Білоколос Дмитро Захарович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Білоколос Дмитро Захарович
Білоколос Дмитро Захарович
5-й Міністр закордонних справ УРСР
16 березня 1966 — 11 червня 1970
Попередник Кисіль Анатолій Степанович (в.о.)
Наступник Шевель Георгій Георгійович
Народився 5 лютого 1912(1912-02-05)
с. Єгорівка, Маріупольський повіт,Катеринославська губернія,
Помер 9 лютого 1993(1993-02-09) (81 рік)
Київ
Громадянство СРСР СРСР
Підданство Flag of Russia.svg Російська імперія
Національність українець
Політична партія КПУ
Нагороди
орден Вітчизняної війни II ступеня орден Трудового Червоного Прапора орден Червоної Зірки медаль «За оборону Радянського Заполяр'я»

Дмитро́ Заха́рович Білоко́лос (5 лютого 1912(19120205), с. Єгорівка, Катеринославська губернія (нині Волноваський район, Донецька область) — 9 лютого 1993, Київ) — дипломат радянської доби. Кандидат філософських наук (1955). Депутат Верховної Ради УРСР 7-го скликання. Кандидат в члени ЦК КПУ в 1966 — 1971 р. Міністр закордонних справ УРСР (1966-1970).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився у селянській родині.

1931 року — закінчив Бердянський педагогічний технікум, потім учителював у містах Сталіно (нині Донецьк) і Макіївка.

1936 — Навчався на історичному факультеті Харківського університету.

19361941 — викладач історії, директор середньої школи (Сталіно).

19411946 — у Червоній армії. Учасник німецько-радянської війни 19411945. Брав участь у бойових діях на Волховському й Карельському фронтах (командир взводу, роти, батальйону, начальник штабу полку).

Член ВКП(б) з 1943 року.

Після демобілізації — на партійній роботі: 19471951 — завідувач відділу пропаганди й агітації Сталінського міського комітету КП(б)У.

1948 року закінчив Сталінський педагогічний інститут (зараз Донецький національний університет)[1].

19511952 — секретар Сталінського міського комітету КП(б)У.

19521955 — навчання в Академії суспільних наук при ЦК КПРС.

19551957 — завідувач відділу науки і культури Сталінського обласного комітету КПУ.

1957– січень 1963 — секретар Сталінського обласного комітету КПУ з ідеології.

Січень 1963– грудень 1964 — секретар Донецького промислового обласного комітету КПУ з ідеології.

Грудень 1964– березень 1966 — секретар Донецького обласного комітету КПУ з ідеології.

16 березня 1966– 11 червня 1970 — міністр закордонних справ Української РСР, очолював делегації УРСР на XXI–XXIV сесіях ГА ООН, сесіях ЮНЕСКО, міжнародних конференціях під егідою ООН. 29 травня 1970 Білоколос підписав звернення до Генерального секретаря ООН, в якому викладалися пропозиції уряду УРСР щодо розгляду широкого кола питань, вирішення яких мало зміцнити міжнародну безпеку.

19701976 — Надзвичайний і Повноважний Посол СРСР у Замбії і за сумісництвом у Ботсвані.

Нагороджений бойовими й трудовими орденами та медалями СРСР, зокрема орденом Трудового Червоного Прапора.

Меморіальна дошка на будинку по вулиці Шовковичній в Києві, де проживав Дмитро Білоколос


Джерела[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  • Білоколос Дмитро Захарович // Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 5. Біографічна частина: А-М / Відп. ред. М.М. Варварцев. — К.: Ін-т історії України НАН України, 2014. — с.36-37

Примітки[ред. | ред. код]