Нух

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Іслам

теч

Історія ісламу

Основи Ісламу

ЄдинобожністьСимвол віри
МолитваПіст
Благодійність
Паломництво до Мекки

Основні представники

МагометПророки ісламу
Сподвижники пророка
Халіфи
Нащадки пророка

Книги і закони

КоранСуннаХадис
МазгабШаріатІджтигад

Течії ісламу

СунізмШиїзмСуфізмВаххабізмСалафізм
ІбадизмАшаритиМатуридизмМутазиліти
ІсмаїлізмДрузиАлавіти
ІмамітиЗейдити
Хариджизм

Ісламська культура
ТеологіяДжихад

ІсламізмПанісламізмУмма
СвятаЖінка
Ісламська літератураІсламська поетикаІсламська каліграфіяІсламська наукаІсламська архітектураІсламська держава
Словник ісламських термінівТермінологія


Нух (араб. ‎ نوح‎‎), — перший з п'яти найбільших пророків в ісламі після Адама (расул, улу-л-азм). Джерелом коранічної оповіді про Нуха є біблійна історія про Ноя (івр. נֹחַ‎, Но́ах, дав.-гр. Νῶε), що дійшла до Мухаммеда через аравійські перекази[джерело не вказане  1237  днів]. Згідно з мусульманською традицією, нові покоління людей походять від трьох синів Нуха: Сам (бібл. Сим) став прародичем арабів, персів і європейців; Хам — темношкірих індійців та африканців, а Яфес (бібл. Яфет) — турків та інших азіатів.

Історія Нуха в Корані[ред. | ред. код]

Ковчег Нуха, могольська мініатюра XVI ст.

Нух займався сільським господарством і тваринництвом.
Через багато років після пророцтва Ідріса, деякі люди почали малювати і виготовляти його зображення і поклонятися ним. В Корані йдеться про те, що Нух за наказом Аллаха став проповідувати єдинобожжя своєму народові. Йому не повірила навіть власна дружина. Нуха вважали божевільним, сварили, принижували, погрожували побити камінням (Коран, 54: 9). Небагато людей пішли за Нухом, серед невіруючих опинився навіть його син Йам (Кенан).[1]

Тоді Нух закликав Аллаха про допомогу і просив покарати невіруючих. Аллах наказав Нухові будувати ковчег, після чого «закипіла піч»: з-під землі та з неба полилась вода, що заповнила весь світ. Невіруючі загинули, порятувалися лише Нух, його близькі і ті, хто повірив йому, а також пари всіх живих істот, що були взяті до ковчегу. Один із синів Нуха відмовився пливти з ним, він надіявся врятуватись від потопу на горі, але загинув. Ковчег носило височенними хвилями, пізніше, коли вода спала, він опустився на гору аль-Джуді. Врятований Нух безуспішно просив Аллаха воскресити свого сина, та Аллах відповів — невіруючий син перестав бути членом його сім’ї.

Нух в мусульманській традиції[ред. | ред. код]

Коментатори Корану ввели у розповідь про Нуха імена його дружини і дітей. Нуха називають першим довгожителем, докладно описуються насмішки з приводу будівництва ковчега. Описують багатоярусний ковчег, його передню частину — вона була у вигляді голови півня — і задню — у вигляді його хвоста. Розповідають, що першою серед тварин до ковчега увійшла мураха, а останнім — осел, разом з яким туди проник Ібліс. В ковчегу було збережене тіло Адама. Аравійська гора аль-Джуді поступово була ідентифікована з горами Курдистану, справжнім біблійним Араратом.

Нух у середньовічній ісламській літературі[ред. | ред. код]

Біблійна оповідь і юдейські передання були основним джерелом для розвитку легенди про Нуха у середньовічній ісламській літературі. Особливе місце посіли в ній мотиви, пов’язані з мекканською святинею. Вода, що затопила весь світ, обійшла мекканську «заповідну територію» (харам). Кааба, збудована Адамом, була піднята на небо, де Джабраїл і зберіг священний камінь. Згідно з суфійськими тлумаченнями, потоп символізує бурю дочасного життя, врятуватись від якої можна на кораблі, виконуючи священні закони, послані Аллахом через пророків.

Джерела[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. The sons of Noah // compiled by Dee Finney

Див. також[ред. | ред. код]