Комар звичайний

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Комарі
CulexPipiens.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Членистоногі (Arthropoda)
Клас: Комахи (Insecta)
Ряд: Двокрилі (Diptera)
Підряд: Nematocera
Інфраряд: Culicomorpha
Родина: Комарі (Culicidae)
Підродина: Culicinae
Рід: Culex
Підрід: Culex
Вид: Комар звичайний
Біноміальна назва
Culex pipiens
Linnaeus, 1758
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Culex pipiens
EOL logo.svg EOL: 12055057
ITIS logo.svg ITIS: 126488
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 7175

Комар-пискун, або комар звичайний (Culex pipiens) — політипний вид (інакше — комплекс) кровосисних комарів (Culicidae). Поширений всесвітньо і має велике значення епідемічне[1]. Більшість комарів мають розмір від 3 до 7 мм. Самиці харчуються соками рослин (для підтримки життя) і кров'ю (для розвитку яєць), головним чином людини, а самець живиться виключно соками рослин. Самиці звичайного комара є переносниками різних захворювань людини, таких, наприклад, як японський енцефаліт, гарячка Західного Нілу, а також хвороб тварин, зокрема пташиної малярії, і є об'єктами для досліджень.

Поширення і місце проживання[ред.ред. код]

Зустрічається комар-пискун в наступних країнах: Аргентина, Боснія і Герцеговина, Болгарія, Канада, Кіпр, Чеська Республіка , Єгипет, Франція, Німеччина, Греція, Угорщина, Іран, Ізраїль, Японія, Йорданія, Латвія, Ліван, Литва, Люксембург, Марокко, Пакистан, Польща, Португалія, Румунія, Росія, Саудівська Аравія, Словаччина, Іспанія, Швеція, Таджикистан, Туніс, Туреччина, Об'єднане Королівство, Сербія, Сполучені Штати Америки, Уругвай, Чорногорія, Казахстан[2], Україна.

Історія відкриття[ред.ред. код]

Першовідкривачем виду був Карл Лінней, який описав його в 1758, пізніше в 1775 Форскаль описав цей же вид в Єгипті під назвоюCulex molestus. Вони обидва мають велику зовнішню схожість між собою, пізніше вчені дійшли згоди розрізняти цих комарів по їх готовності кусати людей. Culex molestus був більш поширений в Олександрії, Рашид та Каїрі, тобто Фіцалбі (англ. Ficalbi) у 1890 році запропонував назвати комарів-пискунів, які кусали людей, — «haematophagus», а тих, які людей не кусають, а харчуються тільки нектаром, назвати «фітофагами». Таким чином, у відношенні Culex molestus часткове увагу звертали на ступінь укусів людей, пізніше їх поведінка позначили терміном «антропофіли»[3][4].

Морфологія[ред.ред. код]

Імаго[ред.ред. код]

Це комар середніх розмірів, що має хоботок з колючими темними щетинками і темні короткі пальпи.

Голова в бурих лусочках; бічні відділи голови та біля очі, як правило, покриті білими лусочками. Хоботок бурий; щупальця самиць бурі в бурих лусочках, з більш-менш значною домішкою білих лусочок поблизу середини і у вершини; щупальця самців помітно (трохи більше ніж на довжину верховинного сегмента) довгий хоботок, бурі, в білих лусочках, з нижнього боку двох кінцевих сегментів у білих лусочках; темно-бурі щетинисті волоски на вершині третього, на четвертому та п'ятому сегментах щупалець добре розвинені; більш-менш виражені колечка білих лусочок є на довгому сегменті щупалець. Потилиця комара складається з золотистих щетинок, піднятих розгалужених щетинок зверху і широкими білими — збоку.

Середнеспинка покрита, як правило, червонувато-бурими лусочками; бічні краї середнеспинкі та більш-менш значний простір перед щитком покриті більше світлими лусочками; бочки грудей бурі з плямами малого розміру, покриті білими лусочками; проепімери без лусочок. Черевце в темно-бурих лусочках, по передньому краю тергітів, з більш-менш широкими поясом світло-жовтих лусочок; в рідкісних випадках перев'язі можуть бути відсутні. Гіпопігій: передверховинна борозенка першого сегменту вальв несе досить широку, на вершині заокруглену платівку; другий відділ мезозоми у вигляді вузького гачка. Ноги бурі в бурих лусочках, стегна знизу покриті жовтувато-білими лусочками. Крила по жилками в темно-бурих лусочках. Зовнішній покрив грудки складається з коричневих щиток, щитки ж складаються з золотаво-коричневих щетинок. Світлі поперечні перев'язі або світлі бічні плями розташовані по передньому краю тергітов. Проепістерни покриті світлими вузькими лусочками з вузькими золотими щетинками і коричневими щетинками в поглибленнях. Плевра з маленькими майже білими щетинками. Крила 3,5-4 мм завдовжки з вузькими чорними щітками[5]. Самець на відміну від самиці має пухнасті вусики[6].

Личинки[ред.ред. код]

Личинка характеризується відносно коротким сифоном, що несе гребінь з 12-15 зубців. Сифон на кінці не розширюється, його довжина не більше ніж у шість разів перевищує ширину в основі. Сіфональних пучків чотири пари, довжина яких трохи перевищує або не перевищує поперечник сифона в місці їх прикріплення. Найближча до основи сифона пара лежить на помітному відстані ближче до вершини від найбільш дистального зубця гребеня. Бокова волосинка на останньому сегменті, як правило, проста.

Розмноження[ред.ред. код]

личинки комарів

Самиця відкладає яйця в теплу стоячу воду з органічними матеріалами або водною рослинністю. Яйця, що відкладені у вигляді плотів, вільно плавають по водоймищу. У одного плоту можуть бути склеєні від 20 до 30 яєць. Загальна тривалість розвитку від 40 годин до 8 діб, залежить це від температури води, в якій відбувається розвиток.

Глибока місцевість або хвилі є згубними для личинок комара.

Це звичайний вид шкідливих комах, дуже поширений в урбанізованих та субурбанізованих місцевостях. Людина використовує личинки комара в вигляді корму для рибок. Назва у личинок, як у акваріумного корму, інша -чорний мотиль. Переважно, на волі, чорні мотилі є кормом для безлічі тропічних видів.

Екологія[ред.ред. код]

Личинки комара-пискуна розвиваються на мілині річок і струмків в ліс ах, лісостепах і степовій зоні Росії та України.

Живлення[ред.ред. код]

Живлення цукрами є характерною рисою комара. Обидва статі різного віку часто харчуються цукрами, зазвичай рослинними, але рідше екзофлорним нектаром і медовою росою. Енергетично кров і нектар взаємозамінні; самиці деяких видів мають вроджену залежність від одного і від іншого: кров їй необхідна для розвитку яєць, а цукор — для підтримки виживання і підтримки свого життя, для польоту і для поліпшення репродукційної здатності. Самиці комарів-пискунів, як і інші представники кровосисних комарів, мають подвійний спосіб живлення, поєднуючи цукор і кров, а самці живляться виключно соками і нектаром рослин.

Живлення цукрами рослин[ред.ред. код]

Нектаром комарі живляться на таких рослинах, як лопух (Arctium), деревій (Achillea) та пижмо (Tanacetum), як показало дослідження, що було проведено в околицях Москви[джерело?]. Найбільш охоче комар живиться на пижмі (7-10 самиць на 1 квітку). Серед комарів, які живились, найбільше було незайманих самиць, вагітних же було вкрай мало. Подібне дослідження проводилося в центральній і південно-західній частинах Швеції. З 18 видів комарів, зібраних на квітках пижмо, види Colex pipiens (ssp.pipiens) і Culex torrentium становили 86%, де 52% були вагітні самиці Culex pipiens. Фруктоза добре подіяла на організм зібраних комара в 81%.[джерело?]

В Йорданській долині комар-пискун Culex pipiens pipiens forma molestus, був спійманий на полях і вигодуваний в лабораторних умовах. Ця форма живиться цукрами шести видів рослин, з яких більше свою перевагу віддає Ochradenus baccatus з родини резедових[джерело?].

Живлення кров'ю[ред.ред. код]

Згідно з деякими старими роботами (Mattingly et all, 195; Shute, 1951 тощо) не автогенна форма — pipiens, була розглянута як омітофільна, і, навпаки, автогенна форма — molestus, віднесена до антропофілів. Дійсно, антропофілія твариною-господарем підтверджена величезною кількістю укусів у міській та в сільській місцевостях. Однак, антропофілія цієї форми комарів не повинна бути переоцінена; спіймані molestus та досліджені в лабораторії негайно піддавали укусам не тільки людей, але також птахів, мишей та морських свинок[джерело?].

Патогенний потенціал[ред.ред. код]

Комар-пискун може переносити збудників інфекційних хвороб. У людини після укусу на його місці з'являються папули та пухирі. Роздратування місця укусу та виникнення висипань пов'язано з тим, що комар під час укусу вводить секрет, що пригнічує больові рецептори, аби жертва не відчувала біль у місці укусу і не переривала живлення комара. Комар-пискун здатний переносити багато арбовірусних хвороб — японський енцефаліт, гарячку Західного Нілу, гарячку Ріфт Валлі, венесуельський, східний і західний енцефаломієліти коней, енцефаліт Сент-Луї тощо.

Комар-пискун — звичайний комар у Північній Африці і є основним переносником людських гельмінтозів — філяріїдозів, зокрема, вухереріозу та бругіозу.

Комар-пискун може передавати патогенні для інших тварин гельмінтів — таких як, наприклад, трематода Pneumonoeces variegatus, кінцевим хазяїном якої є звичайна часничниця (Pelobates fuscus) і який потрапляє в тіло часничниці шляхом проковтування комара-пискуна, а також двох інших видів комарів Anopheles maculipennis і Culex territans.

Класифікація[ред.ред. код]

Комара-пискуна поділяють на два екотипи, що відрізняються один від одного за величиною сифонального індексу личинок.

Посилання[ред.ред. код]

  1. Лопатин О. Е. Комары Culex pipiens: электрофонетическая изменчивость ферментов (PDF) // Сибирский экологический журнал. — Алма-Ата : Институт зоологии и генофонда животных НАН Казахстана, 2000. — Вип. 4. — С. 461—475.
  2. Genus Culex Systematic Catalog of the Culicidae (англ.)
  3. (Legendre, 1932)
  4. Elena B. Vinogradova 2 // Culex pipiens pipiens mosquitoes: taxonomy, distribution, ecology, physiology, genetics, applied importance and control. — Bulgaria : «Pensoft», 2000. — Т. II. — 239 с. — ISBN 954-642-103-0. (англ.)
  5. Culex pipiens Plate and some Information from Mosquitoes of North America by Stanley Carpenter and Walter LaCasse
  6. Dennis Kunkel Microscopy, Inc. Male house mosquito (Culex pipiens) (англ.) Image Number: 24608C