Жереб

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Же́реб[1] або жеребо́к[2] — метод, уживаний з метою встановлення певної черговості, прав та обов'язків на що-небудь, оснований на випадковості.

Етимологія[ред.ред. код]

Українське жереб походить від прасл. *žerbъ, *žerbьjь, яке вважають похідним від пра-і.е. *gerbʰ- («дряпати», «різати»). Первісним значенням слова *žerbъ було «відрізок», «частка» (аналогічно тому слово «доля» може означати й «жереб», «талан» і «частка») або «насічка», мабуть, це було пов'язане з ворожинням на «різах». Споріднені слова в інших індоєвропейських мовах: прусськ. gīrbin («число»), грец. γράφω («пишу», первісно — «дряпаю», звідси й «графіка», «географія» тощо), дав.-в.-нім. kërfan та нім. kerben («робити зарубки», «нарізати») і Kerbe («зарубка»), дав.-англ. ceorfan («нарізати, різати»), англ. carve («різати»)[3][4][5].

Способи кидання жеребу[ред.ред. код]

  • Витягування наосліп предметів, один з яких помічений (коротша соломинка, помічена фішка)
  • Кидання гральних кісточок
  • Кидання монети («орел і решка»)
  • Спосіб «Камінь-ножиці-папір»
  • Своєрідним жеребкуванням можна також вважати спосіб визначення ведучего у дитячих іграх за допомогою лічилки.

Застосовування жеребу[ред.ред. код]

У давнину кидання жеребу (встановлення винного за випадковою ознакою) розглядалось як один з Божих судів, а випадання жеребу на одного з підозрюваних як проява Божественної волі.

У старому українському судовому процесі при відсутності прямих доказів злочину кидали жереб. Результат жеребу розглядався як прояв волі вищої сили, яка стверджувала або відкидала звинувачення. Подекуди жереб зберігався до останнього часу у звичаєвому праві при поділі майна.

У Стародавній Греції жереб був найрозповсюдженішим методом призначення посадових осіб, і нині вважається однією з головних особливостей афінської демократії.

Форма правління, у якій посадові особи визначаються жеребкуванням, зветься демархією.

Інші значення[ред.ред. код]

У переносному значенні[ред.ред. код]

  • Слово «жереб» іноді уживається у сенсі «життєвий шлях, доля».

Омонім[ред.ред. код]

  • Жереб — рідковживана назва жеребця, самця коня[1]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Жереб // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Жеребок // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  3. Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — Т. 2: Д — Копці / Укл.: Н. С. Родзевич та ін. — 1985. — 572 с.
  4. Этимологический словарь русского языка. — М.: Прогресс М. Р. Фасмер 1964—1973. 
  5. Indo-European etymology. 


Право Це незавершена стаття з права.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.