Кочубіївка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Кочубіївка
Країна Україна Україна
Область Черкаська область
Район/міськрада Уманський район
Громада Паланська сільська громада
Код КОАТУУ 7124384501
Облікова картка Кочубіївка 
Основні дані
Населення 722
Територія 25,46 км²[1]
Площа 5,86 км²[1]
Густота населення 0,04 осіб/км²
Поштовий індекс 20323
Телефонний код +380 4744
Географічні дані
Географічні координати 48°48′05″ пн. ш. 30°07′55″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря
204 м
Відстань до
обласного центру
12 км
Відстань до
районного центру
12 км
Місцева влада
Сільський голова Долгова Галина Олександрівна
Карта
Кочубіївка. Карта розташування: Україна
Кочубіївка
Кочубіївка
Кочубіївка. Карта розташування: Черкаська область
Кочубіївка
Кочубіївка

Кочубіївка — село в Україні, в Уманському районі Черкаської області.Плоша адміністративних меж сільської ради — 2546.4 га. площа села — 586.2 га. Кількість населення — 722 особи, дворів — 423.[1]

Розташоване за 12 км від районного центру.

Назва[ред. | ред. код]

Черкаська обласна рада рішенням від 7 серпня 2008 року в Уманському районі уточнила назву села Кочубеївка Кочубеївської сільради на Кочубіївка[2]

Черкаська обласна рада рішенням від 31 жовтня 2008 року в Уманському районі уточнила назву Кочубеївської сільради на Кочубіївську.[3]

Історія[ред. | ред. код]

Перші відомості про поселення на території теперішнього села відомі з кінця XVII ст. Француз Г. Боплан, який керував відбудовою фортець в Україні (1630–1648 рр.). зокрема Уманської фортеці у своїй карті відмічає населені пункти: на півночі- Буки, Маньківка, Бузівка; на заході — Кочубіівка, Орадівка, Ягубець; на сході та на півдні ним не вимдічено ніяких населених пунктів. Можливо, на той час їх І не існувало, бо навіть річку Уманку він у той бік не продовжив немов вона протікала між Кочубїівкою та Уманню.

Про місцеве населення Г. Боплан писав «… зустрічаються взагалі люди досвідчені у всіх промислах, необхідних людині…». Всі вони добре вміють обробляти землю сіяти, жати і пекти хліб… варити пиво, мед і брагу…". У 1726 р. велика територія Уманщини стає власністю польського магната Франца Салезія Потоцького. Після смерті належить Феліксу Казимиру Потоцькому. який будує парк «Софіївка», задум побудувати парк на площі 500 га, з'єднавши його із Городецьке.

Першим поселенцем на цій території був взапорізький козак Калінчук. Село в його честь було названо Калінчуківкою. У реєстрі Уманського ковзацького полку (1649 р.) була Кочубіївська сотня і 204 козаків, яку очолив Гриць Шелест. У середині XVII ст. в селі оселився гетьман Кочубей, який проходив через село. З того часу і почали називати село Кочубїівкою. А можливо, походження назви села пов'язане зі словом «кочубій» — той, хто одразу б'є кучу ворогів. У 1768 р. в Кочубіївці налічувалося 100 кріпацьких господарств. А вже в 1795 р. — 140; проживало 394 чоловіки та 368 жінок. У селі була Гуральня.

До Городецького приходу приписане с. Кочубіївка, яке розташоване в трьох верстах.

У 1852 р. в селі побудовано церкву на честь святителя Василя Великого. Крім церкви, ше були церковноприходська школа, три водяних млини, дві кузні, сільський банк.

У 30-х рр. XIX ст. після конфіскації маєтків Олександра Потоцького Кочубіївка стала казенним селом і залишилась ним до 1917 р.

Станом на 1885 рік у колишньому військовому поселенні Уманської волості Уманського повіту Київської губернії, мешкало 1139 осіб, налічувалось 214 дворових господарств, існували православна церква, школа, 3 постоялих будинки, 3 водяних і 3 вітряних млини[4].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1862 осіб (912 чоловічої статі та 950 — жіночої), з яких 1791 — православної віри[5].

У 1900 р. в селі налічувалось 366 дворів, жителів — 2209 осіб. Головним заняттям селян було землеробство. Із загальної кількості землі у 2279 десятин церкві належало 40, а решта — селянам. Уся територія села поділена на кутки: Москалівка, Мнихівка, Сороківка, Квашівка, Зубківка, Манькурівка, Зубківка, Козівка, Бессарабія. Ці назви широко розловсюджені у вжитку жителів села і донині. З покоління в покоління передаються назви полів — Попове, Сільвашине, Жидкевич, Степ Юрченкове; назви доріг — Коса, Каменська.

У 1929 р. в Кочубіївці було створено два колгоспи: ім. Комінтерну та ім. Карла Маркса, який очолив Юрченко Сила. І другий — Бас Трохим. У 1930 р. колгоспи об'єднались в один — колгосп ім. Комінтерну, очолив його Бас Трохим. У колгоспі був один трактор "Путиловець[ru]", сільськогосподарські роботи велись вручну. У селян забирали плуги, підводи, коні тощо. Так проводилась колективізація.

Під час Голодомору 1932–1933 років, тільки за офіційними даними, від голоду померло 544 мешканця села.[6]

З 1 серпня 1941 р. до 1944 р. село було окуповано нацистами. З війни не повернулося 176 односельчан.

XXI століття[ред. | ред. код]

На сьогодні[коли?] в с. Кочубіївка налічується 449 дворів, проживає 744 жителі, з них: дітей ло 18 років — 139, працездатного населення — 347, пенсіонерів — 245.

Функціонує загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, дитячий навчальний заклад, фельдшерсько-акушерський пункт, три приватні магазини, церква. Будинок культури, при якому працює хоровий колектив. Хор, що має двадцятирічний стаж, добре знють не тільки в селі, а й за його межами.

Населений пункт повністю газифіковано, всі дороги з твердим покриттям, водогоном забезпечено жителів села на 85%, відновлено вуличне освітлення, лінії електромереж, є телефонний зв'язок. Транзитом через с. Кочубіївка проїжджають автобуси «Христінівка — Черкаси», «Христинівка — Київ», «Христинівка — Умань», «Угловатка — Умань». Основним виробником сільськогосподарської продукції є ФГ АФ «Базис». Головою агрофірми є Осадчий Володимир Олексійович, котрого знають як досвідченого спеціаліста в усіх галузях. Це завдяки йому в господарстві вирощують за новітніми технологіями свиней та корів. За останні три роки повністю оновлено тракторний парк, закуплено висопродуктивну техніку.

20 вересня 2013 року Кочубіївська школа відсвяткувала своє 75-річчя.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]