Кашкайська мова
| Кашкайська мова | |
|---|---|
| Qaşqayca; Qaşqay dili | |
| Поширена в | Іран |
| Регіон | Близький Схід |
| Носії | 950 тис. |
| Писемність | арабська абетка |
| Класифікація | |
| Офіційний статус | |
| Державна | ні |
| Офіційна | ні |
| Регулює | ні |
| Коди мови | |
| ISO 639-1 | — |
| ISO 639-3 | qxq |
Кашкайска мова — одна з тюркських мов. Поширена на півдні Ірану в остані Фарс. Згідно ВРЕ і НРМ кашкайска мова є діалектом азербайджанської[1]. Територіально кашкайці відірвані від азербайджанців і їх діалект вже кілька століть розвивається самостійно, тому іноді лінгвісти говорять про самостійну кашкайську мову (Див. також Проблема «мова чи діалект»).
Використовує арабську абетку. Число носіїв — близько 950 тис.
Мова використовується в основному в побуті. Практично усі кашкайці володіють перською як другою мовою.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Большая советская энциклопедия. Третье издание. В 30 томах. Главный редактор: А. М. Прохоров. Том 1: А — Ангоб. Москва: Государственное научное издательство «Большая Советская Энциклопедия», 1969, стр. 277.Оригінальний текст (рос.)Особые группы А. я. составляют диалекты: кашкайцев, авшарцев (Иран и Афганистан) и терекеме (Армянской ССР и Грузинской ССР).