Гуд

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Іслам

теч

Історія ісламу

Основи Ісламу

ЄдинобожністьСимвол віри
МолитваПіст
Благодійність
Паломництво до Мекки

Основні представники

МагометПророки ісламу
Сподвижники пророка
Халіфи
Нащадки пророка

Книги і закони

КоранСуннаХадис
МазгабШаріатІджтигад

Течії ісламу

СунізмШиїзмСуфізмВаххабізмСалафізм
ІбадизмАшаритиМатуридизмМутазиліти
ІсмаїлізмДрузиАлавіти
ІмамітиЗейдити
Хариджизм

Ісламська культура
ТеологіяДжихад

ІсламізмПанісламізмУмма
СвятаЖінка
Ісламська літератураІсламська поетикаІсламська каліграфіяІсламська наукаІсламська архітектураІсламська держава
Словник ісламських термінівТермінологія


Гуд (араб. ‎ هود‎‎) — пророк у ісламі. Він був посланий до єменського племені Ад, що проживало у містечку Аль-Ахкаф. Гуд є нащадком Сама (Сима), сина Нуха (Ноя)

Історія Гуда в Корані[ред. | ред. код]

Гуд закликав своїх співвітчизників поклонятися Аллаху, не пишатися своїм багатством, садами і міцними будівлями, пам’ятати про покарання народу Нуха, бути богобоязливими, не коритися цареві-тирану; обіцяв, що тоді Аллах пошле їм довгоочікуваний дощ. Його плем’я сприйняло його за божевільного і брехуна, за що й було покаране. Коли вони побачили хмару і вирішили, що вона несе їм дощ — вона принесла їм страшний вітер, що дув сім ночей і вісім днів. Вітер зніс всіх людей, як вирвані пальми; лишились лише житла. Порятувались лише Гуд і ті, хто йому повірив.

Паралелі з життям Мухаммеда[ред. | ред. код]

Коранічні оповіді про Гуда здебільшого складають одне ціле з оповідями про покарання інших народів, що не повірили своїм пророкам — Нуху, Саліху, Луту, Шуайбу. Всі вони повинні були служити застереженням мекканцям, що не вірили Мухаммеду. В оповідях про Гуда багато паралелей з життям Мухаммеда — містяться аналогічні до мекканських звинувачення і заперечення пророку. Це передання відобразило загибель і занепад осілих держав давньої Аравії.

Джерела[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]