Нух

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Іслам

теч

Історія ісламу

Основи Ісламу

ЄдинобожністьСимвол віри
МолитваПіст
Благодійність
Паломництво до Мекки

Основні представники

МагометПророки ісламу
Сподвижники пророка
Халіфи
Нащадки пророка

Книги і закони

КоранСуннаХадис
МазгабШаріатІджтигад

Течії ісламу

СунізмШиїзмСуфізмВаххабізмСалафізм
ІбадизмАшаритиМатуридизмМутазиліти
ІсмаїлізмДрузиАлавіти
ІмамітиЗейдити
Хариджизм

Ісламська культура
ТеологіяДжихад

ІсламізмПанісламізмУмма
СвятаЖінка
Ісламська літератураІсламська поетикаІсламська каліграфіяІсламська наукаІсламська архітектураІсламська держава
Словник ісламських термінівТермінологія


Нух (араб. ‎ نوح‎‎), — перший з п'яти найбільших пророків в ісламі після Адама (расул, улу-л-азм). Джерелом коранічної оповіді про Нуха є біблійна історія про Ноя (івр. נֹחַ‎, Но́ах, дав.-гр. Νῶε), що дійшла до Мухаммеда через аравійські перекази[джерело не вказане  1049  днів]. Згідно з мусульманською традицією, нові покоління людей походять від трьох синів Нуха: Сам (бібл. Сим) став прародичем арабів, персів і європейців; Хам — темношкірих індійців та африканців, а Яфес (бібл. Яфет) — турків та інших азіатів.

Історія Нуха в Корані[ред.ред. код]

Ковчег Нуха, могольська мініатюра XVI ст.

Нух займався сільським господарством і тваринництвом.
Через багато років після пророцтва Ідріса, деякі люди почали малювати і виготовляти його зображення і поклонятися ним. В Корані йдеться про те, що Нух за наказом Аллаха став проповідувати єдинобожжя своєму народові. Йому не повірила навіть власна дружина. Нуха вважали божевільним, сварили, принижували, погрожували побити камінням (Коран, 54: 9). Небагато людей пішли за Нухом, серед невіруючих опинився навіть його син Йам (Кенан).[1]

Тоді Нух закликав Аллаха про допомогу і просив покарати невіруючих. Аллах наказав Нухові будувати ковчег, після чого «закипіла піч»: з-під землі та з неба полилась вода, що заповнила весь світ. Невіруючі загинули, порятувалися лише Нух, його близькі і ті, хто повірив йому, а також пари всіх живих істот, що були взяті до ковчегу. Один із синів Нуха відмовився пливти з ним, він надіявся врятуватись від потопу на горі, але загинув. Ковчег носило височенними хвилями, пізніше, коли вода спала, він опустився на гору аль-Джуді. Врятований Нух безуспішно просив Аллаха воскресити свого сина, та Аллах відповів — невіруючий син перестав бути членом його сім’ї.

Нух в мусульманській традиції[ред.ред. код]

Коментатори Корану ввели у розповідь про Нуха імена його дружини і дітей. Нуха називають першим довгожителем, докладно описуються насмішки з приводу будівництва ковчега. Описують багатоярусний ковчег, його передню частину — вона була у вигляді голови півня — і задню — у вигляді його хвоста. Розповідають, що першою серед тварин до ковчега увійшла мураха, а останнім — осел, разом з яким туди проник Ібліс. В ковчегу було збережене тіло Адама. Аравійська гора аль-Джуді поступово була ідентифікована з горами Курдистану, справжнім біблійним Араратом.

Нух у середньовічній ісламській літературі[ред.ред. код]

Біблійна оповідь і юдейські передання були основним джерелом для розвитку легенди про Нуха у середньовічній ісламській літературі. Особливе місце посіли в ній мотиви, пов’язані з мекканською святинею. Вода, що затопила весь світ, обійшла мекканську «заповідну територію» (харам). Кааба, збудована Адамом, була піднята на небо, де Джабраїл і зберіг священний камінь. Згідно з суфійськими тлумаченнями, потоп символізує бурю дочасного життя, врятуватись від якої можна на кораблі, виконуючи священні закони, послані Аллахом через пророків.

Джерела[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. The sons of Noah // compiled by Dee Finney

Див. також[ред.ред. код]