Жемайтське староство

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Адміністративний поділ Великого князівства литовського у сер. XVII ст.

Жемайтське староство (лит. Žemaičių seniūnija, пол. Księstwo żmudzkie) — спочатку князівство, що виникло на землях литовської народності жемайтів (жмудь) у XII ст., а з поч. XV ст. Великі литовські князі стави керувати землею через призначених старост.

Історія

[ред. | ред. код]

В історичних джерелах відоме як князівство з 1219 року.

Князівство було одним із засновників Великого князівства Литовського, адміністративною одиницею в складі Великого князівства Литовського, Руського та Жемайтського.

У 14191441 рр. існувало в формі Жемайтського староства.

Великий князь Литовський мав одночасно й титул князя Жемайтського, хоча фактичним правителем провінції, призначеним з волі великого князя, був Головний Староста Жемайтії.

Було розташоване у північно-західній частині Литви. Єдина частина ВКЛ, що прилягала до Балтійського моря; його північні кордони були кордонами ВКЛ з Герцогством Курляндським, західні — з Герцогством Пруським. Після закінчення Лівонської війни і до 1795 року, кордони Жемайтського князівства були чітко визначені й не змінювались.

Після захоплення балтійських держав Російською імперією князівство перестало існувати.

Нині Жемайтія є однією з кількох етнографічних регіонів сучасної Литви і не виділена в окрему адміністративну одиницю.

Список жмудських старост

[ред. | ред. код]
Герб Жемантії