Епей

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Епей (грец. Ἐπειός) — ім'я двох персонажів давньогрецької міфології.

Перший — син Ендіміона, який переміг у змаганнях своїх братів і за це дістав верховну владу в Еліді. Звідси походить стара назва мешканців Еліди — епейці;

Другий — син Панопея, скульптор, який брав участь у Троянській війні. Афіна і Арес покарали Панопея за недотримання клятви тим, що Епей народився боягузом[1]. Епей був наділений великою силою, переміг у змаганнях з кулачного бою на честь загиблого Патрокла, проте зазнав ганебної поразки в метанні диска[2]. Особливо відомий тим, що спорудив Троянського коня, до чого майстра спонукала Афіна, щоб прославити Епея[3]. Але Одіссей через його боягузтво присвоїв заслуги Епея собі, говорячи, що сам вигадав цю хитрість[4]. Також Епей прославився створенням дерев'яної скульптури Гермеса[5].

Примітки[ред.ред. код]

  1. Цец. Схолії до Лікофрона 933.
  2. Гомер, Іліада, XXIII 653-99, 838-40
  3. Аполлодор, V 14
  4. Гігін. Міфи 108; Цец. Схолії до Лікофрона 219 і далі.; Аполлодор. Епітома V. 14.
  5. Павсаній, II 19, 6

Література[ред.ред. код]

  • Словник античної мітології / Упоряд. Козовик І.Я., Пономарів О.Д. — Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2006. — 312с.
  • Грейвс, Р. Мифы Древней Греции / Р. Грейвс; Пер. с англ. К. П. Лукьяненко ; Под ред. и с послесл. А. А. Тахо-Годи. — М. : Прогресс, 1992. — 620 с.