Географія Шрі-Ланки

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Географія Шрі-Ланки
Topography Sri Lanka.jpg
Топографічна карта Шри-Ланки
Регіон Індійський океан
Координати 7°00′ пн. ш. 81°00′ сх. д. / 7.000° пн. ш. 81.000° сх. д. / 7.000; 81.000
Площа 65 610 км²
  121-е в світі
95.6% суходолу
4.4% вод
Найвища точка гора Підуруталагала: 2 524 м
Найнижча точка Індійський океан: 0 м
Головна річка Махавелі: 335 км
Ceylan-map.png

Демократична Соціалістична Республіка Шрі-Ланка (синг. ශ්‍රී ලංකා, там. இலங்கை, до 1972 року Цейло́н) — країна і острів в північній частині Індійського океану за 31 км від південно-східного узбережжя Індії. Площа всієї країни разом з морськими територіями — 65 610 км2. Протяжність з півночі на південь 445 км, а з заходу на схід 225 км. Протяжність прибережної смуги — 1340 км.
Шрі-Ланка має форму гігантської сльози, яка падає з південного кінчика півострова Індостан. Острів Шрі-Ланка омивається водами Індійського океану і його Бенгальської затоки. Відокремлений від Індостану Манарською затокою і Полкською протокою шириною в 50 км.
Природні ресурси: вапняк, глина, фосфати, графіт.
Адамів міст — ланцюжок островів в Полкській протоці — колись повністю з'єднував Шрі-Ланку з материком, але, за даними літописів, був зруйнований землетрусом близько 1481 року.

Рельєф[ред.ред. код]

Майже все узбережжя острова складається з піщаних пляжів. У рельєфі острова виражена серія різновисотних ступенів — від прибережних низовин до Центрального гірського масиву, розташованого на півдні центральної частини острова. Територія, що піднята вище 1500 м над р.м., розсічена розломами. Один з них складається з розрізнених ланок, які в цілому мають меридіональну орієнтацію; інший має дугоподібну форму і широтне простягання; в цілому вони схожі на якір, стрижень якого витягнутий з півночі на південь. Найвища точка країни — гора Підуруталагала (2524 м). Друга за висотою вершина — Кірігалпотта (2395 м). Але більш відомим є Пік Адама (2243 м), який знаходиться на південний захід від Підуруталагали. На сході є ще одна примітна гора — Намунакула (2036 м). У серединній області Центрального масиву крутосхилі гряди і глибоко врізані надзвичайно мальовничі долини перемежовуються з платообразними ділянками з пологими схилами. Подібна ситуація спостерігається, наприклад, в улоговинах Ува і Канді (обидві знаходяться на північ від широтного дугоподібного розлому і відповідно на схід і захід від меридіонального розлому). На південь і захід від широтного розлому представлена ​​мозаїка пагорбів і долин. Прибережні низовини зазвичай відрізняються плавним хвилястим рельєфом, розчленованість якого зростає в міру наближення до Центрального гірського масиву. Проте в їх межах виділяються окремі останці, що іноді досягають досить великих розмірів. Особливо багато таких останців в східній і північно-центральній частинах острова. Низовини простягаються вузькими смугами вздовж західного і південно-західного берегів Шрі-Ланки, розширюються на сході і особливо на півночі, де переважають плоскі ділянки.

Територію Шрі-Ланки складають переважно стародавні кристалічні породи, стійкі до ерозійних процесів. Тут розрізняють сильно метаморфізовані і інтрузивні гірські породи. У будові півострова Джафна на крайній півночі країни і прибережних низовин на північному заході аж до Путталама беруть участь осадові породи. Поверхня півострова Джафна, який, по суті, являє собою піднятий риф, складена кораловими вапняками. У Шрі-Ланці місцями розвинуті четвертинні алювіальні відкладення, головним чином на прибережних низовинах, і особливо в районі лагун східного узбережжя і в дельті р. Махавелі.

Корисні копалини[ред.ред. код]

Острів багатий графітом, що залягає в древніх метаморфічних породах Центрального масиву і південно-західній низовині; в алювіальних відкладеннях в південній частині Шрі-Ланки є розсипні родовища дорогоцінного каміння. Біля берегів здавна ведеться промисел перлів. Також є вапняк, глина і фосфати.

Клімат[ред.ред. код]

Субекваторіальний мусонний: північно-східний мусон триває з жовтня по березень, південно-західний — з червня по жовтень. Найінтенсивніші дощі на південно-західних схилах гір в період з травня або червня по жовтень. У цей час там кількість опадів на місяць може досягати 2500 мм. З грудня по березень мусонні вітри прибувають з протилежного напрямку (з Бенгальської затоки), приносячи близько 1250 мм опадів на місяць.
Найнижчі середні температури в центральній гірській місцевості (16°С), а найвищі на північно-східному узбережжі (32°С), де температура може досягати 38°С. Середня річна температура по країні — від 28 до 30°С.
Більш висока вологість спостерігається в південно-західних районах і в гірській місцевості. Наприклад, в Коломбо вологість перевищує 70%, а під час мусонів досягає 90% у липні. В Анурадхапура вологість вдень нижче 60%, а в листопаді та грудні досягає 80%.

Внутрішні води[ред.ред. код]

Річки Шрі-Ланки в основному короткі, вони беруть початок на Центральному масиві й у верхніх ділянках мають швидку течію. Парангі, Аруві, Мі, Калу, Келані і Махаоя течуть до західного берега, Валаве і Нілвала — до південного, Гал і Ян — до східного. Найдовша річка Махавелі починається на південному заході Центрального масиву і досягає узбережжя південніше Трінкомалі на північному сході країни. Землеробство на більшій частині території Шрі-Ланки, за винятком південного заходу, потребує зрошення, для чого широко використовуються річки. Ще в глибоку давнину жителі острова споруджували водосховища і воду по каналах відводили на поля. Зараз стара іригаційна мережа відновлюється, створюються нові гідроспоруди.

Острова[ред.ред. код]

Крім острова Шрі-Ланка до складу держави входять дрібніші острова, в тому числі: Манар (126,46 км²), Веланай (64 км²), Делфт (47,17 км²), Карайтіву (22,95 км²), Пункудутіву (22,56 км²), Мандайтіву (7,56 км²), Буффало (5,02 км²), Аналайтіву (4,82 км²), Найінатіву (4,22 км²), Норт-Іранайтіву (4,22 км²), Палайтіву (1,81 км²), Саут-Іранайтіву (1,71 км²) та інші.

Флора[ред.ред. код]

Природна рослинність низовин вологої зони і прилеглих гір у значній мірі зведена господарською діяльністю людини. Ці області колись були покриті густими вологими тропічними лісами, які вище по схилах змінювалися гірськими вічнозеленими лісами; проте такі спільноти збереглися тільки на природних територіях, що охороняються. На низовинах сухої зони лісу вони зазнали шкоди в результаті господарської діяльності людини, але місцями вони ще збереглися у вигляді змішаних вічнозелених спільнот ксерофітного типу. Посушливі височини в провінції Ува частково зайняті вторинними злаками. На північному заході і південному сході низовин сухої зони вцілілі ліси переродилися в бідні види заростей колючих чагарників.

Фауна[ред.ред. код]

Фауна Шрі-Ланки є багатою і включає ряд своєрідних видів. Чисельність великих тварин, особливо слонів, ведмедів і леопардів, неухильно скорочується у зв'язку з розширенням сільськогосподарських площ і вирубкою лісів. У країні представлені багато видів змій, крокодилів і ящірок. Острів так само є місцем сезонної зимівлі для багатьох видів птахів, наприклад, фламінго, які гніздяться в лагунах і в низовинах, а також в спеціально створених заповідниках. Найкращий час для спостереження за птахами — з січня по квітень.

Заповідні території[ред.ред. код]

Для охорони неповторних природних ландшафтів на острові створено понад десяток заповідних територій. Національний парк Сінхараджа, в якому на площі 8 тис. га представлені вологі тропічні ліси, частина яких взагалі не зазнала впливу людини і відрізняється високою різноманітністю флори і фауни, включений ЮНЕСКО до Списку всесвітньої культурної і природної спадщини.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Бонифатьева Л. И., Сучков И.В., «Шри-Ланка», Москва, «Мысль», 1985 (серия «У карты мира») (рос.)
  • «Страны и народы», том «Южная Азия», Москва, «Мысль», 1982, стр. 220, ст.«Шри Ланка» (рос.)

Посилання[ред.ред. код]


Шрі-Ланка Це незавершена стаття з географії Шрі-Ланки.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.