Кашкайська мова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Кашкайська мова
Qaşqayca; Qaşqay dili
Поширена в Іран
Регіон Близький Схід
Носії 950 тис.
Писемність арабське письмо
Класифікація

Алтайська сім'я

Тюркська
Огузька
Азербайджанська
Офіційний статус
Державна ні
Офіційна ні
Регулює[ru] ні
Коди мови
ISO 639-1
ISO 639-3 qxq

Кашкайска мова — одна з тюркських мов. Поширена на півдні Ірану в остані Фарс. Згідно ВРЕ і НРМ кашкайска мова є діалектом азербайджанської[1]. Територіально кашкайці відірвані від азербайджанців і їх діалект вже кілька століть розвивається самостійно, тому іноді лінгвісти говорять про самостійну кашкайську мову (Див. також Проблема «мова чи діалект»).

Використовує арабську абетку. Число носіїв — близько 950 тис.

Мова використовується в основному в побуті. Практично усі кашкайці володіють перською як другою мовою.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Большая советская энциклопедия. Третье издание. В 30 томах. Главный редактор: А. М. Прохоров. Том 1: А — Ангоб. Москва: Государственное научное издательство «Большая Советская Энциклопедия», 1969, стр. 277.
    Оригінальний текст (рос.)

    Особые группы А. я. составляют диалекты: кашкайцев, авшарцев (Иран и Афганистан) и терекеме (Армянской ССР и Грузинской ССР).

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]