Городниця (Коломийський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Городниця
Країна Україна Україна
Область Івано-Франківська область
Район Коломийський район
Громада Городенківська міська громада
Рада Городенківська міська громада
Основні дані
Засноване 1448
Населення 1115
Площа км²
Густота населення 0 осіб/км²
Поштовий індекс 78140
Телефонний код +380 03430
Географічні дані
Географічні координати 48°41′27″ пн. ш. 25°37′48″ сх. д. / 48.69083° пн. ш. 25.63000° сх. д. / 48.69083; 25.63000Координати: 48°41′27″ пн. ш. 25°37′48″ сх. д. / 48.69083° пн. ш. 25.63000° сх. д. / 48.69083; 25.63000
Водойми Дністер
Місцева влада
Адреса ради 78140, Івано-Франківська область, Городенківський район, с. Городниця, вул. Галицька, 33
Карта
Городниця. Карта розташування: Україна
Городниця
Городниця
Городниця. Карта розташування: Івано-Франківська область
Городниця
Городниця
Мапа

CMNS: Городниця у Вікісховищі

Горо́дниця — село в Україні, у Городенківській міській громаді Коломийського району Івано-Франківської области, Україна.

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 714-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Івано-Франківської області» увійшло до складу Городенківської міської громади.[1]

Розташування[ред. | ред. код]

Розташоване у котловині Дністра [2]; має 316 господарств — з чудовими городами, що в них плекали помідори, виноград, абрикоси, кавуни, вишні, черешні, груші та яблуні.

Археологічні знахідки[ред. | ред. код]

На полі під назвою «Городище» були насипані вали. Переказ каже, що цими валами (297 м понад рівнем моря) були присипані сліди присутності давніх племен, а як показує знахідка римських монет і різного військового знаряддя, це могли бути римські оборонні укріплення. Під валами було джерело, від якого вода водогоном надходила до резиденції власника поля Бялого, а село брало воду просто з джерела.

На полі «Городище» (власність родини Бялих) працювали археологи: професори Ярослав Пастернак із Львова, Козловський із Варшави, зі Стокгольму (Швеція) — в 1933—1934 й 1938—1939. Найбільше знахідок зібрав професор Козловський у 1938—1939 рр.

Публікації з археології Городниці[ред. | ред. код]

  • Д-р Ярослав Пастернак. Археологія України. — Торонто, 1961.
    • Первісна давня та середня історія України за археологічними джерелами. Городенка. — С. 155, 175,
    • Неолітична доба, трипільські неолітичні пам'ятки горішнього Подністров'я. Городниця-Городенка. — С. 72, 144, 224, 263, 265, 269, 280, 427, 236, 442, 529, 531, 598—600, XI, XIV, XVI.

(Писано в Чикаго, 22 квітня 1972 року)

Місцевості села[ред. | ред. код]

Село ділили на «кути»: в напрямку до Передівання — однойменний "До Передіваня" , у напрямку Городенки — «Могилки», до села Стрільче — «Луг», а до Бабина — під "Черлиною» (тут колись був над Дністром ліс, а також кар'єри теребовельського пісковику та місця випалювання вапна).[3]

За селом був цвинтар і стара церква (знищена), над рікою — дерев'яна церква.

Поля ділились на: «Над Черлиною», «Городище», «Попри ліс», «Фільварок», «На могилі», «Над берізками» й «На куті».

Ліси: «На Черлені», «Грабова», «Дубина», «Борсуки».

Звірина дика: лиси, дикі кабани, зайці, кози, сарни; птахи: куропатки, перепелиці. В Дністрі ловили рибу: підуства, марена, судаки, вірозуб, щупак, сом, чечуга, бабки й колюки.

На Городищі біля валів була оселя в давнину, а над водою мешкали рибалки; у пізніших роках село розмістилось над водою і прибрало назву Городниця.

Всі дані подав Євген Бялий (уродженець села), упорядкував Осип Гаванський — кооперативний робітник в повіті.

Село має дуже давню історію. Колись поблизу села була притсань за часів Римської імперії.

А в часи СРСР до села курсували річкові катера .

Легенди[ред. | ред. код]

Навпроти села є ліс, який має статус заказника .Там є три скелясті височини. Соколова, Червона скала та Гнила скала. Перша тримала назву через те, що там тривалий час збирались однойменні птахи.

Друга отримала назву через свій червоний колір .

А гнила через те ,що зовні виглядає як гниле дерево. Біля тієї скали є вхід в печеру. Ніхто не знає її протяжності. Подейкують, що інший вихід аж біля Тернополя. За легендою під час монгольської навали там сховались жителі села Городниці .Вхід в печеру був дуже малий, тож монголи підпалили вогонь і пускали дим в ту печеру, так і загинули втікачі.

А під час повстанського руху бандерівців, там біля печери заховались декілька бандерівців, жителів села. І будучи в одній частині села вистрілив танок в ту скалу і патріоти повмирали .

Лев[ред. | ред. код]

Існує легенда ,що в одній з частин села "Острові", колись викопали золотого лева вагою 9 кг.

Коротка історія[ред. | ред. код]

6 січня 1448 року село згадане в найдавніших записках Галицьких судів 1435—1475 років під час розгляду справи № 1937 між шляхтичами Бучацькими та галицьким старостою Миколаєм з Любіна Паравою (лат. Nicolao de Lubin Parawa)[4].

Село мало громадського поля (пасовиська й обочи) близько 2000 морґів і орного теж близько 2000 морґів і 60 морґів лісу.

До Городниці було прилучений присілок Передівання (прибл. 60 хат з полем бл. 300 морґів). Мешканці присілка — українці, 250 осіб. Школа 1-клясова українська, читальня «Просвіти», кооператива. В Городниці школа 3-клясова утраквістична (двомовна).

У селі були читальня «Просвіти», кооператива, товариства «Сільський Господар», «Союз Українок», «Рідна Школа», «Січ» (спортивне, пізніше «Луг»).

31 липня 1952 р. Городенківський райвиконком під приводом попереднього злиття колгоспів у колгосп «Більшовик» рішенням № 368 ліквідував Пробабинську і Передіванську сільради з приєднанням її до Городницької сільради.

Під час вторгнення комуністів в село, було знищено куркульські родини, забрано їхні маєтки та землі, а частину людей які були спротивниками радянської влади було вислано та знищено. Зокрема під час радянщини постраждали родини Черепів, Кучмеїв, Коломийчуків, Бялих, Чермаків та інші.

В селі активно діяли учасники ОУП УПА. На окраїнах села була родина ,де один з синів був учасником в битві Під Крутами .

Прізвища[ред. | ред. код]

У селі були такі прізвища: Коломийчуки, Передерки, Маркивичі, Лукавецькі, Вознятовські, Воробці, Срайки, Москалики, Дутки, Черепи, Козаки, Бордуни, Чорні, Чермаки.

Відомі люди[ред. | ред. код]

Народилися[ред. | ред. код]

  • учений-економіст і громадсько-політичний діяч Коломийчук Василь Степанович
  • священник та парох церкви "Пресвятої Родини" у Відні о. Любомир Дутка[5]
  • Головний лікар  Київської міської клінічної лікарні №1 Ігор ЧЕРМАК

Померли[ред. | ред. код]

Сучасність[ред. | ред. код]

На сьогоднішній день більшість селян є заробітчанами в країнах Європи.

А частина займається сільським господарством .Село має статус овочевої "столиці" в районі ,бо поставляє овочі в район та область.[6]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Івано-Франківської області. www.kmu.gov.ua (ua). Архів оригіналу за 12 листопада 2021. Процитовано 12 листопада 2021. 
  2. Записки Ханаса: Про Городницю. Записки Ханаса. пʼятниця, 10 лютого 2017 р. Процитовано 1 жовтня 2022. 
  3. Марунчак Михайло (1978). Городенщина. Історично-мемуарний збірник (Українською). Ню йорк — Торонто — Вінніпеґ: Наукове Товариство ім. Шевченка. с. 866. ISBN 966-550-175-5. Архів оригіналу за 8 листопада 2021. Процитовано 8 листопада 2021. 
  4. Akta grodskie i ziemskie z archiwu t. zw. bernardyńskiego we Lwowe…— Lwów, 1887.— t. 12.— 564 s. [Архівовано 11 квітня 2021 у Wayback Machine.]— S. 169. (лат.)
  5. Архівована копія. Архів оригіналу за 29 жовтня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019. 
  6. Маріанна Карп'як-Кучмей: Городниця - моє все (uk-UA). Процитовано 2 жовтня 2022. 

Джерела[ред. | ред. код]