Гекаба

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гекаба
грец. Εκάβη
Dream hecuba hi.jpg
Спляча Гекаба, Джуліо Романо
Громадянство
(підданство)
Троя
Діяльність король
Учасник Троянська війна
Батько Дімант, Кіссей або Сангарій
Мати Telecleiad або Eunoëd
Брати, сестри  • Asiusd
У шлюбі з Пріам[1][2]
Діти Кассандра[3], Гектор[1][4][5], Паріс[1][6], Поліксена[1], Троїл[7], Theano[d], Деїфоб[8], Гелен[9], Лаодіка[10], Creusad[2], Полідор[d][1][11], Іліона[12], Антіф, Politesd і Hipponousd

Гека́ба (грец. Εκάβη), також Гекуба (лат. Hecuba) — дочка фригійського володаря Діманта (або ж Кіссея), сестра Кілли, друга дружина троянського царя Пріама, мати 19 синів та дочок, з яких найвідоміші Гектор, Паріс, Гелен, Поліксена, Кассандра, Троїл.

Під час другої вагітності Гекабі снилося, ніби вона носить у собі смолоскип, що підпалить Трою. Сон витлумачили так: вона народить сина, який призведе до загибелі Трої; тим сином був Паріс. Після падіння Трої потрапила в рабство до греків. За однойменною трагедією Евріпіда, Гекаба пережила ще принесення греками в жертву її дочки Поліксени і смерть сина Полідора, якого вбив фракійський цар Поліместор.

Мати помстилася вбивцеві: разом з іншими троянками вона виколола йому очі й задушила всіх його дітей. За Овідієм, Гекаба була обернена на собаку, фракійці закидали її камінням. Мотив перетворення Гекаби на собаку виник, можливо, через уподібнення її Гекаті, священною твариною якої був собака. Вергілій, Евріпід, Данте, Шекспір черпали з міфів про Гекабу сюжети для своїх творів. За мотивами трагедії Евріпіда «Гекаба» написали опери композитори Дж. Ф. Маліп'єро та Б. Рігаччі. Образ Гекаби став символом безмежного горя й розпачу.

На її честь було названо астероїд 108 Гекаба.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д Гекуба // Энциклопедический словарьСПб: Брокгауз — Ефрон, 1892. — Т. VIII. — С. 267.
  2. а б Приам // Энциклопедический словарьСПб: Брокгауз — Ефрон, 1898. — Т. XXV. — С. 294.
  3. Кассандра // Малый энциклопедический словарь — 2 — СПб: 1907. — Т. 1.
  4. Гектор // Энциклопедический словарьСПб: Брокгауз — Ефрон, 1892. — Т. VIII. — С. 266–267.
  5. Любкер Ф. Hector // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 595–596.
  6. Н. О. Парис // Энциклопедический словарьСПб: Брокгауз — Ефрон, 1897. — Т. XXIIа. — С. 810.
  7. Троил // Энциклопедический словарьСПб: Брокгауз — Ефрон, 1901. — Т. XXXIIIа. — С. 866.
  8. Деифоб // Энциклопедический словарьСПб: Брокгауз — Ефрон, 1893. — Т. X. — С. 293.
  9. Гелен // Малый энциклопедический словарь — 2 — СПб: 1907. — Т. 1.
  10. Лаодика // Энциклопедический словарьСПб: Брокгауз — Ефрон, 1896. — Т. XVII. — С. 340.
  11. Полидор // Энциклопедический словарьСПб: Брокгауз — Ефрон, 1898. — Т. XXIV. — С. 285.
  12. Илиона // Энциклопедический словарьСПб: Брокгауз — Ефрон, 1894. — Т. XIIа. — С. 922.

Література[ред. | ред. код]