Барановський Анатолій Максимович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Анатолій Максимович Барановський
Анатолій Максимович Барановський
3-й Міністр закордонних справ УРСР
10 червня 1952 — 10 травня 1954
Попередник: Мануїльський Дмитро Захарович
Спадкоємець: Паламарчук Лука Хомич
Міністр фінансів УРСР
1 березня 1961 — 22 серпня 1979
Попередник: Щетинін Микола Тимофійович
Спадкоємець: Козерук Василь Петрович
 
Партія: КПРС
Освіта: Харківський плановий інститут
Науковий ступінь: кандидат економічних наук[d]
Рід занять: дипломат, економіст[d] і політик
Народження: 25 січня (7 лютого) 1906(1906-02-07)
Київ, Російська імперія
Смерть: 9 листопада 1988(1988-11-09) (82 роки)
Київ, Українська РСР, СРСР
Похований: Байкове кладовище
Національність: українець
Громадянство: Flag of Russia.svg Російська імперіяСРСР СРСР
Дружина: Барановська Ганна Михайлівна
Нагороди:
Орден Леніна Орден Жовтневої Революції Орден Трудового Червоного Прапора
Орден Трудового Червоного Прапора Орден Трудового Червоного Прапора

Анато́лій Макси́мович Барано́вський (25 січня (7 лютого) 1906(19060207), Київ, Російська імперія — 9 листопада 1988, Київ, Українська РСР, СРСР) — український радянський державний діяч і дипломат. Кандидат у члени ЦК КП(б)У у 1940 — серпні 1946 р та у 1949 — 1952 р. Член ЦК КПУ у серпні 1946 — 1949 р і у 1952 — 1981 р. Депутат Верховної Ради УРСР 2-9-го скликань. Кандидат економічних наук.

Біографія[ред.ред. код]

Народився 25 січня (7 лютого) 1906 року в Києві в родині службовця. У 1920 році закінчив семирічну трудову школу.

У 1920-1922 роках — оперативний співробітник штабу Київської міської міліції. Працював також у фінансових органах Волинської губернії. У 1923 році вступив до комсомолу.

У 1922-1924 роках — секретар осередку комсомолу, секретар Гошівської сільської ради Овруцького району Волинської губернії. У 1924 році закінчив партійну школу.

У 1924-1927 роках — секретар Народицького районного комітету ЛКСМУ Коростенського округу, завідувач відділу Барашівського, Базарського районних комітетів ЛКСМУ Волинської губернії.

У 1927-1928 роках — секретар Базарського райвиконкому, заступник голови Городницького райвиконкому Коростенського округу Житомирщини.

У жовтні 19281930 роках служив у Червоній армії.

Член ВКП(б) з 1929 року.

У 1933 році закінчив Харківський плановий інститут Держплану УСРР.

У 19321939 роках — старший референт, начальник сектору, начальник відділу Держплану УСРР-УРСР. У 1939–травні 1940 року — заступник голови Держплану УРСР.

28 травня 19401941 р. — голова Держплану Української РСР.

З травня 1941 року — заступник голови РНК УРСР. На початку німецько-радянської війни в умовах наступу гітлерівських військ на Україну проводив значну роботу щодо перебазування важливих підприємств на схід для налагодження масового виробництва озброєння та боєприпасів. У 1941-1942 роках — начальник оперативної групи з промисловості Військової ради Південного фронту.

У 19421944 роках — експерт народного комісара закордонних справ СРСР з економічних питань, брав участь у підготовці економічних статей (угод) про перемир'я з союзниками Німеччини у Другій світовій війні.

У 1944– 16 червня 1953 р. — заступник голови РНК УРСР15 березня 1946 року — РМ УРСР).

18 грудня 1945 року від імені уряду УРСР підписав у Вашингтоні угоду про допомогу Україні Міжнародної організації допомоги постраждалим від війни (ЮНРРА).

У березні—травені 1946 року був керівником української делегації на IV сесії ЮНРРА. Брав участь у Паризькій мирній конференції 1946 року; як представника України був обраний головою комісії з політичних і територіальних питань по Румунії, де не лише відстоював інтереси України, а й заперечував окремі вимоги деяких держав щодо Румунії. Очолював підкомітет, створений для визначення чехословацько-угорського кордону в районі Братислави (Словаччина). Був керівником делегації УРСР на Бєлградській конференції 1948 року, що виробила Конвенцію про режим судноплавства на річці Дунаї.

З 10 червня 1952 по 11 травня 1954 року — міністр закордонних справ Української РСР.

У 19501954 роках очолював делегацію України на V–VIII сесіях ГА ООН. В умовах диктату делегації СРСР, виявляючи принциповість, опонував її главі Андрію Вишинському.

11 травня 19541957 роках — голова Держплану Української РСР і заступник голови Ради Міністрів УРСР.

17 липня 19571961 роках — 1-й заступник голови Держплану УРСР — міністр Української РСР.

1 березня 1961– 22 серпня 1979 роках — міністр фінансів Української РСР.

19 січня 1966 - 1979 р. — засновник і перший голова Українського відділення Товариства радянсько-в'єтнамської дружби (тепер — Товариство «Україна-В'єтнам»).

Потім — на пенсії у місті Києві.

Могила

Помер 9 листопада 1988 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 7).

Див. також[ред.ред. код]

Нагороди[ред.ред. код]

Нагороджений орденом Леніна, орденом Жовтневої Революції, трьома орденами Трудового Червоного Прапора, медалями.

Джерела[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]