Користувач:Kravthova/Чернетка
Інгул[ред. | ред. код]
Інгул | |
---|---|
Інгул з видом на село Каравелове | |
Витік |
село Бровкове (Новомиргородський район, Кіровоградська область), див. Витоки ріки Інгул |
• висота, м | 170 м |
Гирло | |
Середньорічний стік | 8,84 м³/с |
Притоки: | Сугоклія, Громоклія (праві); Біянка, Аджамка, Кам'янка, Березівка (ліві) |
Інгу́л, Великий Інгул — річка в Центрі та Півдні України, у межах Кіровоградської та Миколаївської областей[1][2]. Ліва і найбільша притока Південного Бугу (басейн Чорного моря).
Етимологія[ред. | ред. код]
Слово Інгул / Ingul (Ингули — 1673; Ингулъ, Ингулъ — 1697; Inguł wełki — 1747; Інгул — 1774; Inguł, Jeni-geł — 1880—1895; Великий Ингулъ — 1890; Angul, Angulet Wielki — 1917) походить від оніма «Qgъ|ъ»[3]. Трансформація назви Інгул базується на тюркській фонетичній обробці (вірогідно з ХІІІ століття) східнослов'янського слова Уголъ. Дотюркське функціонування даного гідроніму лінгвісти пов'язують зі східнослов'янськими племенами уличів (угличів)[4][5][3]. За іншою версією Інгул, має тюркське походження від yeni göl — нове озеро[6]. У документах 16—17 століттях трапляється назва Єнгула (Єнгул). У 18—19 сторіччях річка мала назву Великий Інгул — на противагу Малому Інгулу (Інгульцю).
Гідрографія[ред. | ред. код]
Довжина річки — 354 км, площа басейну — 9890 км². Судноплавна на 55 км від гирла до села Пересадівка. У верхів'ях річка має вузьке, звивисте русло; на ділянці між селами Костичі і Виноградівка — плавні; в середній течії русло розширюється до 30 м, в нижній — до 80 м і більше. Глибина річки переважно 0,7 — 1,2 м, максимальна до 1,5 м (у межень). Швидкість течії — до 0,5 м/с (1,8 км/год). Долина річки майже на всьому протязі трапецієподібна, завширшки до 4 км, завглибшки до 60 м. Похил річки 0,41 м/км.
Живлення переважно снігове і дощове. Середні витрати води біля села Новогорожене (118 км від гирла) 8,84 м³/с. Замерзає у першій половині грудня, льодостав нестійкий; скресає наприкінці лютого — в першій половині березня.
Розташування[ред. | ред. код]
Інгул витікає з невеликого лісового озерца біля села Бровкове, що на північний захід від Кропивницького. Тече переважно в південному напрямку (у верхній течії — частково на південний схід, у нижній — частково на південний захід), у межах Придніпровської височини; у пониззі протікає Причорноморською низовиною і розділяється на рукави. Біля Миколаєва впадає в Південний Буг.
Іхтіофауна[ред. | ред. код]
У середній течії річка пересихає, внаслідок чого утворюються заболочені ділянки, де живуть найневибагливіші риби — лин, карась, в'юн. У нижній течії Інгулу мешкають майже ті ж самі риби, що і в нижній течії Південного Бугу — судак, щука, тарань, лящ, карась, лин, товстолоб, головень, короп, а також піскар, вівсянка, окунь, верховодка та інші.
Використання[ред. | ред. код]
Вода Інгулу використовується для водопостачання і зрошення — у басейні річки споруджена зрошувальна система на площі 33 тис. га. Верхні ділянки Інгулу та його приток зарегульовані — тут побудовані ставкові господарства; в ставках розводять рибу.
Контроль за станом поверхневих вод і управління водними ресурсами басейну річки Інгул на території Миколаївської області здійснює Миколаївське регіональне управління водних ресурсів Басейнового управління водних ресурсів річки Південний Буг.
Визначні місця над Інгулом[ред. | ред. код]
- На крайньому півдні Кіровоградської області, біля села Завтурове Устинівського району, в місці, де річка Інгул прорізує гранітний щит і утворює крутий каньйон, посеред якого є велика скеля, розташований ландшафтний заказник загальнодержавного значення «Монастирище».
- Над Інгулом, серед степових ярів і балок, у селі Пелагіївка Новобузького району, на березі Софіївського водосховища знаходиться Свято-Михайлівський жіночий монастир, більше відомий як Пелагіїва церква.
- У Миколаївській області на ділянці долини річки Інгул між селами Софіївка і Розанівка у 2002 році створено Регіональний ландшафтний парк «Приінгульський», площею 3,15 тис. га. Мета створення парку — збереження в природному стані ділянки річки Інгул з його типовими та унікальними природними комплексами — фрагментами цілинного степу, водоймами, гранітними оголеннями, лісовими насадженнями. Парк привабливий для туристів — любителів відпочинку в природних умовах.
Міста[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Kravthova/Чернетка |
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ В. К. Хільчевський. Інгул // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2011. — Т. 11 : Зор — Как. — 710 с. — ISBN 978-966-02-6092-4.
- ↑ Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1979. — Т. 4 : Електрод — Кантаридин. — 558, [2] с., [34] арк. іл. : іл., портр., карти + 1 арк с.
- ↑ а б В. В. Лучик (1996).
- ↑ Трубачев, 1968.
- ↑ Карпенко, 1989.
- ↑ [1] [Архівовано 29 вересня 2013 у Wayback Machine.] Топонімічний словник України
Посилання[ред. | ред. код]
- Інгул
- Інгул. Величний і жахливий [Архівовано 22 вересня 2017 у Wayback Machine.] // Український тиждень 31 травня 2017
- «Височинне Поінгулля» нагадує про себе… [Архівовано 22 вересня 2017 у Wayback Machine.] // Голос України 22 лютого 2017
- Історична пам'ять — в інфографіці. У Кропивницькому представили унікальну карту-схему «Височинне Поінгулля та його цікаві місця» [Архівовано 22 вересня 2017 у Wayback Machine.] // День 22 лютого 2017
- Крок від карти до кАRТи: у Кропивницькому презентували унікальний проект «Височинне Поінгулля і його цікаві місця» [Архівовано 22 вересня 2017 у Wayback Machine.] // Перша електронна газета 17 лютого 2017