Дрогичин

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
місто Дрогичин
біл. Драгічын
Coat of Arms of Drahičyn, Belarus.png Flag of Drahičyn.png
Герб Дрогичина Q20970580?
DrahičynHorad.JPG
Основні дані
52°11′ пн. ш. 25°09′ сх. д. / 52.183° пн. ш. 25.150° сх. д. / 52.183; 25.150Координати: 52°11′ пн. ш. 25°09′ сх. д. / 52.183° пн. ш. 25.150° сх. д. / 52.183; 25.150
Країна Білорусь Білорусь
Область Берестейська область
Район Дрогичинський
Перша згадка 1452
Статус з 1967 року
Населення 13 400 (2006)
Площа 11 км² км²
Поштовий індекс 225830
Телефонний код +375-1644
Відстань
Найближча залізнична станція Дрогичин (6 км)
До обласного центру
 - залізницею 104 км
Дрогичин. Карта розташування: Білорусь
Дрогичин
Дрогичин
Дрогичин. Карта розташування: Берестейська область
Дрогичин
Дрогичин
Дрогичин (Берестейська область)

CMNS: Дрогичин на Вікісховищі

Дрогичин (біл. Драгічын) — місто в Берестейській області Білорусі.

Історія[ред. | ред. код]

Назву міста пояснюють по-різному. Одні пов'язують її з «дреговичами», які колись населяли південну частину Білорусі, інші — з розміщенням Дрогичину на перехресті важливих доріг, треті — з особливостями «дарог», «дрог».

В письмових джерелах Дрогичин вперше згадується в 1452 році як село Довечоровичі, поселення, що належало італійській королеві Боні Сфорца. З 1623 року Довечоровичі отримали право містечка у складі Великого князівства Литовського. У джерелах 1655 року містечко вперше називається Дрогичин. У XVII столітті вживалися дві офіційних назви: Дрогичин і Довечоровичі.

Згідно з переписом 1778 року Дрогичин вважався містом, центром якого була прямокутна торгова площа з дерев'яною ратушею з металевим куполом і гербом міста, біля якої стояла дерев'яна корчма з торговими рядами та баштоподібною брамою. Від площі в радіальних напрямках розходилися вулиці Перковічська, Пінська і Хомська, уздовж яких і концентрувалися будівлі (всі будівлі були дерев'яними). До складу Дрогичина входили передмістя Зарічка і Старосілля.

У 1778 році у місті з сільськими передмістями Старосіллям і Зарічкою налічувалося 785 жителів, з них християн — 69 %, євреїв — 31 %. З 1795 року Дрогичин в складі Російської імперії.

З 1801 року і на протязі всього XIX століття він як містечко Кобринського повіту входить до складу Гродненської губернії. З 1897 року — 2258 жителів, 280 дворів, церковно-парафіяльна школа, двокласне народне училище, сільська лікарня.

У 1905 році в Дрогичині з передмістями проживало близько 3609 мешканців. Основне заняття — сільське господарство, торгівля, ремесло. Напередодні першої світової війни в Дрогичині працювали 2 маслоробні, завод очищення крейди, фабрика солом'яних капелюхів, 7 млинів, на яких працювало 36 робітників. Крупніше підприємство — фабрика солом'яних капелюхів: у 1914 році там працювало 12 робітників, випущено продукції на 8000 рублів.

З вересня 1915 по 1918 Дрогичин був окупований військами кайзерівської Німеччині, в 1919 поляками, в 19201939 роках повітовий центр Поліського (Берестейського) воєводства, близько 4 тис. жителів. Після приєднання в 1939 році до БРСР в Пінській області. З 25 червня 1941 року по 17 липня 1944 місто було окуповане німецько-нацистськими військами, після сорокаденної оборони радянськими військами Дніпровсько-Бузького каналу. У 1954 Дрогичин включено до складу Берестейської області. З 1967 року він отримав статус міста.

Населення[ред. | ред. код]

Освіта[ред. | ред. код]

У Дрогичині працюють гімназія, 2 середні, музична, дитячо-юнацька спортивна школи, 6 дошкільних закладів, Дрогичинське державне ПТУ № 163 сільськогосподарського виробництва.

Медицина[ред. | ред. код]

Медичні послуги надають лікарня та поліклініка.

Культура[ред. | ред. код]

Діють кінотеатр, будинок культури, будинок творчості дітей та юнацтва, 2 бібліотеки, центр молоді «Спатканьне».

Мас-медіа[ред. | ред. код]

Видається районна газета «Драгічынскі веснік».

Відомі особистості[ред. | ред. код]

В поселенні народилась:

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Літаратура/Мястэчкі Беларусі (2010) С. 413.
  2. Drohiczyn (2) // Літаратура/Геаграфічны слоўнік Каралеўства Польскага S. 150.
  3. Драгічын // Літаратура/Нашы гарады
  4. Дрогичин // Літаратура/Вялікі энцыкляпэдычны слоўнік
  5. Драгічын // Літаратура/ЭГБ С. 274.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]