Гекаба

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гекаба
Hecuba.jpg
Учасник Троянська війна
Батько Дімант, Кіссей або Сангарій
Мати Telecleia[d] або Eunoë[d]
Брати, сестри  • Asius[d]
У шлюбі з Пріам[1][2]
Діти Кассандра[3], Гектор[1][4], Паріс[1][5], Поліксена[1], Троїл[6], Theano[d], Деїфоб[7], Гелен[8], Лаодіка[9], Creusa[d][2], Полідор[d][1][10], Іліона[11] і Антіф
Спляча Гекаба, Джуліо Романо

Гека́ба (грец. Εκάβη), також Гекуба (лат. Hecuba) — дочка фригійського володаря Діманта (або ж Кіссея), сестра Кілли, друга дружина троянського царя Пріама, мати 19 синів та дочок, з яких найвідоміші Гектор, Паріс, Гелен, Поліксена, Кассандра, Троїл.

Під час другої вагітності Гекабі снилося, ніби вона носить у собі смолоскип, що підпалить Трою. Сон витлумачили так: вона народить сина, який призведе до загибелі Трої; тим сином був Паріс. Після падіння Трої потрапила в рабство до греків. За однойменною трагедією Евріпіда, Гекаба пережила ще принесення греками в жертву її дочки Поліксени і смерть сина Полідора, якого вбив фракійський цар Поліместор.

Мати помстилася вбивцеві: разом з іншими троянками вона виколола йому очі й задушила всіх його дітей. За Овідієм, Гекаба була обернена на собаку, фракійці закидали її камінням. Мотив перетворення Гекаби на собаку виник, можливо, через уподібнення її Гекаті, священною твариною якої був собака. Вергілій, Евріпід , Данте, Шекспір черпали з міфів про Гекабу сюжети для своїх творів. За мотивами трагедії Евріпіда «Гекаба» написали опери композитори Дж. Ф. Маліп'єро та Б. Рігаччі. Образ Гекаби став символом безмежного горя й розпачу.

На її честь було названо астероїд 108 Гекаба.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д Гекуба // Энциклопедический словарьСанкт-Петербург: Брокгауз—Ефрон, 1892. — Т. VIII. — С. 267.
  2. а б Приам // Энциклопедический словарьСанкт-Петербург: Брокгауз—Ефрон, 1898. — Т. XXV. — С. 294.
  3. Кассандра // Малый энциклопедический словарь — 2 — Санкт-Петербург: 1907. — Т. 1.
  4. Гектор // Энциклопедический словарьСанкт-Петербург: Брокгауз—Ефрон, 1892. — Т. VIII. — С. 266–267.
  5. Н. О. Парис // Энциклопедический словарьСанкт-Петербург: Брокгауз—Ефрон, 1897. — Т. XXIIа. — С. 810.
  6. Троил // Энциклопедический словарьСанкт-Петербург: Брокгауз—Ефрон, 1901. — Т. XXXIIIа. — С. 866.
  7. Деифоб // Энциклопедический словарьСанкт-Петербург: Брокгауз—Ефрон, 1893. — Т. X. — С. 293.
  8. Гелен // Малый энциклопедический словарь — 2 — Санкт-Петербург: 1907. — Т. 1.
  9. Лаодика // Энциклопедический словарьСанкт-Петербург: Брокгауз—Ефрон, 1896. — Т. XVII. — С. 340.
  10. Полидор // Энциклопедический словарьСанкт-Петербург: Брокгауз—Ефрон, 1898. — Т. XXIV. — С. 285.
  11. Илиона // Энциклопедический словарьСанкт-Петербург: Брокгауз—Ефрон, 1894. — Т. XIIа. — С. 922.

Література[ред. | ред. код]