Географія Шрі-Ланки

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Географія Шрі-Ланки M:
Географічне положення Шрі-Ланки
Географічне положення Шрі-Ланки
Географічне положення
Континент Азія
Регіон Південна Азія
Координати 7°00′ пн. ш. 81°00′ сх. д. / 7.000° пн. ш. 81.000° сх. д. / 7.000; 81.000
Територія
Площа 65610 км² (122-ге)
 • суходіл 95 %
 • води 5 %
Морське узбережжя 1340 км
Державний кордон 0 км
Рельєф
Тип переважно рівнинний
Найвища точка гора Підуруталагала (2524 м)
Найнижча точка Індійський океан (0 м)
Клімат
Тип субекваторіальний
Внутрішні води
Найдовша річка Махавелі (335 км)
Найбільше озеро [[_]] ( км²)
Інше
Природні ресурси будівельні матеріали, графіт, коштовне каміння, фосфати, глина, гідроенергія, родючі ґрунти
Стихійні лиха нечасті тропічні циклони, торнадо
Екологічні проблеми знеліснення, ерозія ґрунтів, браконьєрство

Шрі-Ланка — південноазійська країна, що знаходиться на південному краї Індійського субконтиненту . Загальна площа країни 65 610 км² (122-ге місце у світі), з яких на суходіл припадає 64 630 км², а на поверхню внутрішніх вод — 980 км²[1]. Площа країни вдвічі більша за площу Харківської області України.

Назва[ред. | ред. код]

Офіційна назва — Демократична Соціалістична Республіка Шрі-Ланка, Шрі-Ланка (синг. ශ්‍රී ලංකා; там. இலங்கை)[2]. Назва країни походить від давньої назви однойменного острова санскр. श्री लंका, що зустрічається в епосах Махабхарата і Рамаяна, де «шрі» означає санскритський титул, поважний, шляхетний, а «ланка» — острів[3]. В античні часи в Європі острів був відомий як Тапробан, що означає острів короля Равана[4]. Арабська назва острова Серендіп, яка походить від слів «сіхалан діп», що означає Острів сигалів або просто гелів, оскільки так називали уродженців острова[5]. Колишня назва острова і британської колонії до 1972 року, Цейлон (англ. Ceylon, порт. Ceilão), походить від слів «сінхала двіпа» (палі शिन्हल)), що означає острів сингалів[6][7].

Історія дослідження території[ред. | ред. код]

Географічне положення[ред. | ред. код]

Карта Шрі-Ланки від ООН (англ.)
Порівняння розмірів території Шрі-Ланки та США

Шрі-Ланка — південноазійська острівна країна, що не має сухопутного державного кордону. Шрі-Ланка має форму гігантської сльози, витягнутої з півночі на південь на 445 км, а із заходу на схід на 225 км, яка падає з південного кінчика півострова Індостан. Відокремлений від Індії Полкською протокою шириною в 50 км. На сході Шрі-Ланка омивається водами Бенгальської затоки, на заході — Манарської затоки Індійського океану[8]. Загальна довжина морського узбережжя 1340 км[1].

Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права (UNCLOS) 1982 року, протяжність територіальних вод країни встановлено в 12 морських миль (22,2 км)[9]. Прилегла зона, що примикає до територіальних вод, в якій держава може здійснювати контроль необхідний для запобігання порушень митних, фіскальних, імміграційних або санітарних законів простягається на 24 морські милі (44,4 км) від узбережжя (стаття 33)[9]. Виключна економічна зона встановлена на відстань 200 морських миль (370,4 км) від узбережжя[1]. Континентальний шельф — 200 морських миль (370,4 км) від узбережжя, або до континентальної брівки (стаття 76)[10][1].

Крайні пункти[ред. | ред. код]

Час[ред. | ред. код]

Докладніше: Час у Шрі-Ланці

Час у Шрі-Ланці: UTC+5,5 (+3,5 години різниці часу з Києвом)[11].

Геологія[ред. | ред. код]

Територію Шрі-Ланки складають переважно стародавні кристалічні породи, стійкі до ерозійних процесів. Тут розрізняють сильно метаморфізовані і інтрузивні гірські породи. У будові півострова Джафна на крайній півночі країни і прибережних низовин на північному заході аж до Путталама беруть участь осадові породи. Поверхня півострова Джафна, який, по суті, являє собою піднятий риф, складена кораловими вапняками. У Шрі-Ланці місцями розвинуті четвертинні алювіальні відкладення, головним чином на прибережних низовинах, і особливо в районі лагун східного узбережжя і в дельті річки Махавелі.

Корисні копалини[ред. | ред. код]

Надра Шрі-Ланки багаті на ряд корисних копалин: вапняк, графіт (в древніх метаморфічних породах Центрального масиву і південно-західній низовині), важкі метали, коштовне каміння (в алювіальних відкладеннях в південній частині), фосфати, каолін[12]. Біля берегів здавна ведеться промисел перлів.

Сейсмічність[ред. | ред. код]

Вулканізм[ред. | ред. код]

Рельєф[ред. | ред. код]

Докладніше: Рельєф Шрі-Ланки

Середні висоти — 228 м; найнижча точка — рівень вод Індійського океану (0 м); найвища точка — гора Підуруталагала (2524 м). У рельєфі острова виражена серія різновисотних ступенів — від прибережних низовин до Центрального гірського масиву, розташованого на півдні центральної частини острова. Територія, що піднята вище 1500 м над рівнем моря, розсічена розломами. Один з них складається з розрізнених ланок, які в цілому мають меридіональну орієнтацію; інший має дугоподібну форму і широтне простягання; в цілому вони схожі на якір, стрижень якого витягнутий з півночі на південь. Найвища точка країни — гора Підуруталагала (2524 м). Друга за висотою вершина — Кірігалпотта (2395 м). Але більш відомим є Пік Адама (2243 м), який знаходиться на південний захід від Підуруталагали. На сході є ще одна примітна гора — Намунакула (2036 м). У серединній області Центрального масиву крутосхилі гряди і глибоко врізані надзвичайно мальовничі долини перемежовуються з платообразними ділянками з пологими схилами. Подібна ситуація спостерігається, наприклад, в улоговинах Ува і Канді (обидві знаходяться на північ від широтного дугоподібного розлому і відповідно на схід і захід від меридіонального розлому). На південь і захід від широтного розлому представлена ​​мозаїка пагорбів і долин. Прибережні низовини зазвичай відрізняються плавним хвилястим рельєфом, розчленованість якого зростає в міру наближення до Центрального гірського масиву. Проте в їх межах виділяються окремі останці, що іноді досягають досить великих розмірів. Особливо багато таких останців в східній і північно-центральній частинах острова. Низовини простягаються вузькими смугами вздовж західного і південно-західного берегів Шрі-Ланки, розширюються на сході і особливо на півночі, де переважають плоскі ділянки.

Узбережжя[ред. | ред. код]

Майже все узбережжя острова складається з піщаних пляжів.

Острови[ред. | ред. код]

Докладніше: Острови Шрі-Ланки

Крім головного острова Шрі-Ланка до складу держави входять дрібніші острови: Манар (126,46 км²), Веланай (64 км²), Делфт (47,17 км²), Карайтіву (22,95 км²), Пункудутіву (22,56 км²), Мандайтіву (7,56 км²), Буффало (5,02 км²), Аналайтіву (4,82 км²), Найінатіву (4,22 км²), Норт-Іранайтіву (4,22 км²), Палайтіву (1,81 км²), Саут-Іранайтіву (1,71 км²) та інші.

Адамів міст — ланцюжок островів у Полкській протоці — колись повністю з'єднував Шрі-Ланку з материком, але, за даними літописів, був зруйнований землетрусом близько 1481 року.

Клімат[ред. | ред. код]

Докладніше: Клімат Шрі-Ланки

Територія Шрі-Ланки лежить у субекваторіальному кліматичному поясі, південь — у екваторіальному[13]. Влітку переважають екваторіальні повітряні маси, взимку — тропічні[14]. Влітку вітри дмуть від, а взимку до екватора. Сезонні амплітуди температури повітря незначні, на півдні майже непомітні, зимовий період не набагато прохолодніший за літній[14]. У літнє-осінній період з морів та океанів часто надходять руйнівні тропічні циклони[14].

Північно-східний мусон триває з жовтня по березень, південно-західний — з червня по жовтень. Найінтенсивніші дощі на південно-західних схилах гір в період з травня або червня по жовтень. У цей час там кількість опадів на місяць може досягати 2500 мм. З грудня по березень мусонні вітри прибувають з протилежного напрямку (з Бенгальської затоки), приносячи близько 1250 мм опадів на місяць.

Найнижчі середні температури в центральній гірській місцевості (16°С), а найвищі на північно-східному узбережжі (32°С), де температура може досягати 38°С. Середня річна температура по країні — від 28 до 30°С.

Більш висока вологість спостерігається в південно-західних районах і в гірській місцевості. Наприклад, в Коломбо вологість перевищує 70 %, а під час мусонів досягає 90 % у липні. В Анурадхапура вологість вдень нижче 60 %, а в листопаді та грудні досягає 80 %.

Шрі-Ланка є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою[15].

Внутрішні води[ред. | ред. код]

Землеробство на більшій частині території Шрі-Ланки, за винятком південного заходу, потребує зрошення, для чого широко використовуються річки. Ще в глибоку давнину жителі острова споруджували водосховища і воду по каналах відводили на поля. Зараз стара іригаційна мережа відновлюється, створюються нові гідроспоруди. Загальні запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) становлять 52,8 км³[1]. Станом на 2012 рік в країні налічувалось 5,7 тис. км² зрошуваних земель[1].

Річки[ред. | ред. код]

Докладніше: Річки Шрі-Ланки

Річки країни належать басейну Індійського океану. Річки Шрі-Ланки в основному короткі, вони беруть початок на Центральному масиві й у верхніх ділянках мають швидку течію. Парангі, Аруві, Мі, Калу, Келані і Махаоя течуть до західного берега, Валаве і Нілвала — до південного, Гал і Ян — до східного. Найдовша річка Махавелі починається на південному заході Центрального масиву і досягає узбережжя південніше Тринкомалі на північному сході країни.

Озера[ред. | ред. код]

Докладніше: Озера Шрі-Ланки

Болота[ред. | ред. код]

Докладніше: Болота Шрі-Ланки

Ґрунтові води[ред. | ред. код]

Ґрунти[ред. | ред. код]

Докладніше: Ґрунти Шрі-Ланки

Рослинність[ред. | ред. код]

Докладніше: Флора Шрі-Ланки

Рослинність низовин вологої зони і прилеглих гір у значній мірі зведена господарською діяльністю людини. Ці області колись були покриті густими вологими тропічними лісами, які вище по схилах змінювалися гірськими вічнозеленими лісами; проте такі спільноти збереглися тільки на природних територіях, що охороняються. На низовинах сухої зони лісу вони зазнали шкоди в результаті господарської діяльності людини, але місцями вони ще збереглися у вигляді змішаних вічнозелених спільнот ксерофітного типу. Посушливі височини в провінції Ува частково зайняті вторинними злаками. На північному заході і південному сході низовин сухої зони вцілілі ліси переродилися в бідні види заростей колючих чагарників.

Земельні ресурси Шрі-Ланки (оцінка 2011 року):

  • придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 43,5 %,
    • орні землі — 20,7 %,
    • багаторічні насадження — 15,8 %,
    • землі, що постійно використовуються під пасовища — 7 %;
  • землі, зайняті лісами і чагарниками — 29,4 %;
  • інше — 27,1 %[1].
Див. також: Ліси Шрі-Ланки

Тваринний світ[ред. | ред. код]

Докладніше: Фауна Шрі-Ланки

У зоогеографічному відношенні територія країни відноситься до Індійської провінції Індійсько-Індокитайської підобласті Індо-малайської області[14]. Фауна Шрі-Ланки є багатою і включає ряд своєрідних видів. Чисельність великих тварин, особливо слонів, ведмедів і леопардів, неухильно скорочується у зв'язку з розширенням сільськогосподарських площ і вирубкою лісів. У країні представлені багато видів змій, крокодилів і ящірок. Острів так само є місцем сезонної зимівлі для багатьох видів птахів, наприклад, фламінго, які гніздяться в лагунах і в низовинах, а також в спеціально створених заповідниках. Найкращий час для спостереження за птахами — з січня по квітень.

Охорона природи[ред. | ред. код]

Для охорони неповторних природних ландшафтів на острові створено понад десяток заповідних територій. Національний парк Сінхараджа, в якому на площі 8 тис. га представлені вологі тропічні ліси, частина яких взагалі не зазнала впливу людини і відрізняється високою різноманітністю флори і фауни, включений ЮНЕСКО до Списку всесвітньої культурної і природної спадщини. Інші відомі національні парки: Бундала, Гал-Оя, Вілпатту, Сінхараджа, Уда-Валаве, Яла.

Шрі-Ланка є учасником ряду міжнародних угод з охорони навколишнього середовища[1]:

Урядом країни підписана, але не ратифікована міжнародна Конвенція з охорони морських быологічних ресурсів[1].

Стихійні лиха та екологічні проблеми[ред. | ред. код]

На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха: нечасті тропічні циклони і торнадо[1].

Серед екологічних проблем варто відзначити:

Фізико-географічне районування[ред. | ред. код]

У фізико-географічному відношенні територію Шрі-Ланки можна розділити на _ райони, що відрізняються один від одного рельєфом, кліматом, рослинним покривом: .

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л Sri Lanka, Geography. Factbook
  2. Котляков В. М., 2006
  3. (англ.) Colin de Silva. Sri Lanka, The 'Resplendent Isle' // The New York Times. — 1982. — 14 лютого.
  4. (англ.) Abeydeera, Ananda. In Search of Taprobane: the Western discovery and mapping of Ceylon.
  5. (англ.) Sri Lanka — The Pearl of the Orient // Metropolis.
  6. Поспелов Е. М., 2005
  7. (англ.) Rajasingham, K. T. Sri Lanka: The untold story // Asia Times.
  8. Атлас світу, 2005
  9. а б Part II : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — New York : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
  10. Part VI : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — New York : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
  11. Time zone converter : [англ.] // Калькулятор різниці в часі між двома пунктами. — The Time Now, 2017. — 22 April. — Дата звернення: 21 грудня 2017 року.
  12. Шрі-Ланка // Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
  13. Атлас. Географія материків і океанів, 2014
  14. а б в г ФГАМ, 1964
  15. Members : [англ.] // World Meteorological Organization (WMO). — Дата звернення: 22 лютого 2017 року.
  16. Ramsar Sites Information Service : [арх. 8 березня 2019 року] : [англ.] // rsis.ramsar.org. — Convention on Wetlands. — Дата звернення: 8 березня 2019 року.

Література[ред. | ред. код]

Українською[ред. | ред. код]

Англійською[ред. | ред. код]

  • (англ.) Graham Bateman. The Encyclopedia of World Geography. — Andromeda, 2002. — 288 с. — ISBN 1871869587.
  • (англ.) G. H. Peiris. Development and change in Sri Lanka : geographical perspectives. — New Delhi : Macmillan India Ltd, 1996. — 370 с. — ISBN 0-333-92431-2.
  • (англ.) T. Somasekaram. Arjuna's atlas of Sri Lanka. — Dehiwala, Sri Lanka : Arjuna Consulting Co. Ltd, 1997. — 220 с. — ISBN 955-927606-9.
  • (англ.) The National atlas of Sri Lanka. — Colombo : Survey Department Sri Lanka, 2007. — 243 с. — ISBN 978-955-905904-2.

Російською[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]