Шуайб

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Іслам

теч

Історія ісламу

Основи Ісламу

ЄдинобожністьСимвол віри
МолитваПіст
Благодійність
Паломництво до Мекки

Основні представники

МагометПророки ісламу
Сподвижники пророка
Халіфи
Нащадки пророка

Книги і закони

КоранСуннаХадис
МазгабШаріатІджтигад

Течії ісламу

СунізмШиїзмСуфізмВаххабізмСалафізм
ІбадизмАшаритиМатуридизмМутазиліти
ІсмаїлізмДрузиАлавіти
ІмамітиЗейдити
Хариджизм

Ісламська культура
ТеологіяДжихад

ІсламізмПанісламізмУмма
СвятаЖінка
Ісламська літератураІсламська поетикаІсламська каліграфіяІсламська наукаІсламська архітектураІсламська держава
Словник ісламських термінівТермінологія


Шуайб (араб. ‎ شعيب‎‎), (можливо біблійний Іофор) — пророк (набі). Посланий Аллахом до народів Мадйану і Айки. Був нащадком Пророка Ібрагіма або Саліха

Історія Шуайба в Корані[ред. | ред. код]

За коранічною оповіддю, Шуайб закликав поклонятися лише Аллахові. Просив своїх одноплемінників, що займалися торгівлею, подорожуючи не поширювати безчестя, не обманювати людей під час торгівлі; закликав пам’ятати про долю тих, хто раніше не вірив пророкам, — про народи Нуха, Худа, Саліха і Лута. Шуайбові повірила лише незначна частина мешканців Мадйану, більшість вважала його божевільним, чаклуном і брехуном. Йому дорікали за низьке походження, погрожували побити камінням, прогнати. Від тих, що повірили у Аллаха, вони вимагали повернутися до віри предків. Віруючі у Аллаха відмовились, закликавши Аллаха розсудити їх з невірними. Тоді Аллах викликав землетрус. Всі, що не повірила Шуайбу загинули (7:85/83—93/91; 11:84/85—95/98; 15:78; 26:176—191; 29:36/35—37/36; 38:13/12; 50:13).
Коранічні оповіді про Шуайба тісно пов’язані з іншими оповідями про покарання для тих, хто не повірив пророкам. Стилістично вони дуже близькі до розповідей про аравійських пророків Саліха і Худа. У них багато натяків на долю Мухаммеда — звинувачення в одержимості і чаклунстві, в низькому походженні, погрози побити камінням і т. д. Разом з тим вони містять чимало конкретних деталей, що описують народ Шуайба як досвідчених і вправних торгівців, що подорожували світом. Ймовірно, що в Корані використане якесь аравійське передання про загибель Набатійського царства, до ареалу якого частково входив й історичний Мадйан.

Шуайб у мусульманських переказах[ред. | ред. код]

Коментатори Корану не були знайомі з власне аравійськими переказами. Виходячи з того, що Мадйан згадується у історії про Шуайба й історії про Мусу, вони ідентифікували Шуайба з «глибоким старцем», зятем Муси, біблійним Іофором. Легенди про Шуайба не набули широкої популярності в мусульманській літературі.
За переданням Шуайб дожив до глибокої старості, до часів, коли почалась пророча місія Муси (Мойсея). Муса виїхав з Єгипту і приїхав до Шуайба у Мадйан, де одружився з одною з його дочок, після цього повернувся до Єгипту. Шуайб відвідував Мусу у Єгипті, а потім переїхав до Мекки і там поселився. Він був похований коло джерела Замзам. Згідно з іншим переданням, він помер у Єгипті.

Сьогодні мусульманські публіцисти часто наводять історію про Шуайба для боротьби зі свавіллям торгівців.

Джерела[ред. | ред. код]