Климко (повість)
| Климко | ||||
|---|---|---|---|---|
| Жанр | повість | |||
| Форма | роман | |||
| Автор | Григір Тютюнник | |||
| Мова | українська | |||
| Написано | 1976 | |||
| Нагороди | літературна премія імені Лесі Українки, 1980 | |||
|
| ||||
 Цей твір у Вікіцитатах | ||||
«Климко» – повість українського письменника Григора Михайловича Тютюнника, написана у 1976 році[1].
Сюжет[ред. | ред. код]
У повісті відображаються події під час Другої світової війни. Головний герой, хлопчик на ім'я Климко, прокидається серед степу від сонячних променів після сну під скиртою. Він вирушає до Слов’янська по сіль.
Під час подорожі хлопчик згадує, як жив з дядьком Кирилом, відколи осиротів. Вони мешкали у залізничному бараку біля колій. Дядько працював машиністом паротяга. З роботи він повертався завжди веселим і усміхненим. Та одного разу на станцію приїхала дрезина, на якій були тіла загиблих - дядька Кирила та його двох помічників. Від людей у натовпі хлопчик дізнається, що залізничників вбила бомба прямим влученням. Климко залишається сам-один.
Він сидить у скирті й бачить, як по дорозі йде німецький обоз. Одна підвода зупиняється і солдат підходить до скирти. Він бачить Климка і питає, хто він. Климко відповідає і солдат пригощає його галетами та сіллю.
Прямуючи далі, хлопчик натрапляє на картоплище. Там він знаходить п’ятдесят сім картоплин та вгамовує свій голод.
Він знов згадує, як перейшов жити до невеличкої кімнати у шахтній сортувальні, до вагової. Це сталося, коли німці розбомбили станцію і залізничний барак згорів. Та Климко майже ніколи не буває один – у нього завжди гостюють його шкільні друзі. А згодом до нього у кімнату перебирається його друг Зульфат Гарєєв.
Разом вони ходять по ринку та зустрічають свою шкільну вчительку, Наталію Миколаївну, яка ходить зі своєю маленькою донечкою на руках та намагається обміняти гарну сукню на їжу. Проте хлопці умовляють її не міняти сукню та переходити жити до них у кімнату. Наталія Миколаївна погоджується.
Оскільки у хлопців із харчів є тільки картопля та сало, Климко вирішує піти у Слов’янськ по сіль, з чого й починається твір. Про це він каже Зульфату та залишає записку для Наталії Миколаївни з проханням не хвилюватися.
Хлопчик йде до міста. Він заходить на базар і починає шукати, де продається сіль. Його кличе дядько та починає питати хто він та звідки. Климко розповідає. Дядько звертає увагу на його босі ноги та дає Климкові взуття. Також дядько каже, що Климку потрібно повернутись назад на 50 кілометрів у Артемівськ (нині Бахмут), де він зможе дістати сіль. В цей час на базарі німці та поліцаї починають облаву. Вони хапають молодих дівчат і хлопців, щоб відправити їх на роботу у Німеччину. Климко допомагає врятуватись дівчині.
Одна з жінок, яка торгувала на базарі, дізнається, що потрібно Климку, та обіцяє дати йому сіль. Климко допомагає їй відвезти додому візок. Вдома у жінки, яку звати Марина, йому стає гірше, адже він був хворий, та вона допомагає йому одужати. Попри слабкість, Климко намагається поратись по господарству. Тітка Марина пропонує йому залишитися в неї, але хлопчик відповідає, що на нього чекають.
Климко повертається. Він підходить до своєї станції та чує постріли. Він бачить, як назустріч йому біжить чоловік. Хлопець все розуміє і кричить, підказуючи чоловікові, куди бігти. Та від залізничного переїзду знов лунають постріли. Кулі влучають у Климка, і головний герой гине на очах у його друга Зульфата, який слідував за своїм товаришем.
Основні персонажі[ред. | ред. код]
- Климко — головний герой
- Дядько Кирило — дядько Климка
- Зульфат Гарєєв — однокласник та друг Климка
- Наталія Миколаївна — шкільна вчителька Климка
- Тітка Марина — жінка, яка вилікувала Климка
Нагороди[ред. | ред. код]
У 1980 році за повість «Климко» та твір «Вогник далеко у степу» Григора Тютюнника нагороджено літературною премією імені Лесі Українки[2].
Екранізація[ред. | ред. код]
У 1984 році за мотивами повісті режисером Миколою Вінграновським знято фільм «Климко»[3].
Література[ред. | ред. код]
Григір Тютюнник. Климко. Повість. Оповідання. Казки. Видавництво «Знання», Київ, 2020 р. ISBN: 978-617-07-0819-9.
Джерела[ред. | ред. код]
 |
Вікіцитати містять висловлювання на тему: Климко (повість) |
- ↑ Григір Тютюнник - Біографія / Бібліотека Української Літератури – UkrClassic.com.ua. ukrclassic.com.ua (укр.). Архів оригіналу за 17 січня 2022. Процитовано 17 січня 2022.
- ↑ graphicbox, thomas villain + anybodesign +. Журнал Дніпро | читацький літературно-художній журнал Дніпро. www.dnipro-ukr.com.ua (фр.). Архів оригіналу за 17 січня 2022. Процитовано 17 січня 2022.
- ↑ Климко. usfa.gov.ua (uk-Uk) . Архів оригіналу за 15 січня 2022. Процитовано 17 січня 2022.