Марійці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Марійці
Марі
Meadow mari Tsarevokokshaysk.jpg
Марійці з Царевококшайська.
Початок XX ст.
Кількість біля 600 тис. осіб
Ареал

Росія:
547 605 (2010 р.)[1], 604 298 (перепис 2002 р.)[2]
Казахстан:
    4 416 (перепис 2009)[3]
Україна:
    4 130 (перепис 2001)[4]
Білорусь:
      416 (перепис 2009)[5]
Латвія:
      277 (оцінка 2009)[6]

Естонія:
      245 (перепис 2000)[7]
Близькі до: Ерзя, Мокша
Мова

Російська

Марійська
Релігія Переважно — Православ'я, також —язичництво

Марі́йці (самоназва — марі) — фіно-угорський народ Росії. За віросповіданням переважно православні християни. Говорять на російській та марійській мовах. Загальна кількість — близько 600 тисяч осіб. З них 500-550 тисяч проживає у Росії.


Чисельність і територія[ред. | ред. код]

У республіці Марій Ел проживає близько половини всіх марійців, що налічують 604 тисячі чоловік за Всеросійським переписом населення 2002 року. Решта марійців розсіяна по багатьох областях і республіках Поволжя і Уралу.

Історія[ред. | ред. код]

Карта угрофінських етносів до приходу слов'ян

Перша згадка про марійців зустрічається в VI ст. у готського історика Йордана. Предки сучасних марійців між V і VIII століттями мали контакти з готами, пізніше з хозарами і волзькою Булгарією.

Між XIII і XV століттями марійці входили в складу золотої Орди, потім Казанського ханства. Під час захоплення ханства Московським царством, вони вчинили спротив московським військам на своїй території. Період національно-визвольних війн з 1552 по 1584 роки зветься в історії Чемериські війни, під час яких близько 50 % марійського населення було знищено.

Відтоді марійці завжди перебували у складі Росії. 4 жовтня 1920 був проголошений автономний округ марійців в складі РРФСР, 5 грудня 1936 — АРСР.


Марійці Удмуртії[ред. | ред. код]

Згідно перепису населення 2002 р. в Удмуртії мешкало 8 980 марійців. У 2010 р. їх чисельність скоротилась до 8067 осіб або 0,6% населення республіки.[8]

Марійці Удмуртії мають власні громадські організації, національний музей та кілька навчальних закладів із класами, де марійська вивчається як предмет. Протягом багатьох років марі Удмуртії борються за право зареєструвати громади Марійської традиційної релігії.[9]

Українські чемериси[ред. | ред. код]

Українські чемериси — етногрупа марі, що переселилася в українські воєводства Речі Посполитої в 1527. Одна з найстаріших і найбільш компактних фіно-угорських народів України.

Мова[ред. | ред. код]

Приклад стародавньої марійської писемності

Марійська мова належить до угрофінської групи, уральської мовної сім'ї, що поділяється на два найбільші діалекти: гірськомарійський і лугомарійський, які інколи називають окремими мовами. Існує також група східномарійських говорів (які поширені серед марійців, що проживають на схід від Марій Ел), які є близькими до східномарійського діалекту. Поширена також російська мова, в Татарстані і Башкортостані — татарська.

Писемність на марійській мові на основі кирилиці вперше була започаткована в другій половині XVIII століття. Нинішня абетка (з деякими змінами) використовується від 1870-х років.

Традиційна культура[ред. | ред. код]

Традиційний одяг[ред. | ред. код]

Основним одягом марійців була сорочка тунікопобідного крою (тувыр), штани (йолаш) і каптан (шовыр). Весь одяг перев'язувався поясним рушником, пасом (солык), а іноді поясом (ÿштö).

Чоловіки могли носити повстяний капелюх з полями, шапку та накомарник. Взуттям слугували шкіряні сапоги, а пізніше — валянки й лапті, які прийшли з російського костюму. Для праці в болотистій місцевості до взуття прикріплювали дерев'яні платформи (кетырма). Серед жінок були розповсюджені поясні підвіски — прикраси з бісеру, черепашок каурі, монеток тощо. Також існувало три різновиди жіночих головних уборів: конусоподібний ковпак, сорока, шарпан.

Духовність[ред. | ред. код]

Вірування[ред. | ред. код]

Основна стаття: Марійська традиційна релігія

Серед європейських народів марійці відомі, як етнос, що найповніше зберіг національні, дохристиянські вірування. На чолі кожної громади стоїть жрець — карт. Східні марійці, під впливом мусульманського оточення, жерців називають «мулами». Найкраще язичництво збереглось в сільських общинах.

Нині прихильниками традиційної релігії є від 25 до 40 % марійців. Більшість представників цього народу є православними.

Марійці почали приймати православ'я в XVI столітті — після того, як їхня територія ввійшла до складу Російської імперії.

Традиційна обрядовість марійців. Кінець XIX століття[ред. | ред. код]

Стосунки з іншими національностями[ред. | ред. код]

  • 29 квітня 2009 року мешканець Республіки Марій Ел, який у соціальній мережі «Однокласники» поширював повідомлення, що принижують національну гідність марійців, у суді публічно розкаявся, визнав свою провину та вибачився перед марійцями. Винний видалив з мережі всі повідомлення провокативного характеру та оприлюднив в інтернеті текст-вибачення.[10]
  • 20 квітня 2009 року під час офіційного візиту президента РФ Дмитра Мєдвєдєва до Фінляндії ряд громадських організацій звернувся до очільника РФ з вимогою припинити переслідування марійців за національною ознакою, що, на думку громадських організацій, має місце в Республіці Марій Ел.[11]

Відомі марійці[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Официальный сайт Всероссийской переписи населения 2010 года. Информационные материалы об окончательных итогах Всероссийской переписи населения 2010 года
  2. Всероссийская перепись населения 2002 года
  3. Агентство Республики Казахстан по статистике. Перепись 2009. (Национальный состав населения.rar)
  4. Всеукраїнський перепис населення 2001. Русская версия. Результаты. Национальность и родной язык.
  5. Национальный состав населения Белоруссии, её областей и районов. Перепись 2009
  6. Распределение населения ЛР по национальному составу и государственной принадлежности на 01.07.2009. (латис.)
  7. Статкомитет Эстонии Национальный состав населения Перепись 2000 г. Архівовано 27 серпня 2011 у WebCite ([1] Архівовано 14 червня 2007 у Wayback Machine.)
  8. Национальный состав населения по субъектам Российской Федерации.
  9. Мифы и реальность Всемарийского движения. MariUver (ru-RU). 2020-03-27. Процитовано 2020-04-10. 
  10. Экстремист из Марий Эл извинился перед обиженными. Архів оригіналу за 10 березень 2012. Процитовано 22 вересень 2010. 
  11. В Финляндии Медведеву напомнили об «угнетении» марийцев в Марий Эл
  12. Олег Тактаров. Откуда его корни?
  13. Четкарев Ксенофонт Архипович — статья в марийской Википедии
  14. Четкарев Ксенофонт Архипович — краткая биография на сайте Союза марийских писателей. Архів оригіналу за 4 березень 2016. Процитовано 29 серпень 2013. 
  15. Четкарев Ксенофонт Архипович — краткая биография на сайте «Марийская история в лицах»
  16. Сборник марийских сказок, собранных Четкаревым К. А.[недоступне посилання з липень 2019]

Посилання[ред. | ред. код]

  • Миллер К. В. Черемисы // К. В. Миллер. Описание всех в Российском государстве обитающих народов. — Ч. 1. О народах финскаго племени. — СПб, 1776. — С. 30—40. (рос. дореф.)
  • Иоганн Г. Г. Черемисы // Г. Г. Иоганн. Описание всех обитающих в Российском государстве народов. Их житейских обрядов, обыкновений, одежд, жилищ, упражнений, забав, вероисповеданий и других достопамятностей. — Ч. 1. О народах финского племени, известных по истории российской под общим именем Руссов. — СПб., 1799. — С. 26—34. (рос. дореф.)
  • Російський етнографічний музей (рос.)
  • Словник марійської міфології[недоступне посилання з квітень 2019]