Аякс Теламонід
| Аякс Теламонід дав.-гр. Αἴας | |
|---|---|
Чорнофігурна амфора із зображенням Аякса, що несе мертвого Ахіллеса. Художній музей Уолтерс, Балтімор. | |
| Божество в | давньогрецька міфологія |
| Посада | mythical king of Salamisd |
| Батько | Теламон |
| Мати | Periboead |
| Діти | Eurysacesd, Philaeus of Athensd і Aiantidesd |
| Місце поховання | Tomb of Ajax the Greatd[1] |
| Пов'язані події | suicide of Ajaxd |
| Похідна робота | Ajax[d] |
| Персонаж твору | Іліада |
| | |
Аякс Теламонід (дав.-гр. Αίας ο Τελαμώνιος, також Аякс Великий або Еант від Αἴαντος — форми родового відмінка Αίας) — син саламінського володаря Теламона й Перібеї, двоюрідний брат Ахіллеса, наділений незвичайною силою й зростом. Ім'я перекладаєтсья як «Орел» (на згадку про те, що коли Геракл попросив для Теламона сина, Зевс на знак згоди відправив орла).

Учасник Троянської війни, один із претендентів на руку Єлени Прекрасної. Невелемовний і гордий. Хоробрістю, силою і вродою поступався лише Ахіллесові. Під Троєю стояв на чолі 12 кораблів, боровся з Гектором і навіть повалив троянського героя на землю, але боги перервали двобій. Герої обмінялися подарунками. Аякс дістав від Гектора меч, і в свою чергу подарував йому пояс. Фетіда хотіла передати обладунок загиблого Ахіллеса найхоробрішому з грецьких героїв, але Одіссей підкупив полонених, і вони сказали, ніби він подолав більше оборонців Трої, ніж Аякс. Несамовитий від гніву, Аякс кинувся з мечем на отару овець, гадаючи, що бореться з греками; отямившись, заколов себе від сорому мечем.
Аякса особливо шанували на Саламіні, де вірили, що його заступництво допомогло афінянам перемогти персів 480 р. до н. е. На честь героя щороку влаштовували ігри — аянтеї. Деякі славетні греки (Мільтіад, Алківіад, Фукідід та ін.) вважали себе нащадками Аякса. За часів імператора Адріана знайдено величезний кістяк, прийнятий за скелет Аякса Теламоніда. У метафоричному значенні суперечка Аякса з Одіссеєм за обладунок Ахіллеса означає гостре зіткнення.
- Словник античної міфології. — К.: Наукова думка, 1985. — 236 сторінок.
