Дорогичин (Білорусь)
| Транслітерація назви | Drahičyn | ||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
.jpg) | |||||
| Основні дані | |||||
| 52°11′ пн. ш. 25°09′ сх. д. / 52.183° пн. ш. 25.150° сх. д. | |||||
| Країна |
 Білорусь | ||||
| Область | Берестейська область | ||||
| Район | Дорогичинський | ||||
| Перша згадка | 1452 | ||||
| Статус | з 1967 року | ||||
| Населення | 14 744 (2009[1]) | ||||
| Площа | 11 км² | ||||
| Часовий пояс | час у Білорусі | ||||
| Поштовий індекс | 225830 | ||||
| Телефонний код | +375-1644 | ||||
| Висота | 151 м | ||||
| Транспорт, відстані | |||||
| Найближча залізнична станція | Дрогичин (6 км) | ||||
| До Мінська | |||||
| - фізична | 250 км | ||||
| До обласного центру | |||||
| - залізницею | 104 км | ||||
  Дорогичин | |||||
  Дорогичин Дорогичин (Берестейська область) | |||||
 | |||||
 Дорогичин у Вікісховищі | |||||
Дорогичин[2] (Дрогичин, біл. Драгічын) — місто в Білорусі, центр Дорогичинського району Берестейської області[3].
Розташований за 110 км на схід від Берестя, на шляху на Берестя — Пинськ[3]. Лежить на Загородді на заході Полісся[2].
Клімат у населеному пункті вологий континентальний («Dfb» за класифікацією кліматів Кеппена)[4]. Опадів 600 мм на рік[4]. Найменша кількість опадів спостерігається в лютому й сягає у середньому 29 мм[4]. Найбільша кількість опадів випадає в червні — близько 78 мм[4]. Різниця в опадах між сухими та вологими місяцями становить 49 мм[4]. Пересічна температура січня — -5,3 °C, липня — 18,1 °C[4]. Річна амплітуда температур становить 23,4 °C[4].
| Клімат | |||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Показник | Січ. | Лют. | Бер. | Квіт. | Трав. | Черв. | Лип. | Серп. | Вер. | Жовт. | Лист. | Груд. | Рік |
| Середній максимум, °C | −2,3 | −1 | 3,9 | 12,4 | 19,1 | 22,4 | 23,6 | 23,0 | 18,1 | 11,9 | 4,8 | 0,0 | 11,3 |
| Середня температура, °C | −5,3 | −4,2 | 0,2 | 7,5 | 13,5 | 16,9 | 18,1 | 17,5 | 13,1 | 7,9 | 2,3 | −2,5 | 7,1 |
| Середній мінімум, °C | −8,2 | −7,3 | −3,5 | 2,7 | 7,9 | 11,4 | 12,7 | 12,0 | 8,2 | 3,9 | −0,1 | −4,9 | 2,9 |
| Норма опадів, мм | 37 | 29 | 31 | 41 | 57 | 78 | 78 | 64 | 56 | 44 | 42 | 43 | 600 |
| Джерело: Climate-Data.org (англ.) | |||||||||||||
Вперше згадується 1452 року як поселення Довечоровичі в Пінському князівстві[3], що належало королеві Боні Сфорца. 1566 року увійшов до складу Пінського повіту[3]. Сучасна назва — з 1623 року[3]. З 1623 року Довечоровичі отримали право містечка у складі Великого князівства Литовського. У джерелах 1655 року містечко вперше називається Дорогичин. У XVII столітті вживалися дві офіційних назви: Дорогичин і Довечоровичі.
Згідно з переписом 1778 року Дорогичин вважався містом, центром якого була прямокутна торгова площа з дерев'яною ратушею з металевим куполом і гербом міста, біля якої стояла дерев'яна корчма з торговими рядами та баштоподібною брамою. Від площі в радіальних напрямках розходилися вулиці Перковічська, Пінська і Хомська, уздовж яких і концентрувалися будівлі (всі будівлі були дерев'яними). До складу Дорогичина входили передмістя Зарічка і Старосілля.
У 1778 році у місті з сільськими передмістями Старосіллям і Зарічкою налічувалося 785 жителів, з них християн — 69 %, євреїв — 31 %. З 1795 року Дорогичин в складі Російської імперії. У часи входження до Російської імперії належав до Кобринського повіту Гродненської губернії[3]. З 1897 року — 2258 жителів, 280 дворів, церковно-парафіяльна школа, двокласне народне училище, сільська лікарня.
У 1905 році в Дорогичині з передмістями проживало близько 3609 мешканців. Основне заняття — сільське господарство, торгівля, ремесло. Напередодні першої світової війни в Дорогичині працювали 2 маслоробні, завод очищення крейди, фабрика солом'яних капелюхів, 7 млинів, на яких працювало 36 робітників. Крупніше підприємство — фабрика солом'яних капелюхів: у 1914 році там працювало 12 робітників, випущено продукції на 8000 рублів.
З вересня 1915 по 1918 Дорогичин був зайнятий військами кайзерівської Німеччини. У 1918—1919 роках входив до складу УНР[3]. У 1919 році захоплений поляками. У часи перебування у міжвоєнній Польщі був центром Дорогичинського повіту Поліського воєводства[3]. Близько 4 тис. жителів. Після приєднання в 1939 році до БРСР в Пінській області. З 25 червня 1941 року по 17 липня 1944 місто було окуповане німецько-нацистськими військами, після сорокаденної оборони радянськими військами Дніпровсько-Бузького каналу. У 1954 Дорогичин включено до складу Берестейської області. З 1967 року він отримав статус міста.
У 1990-ті роки в Дорогичині до заборони білоруської владою діяв осередок українського товариства «Просвіта»[3].
- XVIII століття: 1778 — 416 осіб
- XIX століття: 1830 — 341 чол., з них шляхти 5, духовного стану 11, міщан-юдеїв 268, міщан-християн і селян 57[5]; 1849 — 167 чол.; 1878 — 1476 осіб (702 чол. і 774 жін.), у тому числі 176 християн і 1300 юдеїв[6]; 1892 — 3475 чол.[7]; 1897 — 2258 чол.
- XX століття: 1921 — 1987 чол.; 1959 — 3,5 тис. чол.; 1971 — 7,1 тис. чол.; 1991 — 14,6 тис. чол.[8]; 1993 — 15 тис. чол.[9]
- XXI століття: 2006 — 13 400;
За переписом населення Білорусі 2009 року чисельність населення міста становила 14 744 особи[1].
Розподіл населення за рідною національністю за даними перепису 2009 року[10]:
| Національність | Осіб | Відсоток |
|---|---|---|
| білоруси | 14078 | 95,48 % |
| росіяни | 436 | 2,96 % |
| українці | 160 | 1,09 % |
| поляки | 20 | 0,14 % |
| національність не вказана | 18 | 0,12 % |
| цигани | 8 | 0,05 % |
| татари | 6 | 0,04 % |
| азербайджанці | 3 | 0,02 % |
| вірмени | 2 | 0,01 % |
| молдовани | 2 | 0,01 % |
| дві та більше національності | 2 | 0,01 % |
| євреї | 1 | 0,01 % |
| литовці | 1 | 0,01 % |
| німці | 1 | 0,01 % |
| грузини | 1 | 0,01 % |
| казахи | 1 | 0,01 % |
| мордва | 1 | 0,01 % |
| марійці | 1 | 0,01 % |
| чеченці | 1 | 0,01 % |
| комі | 1 | 0,01 % |
| Разом | 14744 | 100 % |
У Дорогичині працюють гімназія, 2 середні, музична, дитячо-юнацька спортивна школи, 6 дошкільних закладів, Дорогичинське державне ПТУ № 163 сільськогосподарського виробництва.
Медичні послуги надають лікарня та поліклініка.
Діють кінотеатр, будинок культури, будинок творчості дітей та юнацтва, 2 бібліотеки, центр молоді «Спатканьне».
Видається районна газета «Драгічынскі веснік».
- Кислицина Ганна Миколаївна (нар. 1967) — білоруський літературознавець.
- ↑ а б Belarus. pop-stat.mashke.org. Архів оригіналу за 2 жовтня 2019. Процитовано 23 січня 2020. (англ.)
- ↑ а б Дорогичин // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1957. — Кн. 2, [т. 2] : Голинський — Зернов. — С. 582. — ISBN 5-7707-4049-3.
- ↑ а б в г д е ж и к Леонюк В. Дорогочин // Словник Берестейщини. — Львів : Видавнича фірма «Афіша», 1996. — Т. 1. — С. 120. — ISBN 966-95063-0-1.
- ↑ а б в г д е ж Drahichyn climate: Average Temperature, weather by month, Drahichyn weather averages. Climate-Data.org. Архів оригіналу за 17 жовтня 2019. Процитовано 17 січня 2020. (англ.)
- ↑ Літаратура/Мястэчкі Беларусі (2010) С. 413.
- ↑ Drohiczyn (2) // Літаратура/Геаграфічны слоўнік Каралеўства Польскага S. 150.
- ↑ Драгічын // Літаратура/Нашы гарады
- ↑ Дрогичин [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] // Літаратура/Вялікі энцыкляпэдычны слоўнік
- ↑ Драгічын // Літаратура/ЭГБ С. 274.
- ↑ Ethnic composition of Belarus 2009. pop-stat.mashke.org. Архів оригіналу за 14 січня 2016. Процитовано 23 січня 2020. (англ.)
- Drohiczyn Lacki // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1881. — Т. II. — S. 149. (пол.) — S. 149—150. (пол.)
- Дрогичин — Каталог — Туризм в Беларуси[недоступне посилання з липня 2019] (рос.)
- Encyclopedia of Jewish Life (2001), p. 332: «Drohiczyn (I)» (англ.)
- Drahichyn, Belarus [Архівовано 30 грудня 2008 у Wayback Machine.] (англ.)
 | |
|---|---|
| Словники та енциклопедії | |
| Нормативний контроль |
| Райони: | |
|---|---|
| Міста: | |
| Селища міського типу: | |
