише за умови одруження з його дочкою. Ніхто з них трьох не погодився.

Пам'ятник Г. Ф. Генделю в Галле, батьківщині композитора

Після повернення до Гамбурга Генделя прийняли другим скрипалем у міський оркестр; крім того, він часто виконував партію клавесину в театральних виставах. Але тут з Генделем відбулась чергова цікава подія: коли Маттезон на певний час залишив Гамбург, Гендель вирішив скористатись шансом вийти на публіку без попередньої консультації зі своїм «наставником» Маттезоном, і 12 лютого 1704 року Гендель виконав без його відома «Пасіони за Йоаном». Звичайно, Маттезон був незадоволений, і одразу почав нещадно критикувати Генделеву музику. Після кількох конфліктних ситуацій, справа дійшла до дуелі. Проте обставина, що врятувала Генделя від загибелі, змусила колишніх друзів знову помиритись: шпага Маттезона зламалась від удару об міцний металевий ґудзик на одязі Генделя.

Після цього, обоє взялись до роботи над виконанням «Альміри» — першої опери Генделя, що була поставлена 8 січня 1705 з великим успіхом. Згодом, 25 лютого, також успішно, пройшла прем'єра другої опери Генделя — «Нерон».

Проте Гамбурзький оперний театр увійшов у період кризи. Його директор — Райнгард Кайзер був змушений втекти із міста через борги, а його наступник думав лише про легку музику. Замовивши Генделю оперу «Флориндо і Дафна», він дозволив собі суттєво редагувати її. Становище Гамбурзької опери сильно погіршилося і на перший план вийшло видовище, а не зміст вистав.

Через Італію, Ганновер, до Лондона[ред.ред. код]

Період між 17061710 роками позначений в біографії Генделя знайомством із італійським мистецтвом і культурою. Криза в Гамбурзі змусила Генделя шукати нового середовища, й він обрав Італію, куди він вирушив восени 1706 року.

Ще в час поставлення «Альміри» в Гамбурзі Гендель познайомився із Джаном Гастоне Медічі, який ще тоді запропонував Генделю візит до Флоренції для ознайомлення з музикою Італії. Але Гендель відмовився: для німецьких музикантів того часу італійська музика здавалась не надто глибокою й виразною, німці тяжіли до власного національного стилю. Саме тому нотні зразки, які показав тоді Генделю Медічі, не справили на молодого композитора враження.

Але, коли в Гамбурзі настала криза театру, Гендель вирішив скористатись своїм знайомством, і восени 1706 року вирушив до Флоренції. Проте тут він не затримався надовго — очевидно, атмосфера цього міста не була сприятливою і підтримка графа не виявилась настільки щирою. Тому вже в січні 1707 р. Гендель з'явився в Римі, де перебував до осені, і саме в цей час написав знаменитий «Dixit Dominus». Проте першим публічним успіхом Генделя стало поставлення його «Родріґо», першої повністю італійської опери Генделя, яке відбулося у Флоренції наприкінці 1707 року. Подальший шлях Генделя цього періоду не є достеменно відомим. Можливо, після прем'єри «Родріґо» він був у Венеції, можливо — ні. Натомість встановлено, що у 1708 він знову перебував у Римі, де ставили його «Родріґо», після чого Гендель зблизився із музичною елітою Італії, зокрема із Арканджело Кореллі і Алессандро та Доменіко Скарлатті. Далі (травень 1708) Гендель поїхав у Неаполь, далі — знов до Рима, а тоді — до Венеції, де із великим успіхом відбувалася прем'єра Генделевої наступної італійської опери «Аґриппіни» (26 грудня 1709).

Г. Ф. Гендель. Скульптура роботи Ж.-Ж. Сальмсона, встановлена біля Музею мистецтв в Рубе (Франція)

В Італії Гендель також познайомився із представниками знаті міста Ганновера, куди він і переїхав у 1710 році (за припущеннями — у березні), щоб виконувати обов'язки капельмейстера. За час перебування в Італії Гендель мав нагоду писати не лише опери, а й кантати, написав 2 ораторії.

Проте й в Ганновері Гендель не затримався. Його запросили до Лондона, куди він прибув під кінець осені 1710.

Велика Британія[ред.ред. код]

Перший візит Генделя до Англії мав бути тимчасовим. Він все ще працював капельмейстером у Ганновері. Проте йому замовили нову оперу — «Рінальдо», і 24 лютого 1711 року на сцені Королівського театру в Лондоні відбулась її прем'єра. Англійці радо вітали Генделеву оперу, написану як італійську та для італійської театральної трупи, що її виконувала. Генделя також познайомили з королевою Анною. Проте Генделю потрібно було повернутися до Ганновера, де він все ще служив. Тут він написав камерну музику, зокрема концерти для гобоя, сонати для флейти і баса, ряд вокальних дуетів для принцеси Кароліни (майбутньої королеви Великої Британії)[2].

Але в листопаді 1712 Гендель знову поїхав до Лондона, де у січні 1713 було поставлено його нову оперу «Тезей». Королева Анна зробила його офіційним композитором королівського двору, попри те, що до Генделя цим титулом могли користуватись лише англійці. Він також написав для неї урочисті хорові твори («Te Deum», «Jubiate»). З цього часу Гендель стабільно жив в Англії попри те, що він не отримав на це офіційного дозволу від свого попереднього патрона. Спочатку він провів рік у графстві Суррей, в будинку багатого мецената і любителя музики Барна Елмса. Потім протягом двох років жив у гостях у графа Берлінгтона поблизу Лондона — в цей період він написав дві нові італійські опери, за які королева Ганна подарувала йому довічну пенсію в 200 фунтів стерлінгів.

У 1714 р. німецький курфюрст Георг перебрався до Англії і став британським королем. Для його двору Гендель написав «Музику на воді», призначену для виконання на святах.

З 1720 по 1728 р. Гендель обіймав посаду директора Королівської академії музики. 13 лютого 1726 р. композитор отримав британське підданство.

У 1720-х і 1730-х Гендель продовжив писати багато опер, а починаючи з 1740-х основне місце в його творчості зайняли ораторії (найвідоміша з них — «Месія»).

На рубежі 1750-х у композитора погіршився зір. У травні 1752 року йому зробили операцію на очах, проте безуспішно. Хвороба прогресувала. У 1753 році настала повна сліпота.

Гендель помер 14 квітня 1759 р. в Лондоні. Похований у Вестмінстерському абатстві.

Оцінка творчості[ред.ред. код]

Генделя вважають найбільшим, поряд із Йоганном-Себастьяном Бахом, композитором пізнього бароко і раннього класицизму. Він створив новий музичний жанр — «Англійську ораторію», яка відрізняється од італійської більш піднесеною мелодикою і монументальним аранжуванням. Моцарт вважав Генделя найбільшим майстром хорового письма. Генделеві приписують створення популярної музики: принаймні він керував оркестром просто неба, і ці виступи міг слухати кожен. Прикладами «популярної» барокової музики можуть слугувати «Музика на воді» (1717) та «Королівський феєрверк» (1749), які в своєму роді не мають рівних.

Музика Генделя легка і заразом могутня, кипить життям та енергією. Вона також може бути дуже драматичною, наприклад у великих аріях, як-от Cara Sposa з опери «Рінальдо» (1711). Гендель був також майстром гри на органі. Любителі музики в Німеччині мріяли про «дуель» Генделя з Бахом в органній вправності. Двічі таку зустріч намагався влаштувати і сам Й. С. Бах за допомогою сина Вільгельма Фрідемана, проте музиканти не зустрілися.

|

Фрагмент рукопису опери «Tolomeo»

Як і багато інших композиторів того часу, Гендель творив у так званому «галантному» стилі, що був перехідним від бароко до класицизму. У подібному стилі творили також Ґеорґ-Філіп Телеман і сини Баха, тоді як сам Йоганн-Себастьян лишався прихильником «чистого» бароко. Наприкінці життя Гендель познайомився з К. В. Ґлюком, який ділився з композитором планами ідеями реформування оперного мистецтва. Проте, своїй прихильниці Сюзан Циббер Гендель сказав, що Ґлюк «розуміється в мистецтві контрапункту так само як і його кухар Густав Вальц»[3].

Гендель зажив великої прижиттєвої слави в усій Європі. Британці вважають Генделя гордістю своєї нації поруч із Генрі Перселлом.

Творча спадщина[ред.ред. код]

Гендель написав близько 45 опер, 31 ораторію, безліч церковних хоралів, органних концертів, а також ряд творів розважального характеру[4]. Нижче подано перелік найважливіших творів:

Опери[ред.ред. код]

  • «Альміра» (Гамбург, 1705)
  • «Флоріндо» (1708)
  • «Родріго» (1707)
  • «Аґріппіна» (Венеція, 1709-1710)
  • «Рінальдо» (Лондон, 1711)
  • «Il Pastor fido» (Лондон, 1712)
  • «Тесей» (1713)
  • «Amadigi di Gaula» (1715)
  • «Acis and Galatea» (1718)
  • «Radamisto» (1720)
  • «Muzio Scevola» (1721)
  • «Floridante» (1721)
  • «Ottone, Re di Germania» (Лондон 1723)
  • «Flavio» (1723)
  • «Юлій Цезар» (Лондон, 1724)
  • «Тамерлан» (1724)
  • «Rodelinda» (Лондон, 1725)
  • «Scipione» (1726)
  • «Alessandro» (1726)
  • «Admeto» (1727)
  • «Річард Перший» (1727)
  • «Siroe» (1728)
  • «Tolomeo» (1728)
  • «Lotario» (1729)
  • «Partenope» (1730)
  • «Poro» (1731)
  • «Ezio» (1732)
  • «Sosarme» (1732)
  • «Orlando» (1733)
  • «Arianna in Creta» (1734)
  • «Oreste» (1734)
  • «Ariodante» (Лондон, 1735)
  • «Алчіна» (італ. Alcina, Лондон, 1735)
  • «Atalanta» (1736)
  • «Arminio» (1737)
  • «Giustino» (1737)
  • «Berenice» (1737)
  • «Alessandro Severo» (1738)
  • «Faramondo» (1738)
  • «Serse» («Kserkses», Лондон, 1738)
  • «Giove in Argo» (1739)
  • «Imeneo» (1740)
  • «Deidamia» (1741)
  • «Semele» (1744)


Ораторії[ред.ред. код]

Музика для оркестру[ред.ред. код]

  • «Музика на воді» (1717)
  • 6 concerti grossi, Op3 (1734)
  • «Музика для королівських феєрверків» (1749)

Інші твори[ред.ред. код]

  • «Dixit Dominus» (1707)
  • «Utrecht Te Deum» (1714)
  • Серенада «Acis and Galatea» (1721)
  • «Dettingen Te Deum» (1743)

Музичні приклади[ред.ред. код]

Вшанування пам'яті[ред.ред. код]

В рідному місті Генделя Галле встановлений пам'ятник композитору на Ринковій площі, є меморіальний будинок-музей Генделя, в якому він народився, концертний зал Георга-Фрідріха Генделя, Консерваторія імені Генделя, з 1922 року проводиться щорічний фестиваль Генделя. Його іменем названо тут торговий пасаж, багатоярусна парковка і навіть дитячий садок.

На честь Генделя було названо астероїд головного поясу, відкритий 27 жовтня 1973 року 3826 Гендель[5].

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г д Ромен Роллан. Гендель. — М.: «Музыка», 1984. (рос.)
  2. а б Т. Ливанова. История западноевропейской музыки до 1789 года. — М.: «Музыка», 1982. (рос.)
  3. Густав Вальц — оперний співак (бас), що співпрацював з Генделем
  4. Händel-Werke-Verzeichnis (Catalogue HWV) на сайті «The Halle Handel Tdition»
  5. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York : Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]