Море Моусона

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Море Моусона
Antarctica relief location map ua.jpg

Антарктичні моря Південного океану
64° пд. ш. 105° сх. д. / 64° пд. ш. 105° сх. д. / -64; 105
Розташування Південний океан
(індоокеанський сектор)
Площа 330 тис. км²
Найбільша глибина 1000 м
Довжина берегової лінії 800 км
CS: Море Моусона у Вікісховищі

Мо́ре Мо́усона (англ. Mawson Sea) — окраїнне море Південного океану, біля берегів Східної Антарктиди, між мисами Візе (95°45' східної довготи) і Пойнсет (113°12' східної довготи). Довжина берегової лінії понад 800 км. Площа 333 тис. км²; розташовано переважно в межах континентального шельфу, максимальні глибини дещо більше 1 000 м. Велику частину року вкрите дрейфуючими крижинами; багато столових айсбергів, що породжує розташований тут шельфовий льодовик Шеклтона. Великий внесок у вивчення моря внесла радянська антарктична експедиція 1962 року; ця ділянка Південного океану радянськими вченими була виділена в окреме море і названа на честь антарктичного дослідника австралійця Д. Моусона.

На узбережжі в 19561958 роках в оазі Бангера працювала радянська наукова станція «Оазис», зараз працює австралійська станція «Кейсі».

Клімат[ред.ред. код]

Прилегла до узбережжя Антарктиди акваторія моря лежить в антарктичному кліматичному поясі, відкриті північні частини моря — в субантарктичному[1]. Над південною акваторією моря цілий рік переважає полярна повітряна маса. Сильні катабатичні вітри. Льодовий покрив цілорічний. Низькі температури повітря цілий рік. Атмосферних опадів випадає недостатньо. Літо холодне, зима порівняно м'яка. Над північною відкритою частиною моря взимку дмуть вітри з континенту, що висушують і заморожують усе навкруги; влітку морські прохолодні західні вітри розганяють морську кригу, погіршують погоду[2].

Біологія[ред.ред. код]

Акваторія моря відноситься до морського екорегіону Східна Антарктика — Земля Вілкса південноокеанічної зоогеографічної провінції[3]. У зоогеографічному відношенні донна фауна континентального шельфу й острівних мілин до глибини 200 м відноситься до антарктичної циркумполярної області антарктичної зони[4].

Примітки[ред.ред. код]

  1. Атлас 7 клас. Географія материків і океанів. / Укладач Скуратович О. Я. — К. : ДНВП «Картографія», 2008.
  2. (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и главное управление геодезии и картографии ГГК СССР, 1964. — 298 с.
  3. (англ.) Mark D. Spalding et al. Marine Ecoregions of the World: A Bioregionalization of Coastal and Shelf Areas. BioScience Vol. 57 No. 7. July/August 2007. pp. 573—583. doi: 10.1641/B570707
  4. (рос.) Жизнь животных. Том 1. Беспозвоночные. / Под ред. члена-корреспондента АН СССР профессора Л. А. Зенкевича. — М. : Просвещение, 1968. — с. 576.

Література[ред.ред. код]

  • Географический энциклопедический словарь. Москва. «Советская энциклопедия». 1989. стор. 323—324(рос.)

Посилання[ред.ред. код]