Еплеренон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Eplerenon.svg
Еплеренон
Систематизована назва за IUPAC
pregn-4-ene-7,21-dicarboxylic acid, 9,11-epoxy-17-hydroxy-3-oxo, γ-lactone, methyl ester (7α, 11α, 17α)
Класифікація
ATC-код C03DA04
PubChem 5282131
CAS 107724-20-9
DrugBank
Хімічна структура
Формула C24H30O6 
Мол. маса 414,49 г/моль
Фармакокінетика
Біодоступність 69%
Метаболізм Печінка
Період напіввиведення 3—5 год.
Екскреція Нирки (67%), фекалії (32%)
Реєстрація лікарського засобу в Україні
Назва, фірма-виробник, країна, номер реєстрації, дата ЕРИДАНУС,
ВАТ «Гедеон Ріхтер»,Угорщина
UA/12094/01/02
28.03.2012-28/03/2017
ЕПЛЕТОР,
ПАТ НВЦ «Борщагівський ХФЗ»,Україна
UA/12623/01/02
07.12.2012-07.12.2017
ЕСПІРО,
«Фармацевтичний завод "ПОЛЬФАРМА" С.А.»,Польща
UA/13289/01/02
28.10.2013-28/10/2018[1]

Еплеренон (англ. Eplerenone, лат. Eplerenonum) — синтетичний препарат, що належить до групи антагоністів альдостерону.[2][3][4] По своєму хімічному складу він має стероїдну будову, та є 9, 11-a епокси-дериватом першого представника групи антагоністів альдостерону — спіронолактону.[5] Еплеренон був розроблений шведською фірмою «Pharmacia Corporation», яку пізніше придбала американська корпорація «Pfizer», яка продовжила подальшу розробку і маркетинг препарату. Еплеренон був схвалений FDA для використання у США у 2002 році, а пізніше допущений до використання також у Японії та Європейському Союзі.[6]

Фармакологічні властивості[ред. | ред. код]

Еплеренон — синтетичний препарат, який має стероїдну будову та належить до групи антагоністів альдостерону. Механізм дії препарату полягає в інгібуванні зв'язування мінералокортикоїдного гормону альдостерону специфічними внутрішньоклітинними мінералокортикоїдними рецепторами, розміщеними у нирках, серці, кровоносних судинах та головному мозку. Це призводить до гальмування реабсорбції натрію в канальцях нирок, що призводить до збільшення виділення сечі без збільшення виділення калію та, надалі, до зниження артеріального тиску внаслідок зниження об'єму циркулюючої рідини.[7][8][3] Застосування еплеренону призводить до збільшення концентрації в крові альдостерону, що початково призводить до підвищення також концентрації реніну в крові, а пізніше зниження його концентрації по типу зворотнього зв'язку. Проте тривале підвищення концентрації альдостерону та реніну не призводить до зниження ефективності еплеренону, та не викликає підвищення артеріального тиску.[7][8] На відміну від першого препарату групи антагоністів альдостерону — спіронолактону — еплеренон більш селективно зв'язується саме зі специфічними мінералокортикоїдними рецепторами, та практично не впливає на рецептори до інших стероїдних гормонів. Наслідком цього є значне зниження кількості побічних ефектів, пов'язаних із дією на рецептори до інших стероїдних гормонів, зокрема гінекомастії, болючість молочних залоз та вагінальних кровотеч.[9][4] Зниження впливу альдостерону на серцево-судинну систему пов'язане із низкою позитивних факторів, зокрема зниженням апоптозу кардіоміоцитів, зниженням активації тромбоцитів, зниженням рівня норадреналіну, зниження розвитку фіброзу міокарду та зниження маси лівого шлуночка (із регресом гіпертрофії лівого шлуночка при інфаркті міокарду та артеріальній гіпертензії).[2] Дані позитивні ефекти еплеренону призводять до зниження частоти госпіталізацій та зниження загальної смертності хворих як при його тривалому застосуванні у хворих із початковими ознаками серцевої недостатності[10], а також знижує смертність при його застосуванні у хворих гострим інфарктом міокарду[11], про що було представлено у результатах рандомізованих клінічних досліджень під назвами EPHESUS та EMPHASIS-HF.[12][13]

Фармакокінетика[ред. | ред. код]

Еплеренон швидко, але не повністю всмоктується після перорального застосування, біодоступність препарату складає 69 %. Максимальна концентрація препарату в крові досягається в середньому протягом 2 годин. Еплеренон швидко розподіляється в організмі, на відміну від багатьох сечогінних препаратів не має здатності накопичуватися в еритроцитах. Даних за проходження препаратучерез плацентарний бар'єр та виділення його в грудне молоко немає. Еплеренон лише на 50 % зв'язується з білками плазми крові. Метаболізується препарат у печінці із утворенням неактивних метаболітів. Еплеренон виводиться із організму переважно із сечею у вигляді метаболітів, приблизно третина від кількості прийнятого препарату виводиться із калом. Період напіввиведення препарату становить 3—5 годин, цей час збільшується у осіб із печінковою, нирковою та серцевою недостатністю.[7][8]

Показання до застосування[ред. | ред. код]

Еплеренон застосовується як додатковий компонент для зниження серцево-судинного ризику та смертності у лікуванні хворих із хронічною серцевою недостатністю II ФК по NYHA та та систолічною дисфункцією лівого шлуночка (із фракцією викиду ≤30 %), у лікуванні стабільних хворих із дисфункцією лівого шлуночка із фракцією викиду ≤40 %, при проявах серцевої недостатності після перенесеного інфаркту міокарду[7][8], а також для лікування артеріальної гіпертензії як монотерапію, так і у комбінації з іншими препаратами.

Побічна дія[ред. | ред. код]

При застосуванні еплеренону частота побічних ефектів значно нижча, ніж при застосуванні інших препаратів даної групи[5], проте при його застосуванні можуть спостерігатися наступні побічні ефекти[7][8]:

Протипокази[ред. | ред. код]

Еплеренон протипоказаний при підвищеній чутливості до препарату, при важкій нирковій та печінковій недостатності, вираженій гіперкаліємії, при вагітності та годуванні грудьми, у дитячому віці, при цукровому діабеті з мікроальбуміноурією, при артеріальній гіпертензії з підвищеним рівнем креатиніну. Еплеренон протипоказаний при одночасному застосуванні з іншими калійзберігаючими діуретиками, а також із інгібіторами ферментної системи CYP 3A4 — кетоконазолом, ітраконазолом, ритонавіром, нелфінавіром, кларитроміцином, телітроміцином та нефазодоном. Протипоказаний еплеренон також у потрійній комбінації з інгібіторами АПФ та інгібіторами рецепторів ангіотензину-ІІ.[7][8]

Форми випуску[ред. | ред. код]

Еплеренон випускається у вигляді таблеток по 0,025 та 0,05 г.[7][14]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Державний реєстр лікарських засобів України. Архів оригіналу за 9 січня 2016. Процитовано 12 липня 2016. 
  2. а б Селективный антагонист альдостерона Инспра (эплеренон) в лечении больных, перенесших инфаркт миокарда. [Архівовано 13 серпня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
  3. а б Калийсберегающие антибиотики. Эплеренон [Архівовано 17 серпня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
  4. а б Эплеренон в вопросах и ответах [Архівовано 16 вересня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
  5. а б Эплеренон — селективный блокатор рецепторов альдостерона [Архівовано 17 серпня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
  6. Inspra (Eplerenone). Drug Development Technology. Архів оригіналу за 26 квітня 2016. Процитовано 19 квітня 2016.  (англ.)
  7. а б в г д е ж Компендиум. Эплетор [Архівовано 10 липня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
  8. а б в г д е http://www.vidal.ru/drugs/molecule/2226 [Архівовано 1 липня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
  9. Селективный антагонист альдостерона Инспра (эплеренон) в лечении больных, перенесших инфаркт миокарда. Продолжение [Архівовано 13 серпня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
  10. Эплеренон снижает риск смерти и госпитализации пациентов с незначительно выраженными симптомами сердечной недостаточности независимо от длительности и морфологии QRS [Архівовано 28 серпня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
  11. Эплеренон снижает смертность через 30 дней после рандомизации у пациентов с острым инфарктом миокарда, имеющих систолическую дисфункцию левого желудочка и сердечную недостаточность [Архівовано 17 серпня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
  12. Montalescot, Gilles; Pitt, Bertram; Sa, Esteban Lopez de; Hamm, Christian W.; Flather, Marcus; Verheugt, Freek; Shi, Harry; Turgonyi, Eva та ін. (7 вересня 2014). Early eplerenone treatment in patients with acute ST-elevation myocardial infarction without heart failure: The Randomized Double-Blind Reminder Study. European Heart Journal (англ.) 35 (34): 2295–2302. ISSN 0195-668X. PMID 24780614. doi:10.1093/eurheartj/ehu164. Архів оригіналу за 10 червня 2016. Процитовано 13 липня 2016. 
  13. СЕЛЕКТИВНЫЙ АНТАГОНИСТ МИНЕРАЛОКОРТИКОИДНЫХ РЕЦЕПТОРОВ ЭПЛЕРЕНОН В КАРДИОЛОГИЧЕСКОЙ ПРАКТИКЕ [Архівовано 17 серпня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
  14. http://www.vidal.ru/drugs/molecule-in/2226 [Архівовано 20 вересня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]