Городниця (Городенківський район)
село Городниця | |
---|---|
Країна | ![]() |
Область | Івано-Франківська область |
Район/міськрада | Городенківський район |
Рада | Городницька сільська рада |
Код КОАТУУ | 2621680501 |
Основні дані | |
Засноване | 1448 |
Населення | 1115 |
Площа | 0 км² |
Густота населення | 0 осіб/км² |
Поштовий індекс | 78140 |
Телефонний код | +380 03430 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 48°41′27″ пн. ш. 25°37′48″ сх. д. / 48.69083° пн. ш. 25.63000° сх. д.Координати: 48°41′27″ пн. ш. 25°37′48″ сх. д. / 48.69083° пн. ш. 25.63000° сх. д. |
Водойми | Дністер |
Місцева влада | |
Адреса ради | 78140, Івано-Франківська область, Городенківський район, с. Городниця, вул. Галицька, 33 |
Карта | |
Мапа | |
![]() |
Горо́дниця — село Городенківського району Івано-Франківської области, Україна.
Розташування[ред. | ред. код]
Розташоване у котловині Дністра; має 316 господарств — з чудовими городами, що в них плекали помідори, виноград, абрикоси, кавуни, вишні, черешні, груші та яблуні.
Археологічні знахідки[ред. | ред. код]
На полі під назвою «Городище» були насипані вали. Переказ каже, що цими валами (297 м понад рівнем моря) були присипані сліди присутності давніх племен, а як показує знахідка римських монет і різного військового знаряддя, це могли бути римські оборонні укріплення. Під валами було джерело, від якого вода водогоном надходила до резиденції власника поля Бялого, а село брало воду просто з джерела.
На полі «Городище» (власність родини Бялих) працювали археологи: професори Ярослав Пастернак із Львова, Козловський із Варшави, зі Стокгольму (Швеція) — в 1933—1934 й 1938—1939. Найбільше знахідок зібрав професор Козловський у 1938—1939 рр.
Публікації з археології Городниці[ред. | ред. код]
- Д-р Ярослав Пастернак. Археологія України. — Торонто, 1961.
- Первісна давня та середня історія України за археологічними джерелами. Городенка. — С. 155, 175,
- Неолітична доба, трипільські неолітичні пам'ятки горішнього Подністров'я. Городниця-Городенка. — С. 72, 144, 224, 263, 265, 269, 280, 427, 236, 442, 529, 531, 598—600, XI, XIV, XVI.
(Писано в Чикаго, 22 квітня 1972 року)
Місцевості села[ред. | ред. код]
Село ділили на «кути»: в напрямку до Передівання — ?, у напрямку Городенки — «Могилки», до села Стрільче — «Луг», а до Бабина — «Під Черленою» (тут колись був над Дністром ліс, а також кар'єри теребовельського пісковика та місця випалювання вапна).
За селом був цвинтар і стара церква (знищена), над рікою — дерев'яна церква.
Поля ділились на: «Над Черлиною», «Городище», «Попри ліс», «Фільварок», «На могилі», «Над берізками» й «На куті».
Ліси: «На Черлені», «Грабова», «Дубина», «Борсуки».
Звірина дика: лиси, дикі кабани, зайці, кози, сарни; птахи: куропатки, перепелиці. В Дністрі ловили рибу: підуства, марена, судаки, вірозуб, щупак, сом, чечуга, бабки й колюки.
На Городищі біля валів була оселя в давнину, а над водою мешкали рибалки; у пізніших роках село розмістилось над водою і прибрало назву Городниця.
Всі дані подав Євген Бялий (уродженець села), упорядкував Осип Гаванський — кооперативний робітник в повіті.
Село має дуже давню історію.Колись поблизу села була притсань за часів Римської імперії.
А в часи СРСР до села курсували річкові катера .
Легенди[ред. | ред. код]
Навпроти села є ліс,який має статус заказника .Там є три скелясті височини. Соколова,Червона скала та Гнила скала . Перша тримала назву через те,що там тривалий час збирались однойменні птахи.
Друга отримала назву через свій червоний колір .
А гнила через те ,що зовні виглядає як гниле дерево.Біля тієї скали є вхід в печеру. Ніхто не знає її протяжності.Подейкують ,що інший вихід аж біля Тернополя. За легендою під час монгольської навали там сховались жителі села Городниці .Вхід в печеру був дуже малий,тож монголи підпалили вогонь і пускали дим в ту печеру ,так і загинули втікачі.
А під час постанського руху бандерівців,там біля печери заховались декілька бандерівців,жителів села. І будучи в одній чатсині села вистрілив танок в ту скалу і патріоти повмирали .
Лев[ред. | ред. код]
Існує легенда ,що в одній з частин села "Острові", колись викопали золотого лева вагою 9 кг.
Коротка історія[ред. | ред. код]
6 січня 1448 року село згадане в найдавніших записках Галицьких судів 1435—1475 років під час розгляду справи № 1937 між шляхтичами Бучацькими та галицьким старостою Миколаєм з Любіна Паравою (лат. Nicolao de Lubin Parawa)[1].
Село мало громадського поля (пасовиська й обочи) близько 2000 морґів і орного теж близько 2000 морґів і 60 морґів лісу.
До Городниці було прилучений присілок Передівання (прибл. 60 хат з полем бл. 300 морґів). Мешканці присілка — українці, 250 осіб. Школа 1-клясова українська, читальня «Просвіти», кооператива. В Городниці школа 3-клясова утраквістична (двомовна).
У селі були читальня «Просвіти», кооператива, товариства «Сільський Господар», «Союз Українок», «Рідна Школа», «Січ» (спортивне, пізніше «Луг»).
31 липня 1952 р. Городенківський райвиконком під приводом попереднього злиття колгоспів у колгосп «Більшовик» рішенням № 368 ліквідував Пробабинську і Передіванську сільради з приєднанням її до Городницької сільради.
Під час вторгнення комуністів в село,було знищено куркульські родини,забрано їхні маєтки та землі, а частину людей які були спротивниками радянської влади було вислано та знищено.Зокрема під час радянщини постраждали родини Черепів,Кучмеїв,Коломийчуків ,Бялих,Чермаків та інші.
В селі активно діяли учасники ОУП УПА. На окраїнах села була родина ,де один з синів був учасником в битві Під Крутами .
Прізвища[ред. | ред. код]
У селі були такі прізвища: Коломийчуки, Передерки, Маркивичі, Лукавецькі, Вознятовські, Воробці, Срайки, Москалики, Дутки, Черепи, Козаки, Бордуни, Чорні, Чермаки.
Відомі люди[ред. | ред. код]
Народилися[ред. | ред. код]
- учений-економіст і громадсько-політичний діяч Коломийчук Василь Степанович
- священник о. Любомир Дутка[2]
- Головний лікар Київської міської клінічної лікарні №1 Ігор ЧЕРМАК
Померли[ред. | ред. код]
- український галицький письменник, публіцист, культурний і громадський діяч Глинський Теофан
Сучасність[ред. | ред. код]
На сьогоднішній день більшість селян є заробітчанами в країнах Європи.
А частина займається сільським господарством .Село має статус овочевої "столиці" в районі ,бо поставляє овочі в район та область.
Примітки[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
- Мацкевий Л. Г. Городниця // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол. : В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 171. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.
- Horodnica 1) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 140. (пол.) — S. 140.
|
![]() |
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |