Андромаха

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Андромаха
дав.-гр. Ἀνδρομάχη
Madrid - Andromaca estatua.jpg
Народилася
Фіви
Учасник Троянська війна
Батько Еетіон[1][2][3]
Брати, сестри  • Podesd
У шлюбі з Гектор[1] і Неоптолем[1]
Діти Астіанакт[4][5], Oxyniusd, Пергам (міфологія)[1], Pielusd, Молосс, Amphialusd, Laodamasd і Cestrinusd

Андрома́ха (грец. Andromache) — дружина Гектора, героїня «Іліади». У дитинстві втратила батька й сімох братів, яких убив Ахіллес. Самовіддано кохала свого чоловіка («Іліада», VI і XXIV). Після здобуття Трої стала бранкою Ахіллесового сина Неоптолема, виїхала з ним до Епіру й там народила трьох синів. Згодом вийшла заміж за Гекторового брата Гелена, від якого народила сина Пергама. Після смерті Гелена разом з Пергамом переселилася до Малої Азії, де син заснував однойменне місто. У Пергамі їй спорудили мавзолей.

У літературі Андромаха стала ідеалом відданої дружини. Міф про Андромаху втілено в античному та європейському образотворчому мистецтві (Герард де Лересс, Антуан Куапель, Джованні Баттіста Тьєполо, Жак-Луї Давід, Е.Вехтер, Лосенко Антон Павлович), літературі (Евріпід, Жан Расін, А.Дзено, Ф.Брукнер), музиці (Дж. Паїзіелло, Рудольф Крейцер, К.Сен-Санс).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г Любкер Ф. Andromache // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 89.
  2. Любкер Ф. Eetion // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 458.
  3. Andromache // Encyklopedie Britannica — 11 — NYC: 1911. — Vol. 1. — P. 975.
  4. Любкер Ф. Hector // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 595–596.
  5. Астианакс или Скамандрий // Энциклопедический словарь / под ред. И. Е. АндреевскийСПб: Брокгауз — Ефрон, 1890. — Т. II. — С. 344.

Література[ред. | ред. код]