Перейти до вмісту

Красноармійськ (Московська область)

Координати: 56°06′00″ пн. ш. 38°08′00″ сх. д. / 56.1° пн. ш. 38.133333333333° сх. д. / 56.1; 38.133333333333
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Красноармійськ
Герб Прапор
КраїнаРосія Росія
Суб'єкт Російської ФедераціїМосковська область
Код ЗКАТУ46 458 511 000 Редагувати інформацію у Вікіданих
Код ЗКТМО46 758 000 011 Редагувати інформацію у Вікіданих
Основні дані
Час заснування1928 Редагувати інформацію у Вікіданих
Населення 26 249
Площа160,7 км² Редагувати інформацію у Вікіданих
Поштовий індекс141292 Редагувати інформацію у Вікіданих
Телефонний код+7 49653 Редагувати інформацію у Вікіданих
Географічні координати:56°06′00″ пн. ш. 38°08′00″ сх. д. / 56.1° пн. ш. 38.133333333333° сх. д. / 56.1; 38.133333333333
Вебсторінкаkrasn.mosreg.ru Редагувати інформацію у Вікіданих
Мапа
Красноармійськ. Карта розташування: Росія
Красноармійськ
Красноармійськ

Красноармійськ. Карта розташування: Московська область
Красноармійськ
Красноармійськ
Мапа

CMNS: Красноармійськ у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Красноармійськ (рос. Красноармейск) — місто обласного підпорядкування[1] в Московській області Росії. Населення 26,2 тис. мешканців (2010 рік).

Розташоване на річці Ворі (ліва притока Клязьми), за 36 км на північний схід від Москви, кінцевий пункт вісімнадцятикілометрової залізничної гілки від станції Софріно.

Історія

[ред. | ред. код]
Залізничний міст через річку Ворю в Красноармєйську

1834 року на місці сучасного Красноармєйська на березі Ворі було засновано Вознесенську паперо-прядильну фабрику. 1928 року утворено робітниче селище Краснофлотське (від 1929 року — Красноармійське). У 1934 поблизу розпочав роботу Софрінський артилерійський полігон (пізніше НДІ Геодезія), що став основною північної частини міста. 1947 року селища ткацької фабрики і полігону об'єдналися в місто Красноармійськ.

Транспорт

[ред. | ред. код]

Місто пов'язане з Москвою автобусним маршрутом № 317 від північного виходу ВВЦ. Також здійснюється регулярне автобусне сполучення з містом Пушкіно маршрутом автобуса № 21, і з селами Путилова, Федоровське, Баркова і Михайлівське автобусним маршрутом № 43.

В місті розташована станція Красноармійськ, від неї відправляються електропоїзди до Москви (7 пар на добу).

Культура

[ред. | ред. код]

Є картинна галерея (від 1994 року). Видається (1992 рік) газета «Городок», газета «Таке життя»

Пам'ятки

[ред. | ред. код]

Поруч із містом розташована Микільська церква села Царєво (XIX ст.), у місті діє дерев'яний Вознесенський храм.

Література

[ред. | ред. код]
  • Босник Б. С. Красноармейск и его окрестности. Сказания и очерки истории. — Красноармейск : Духовное наследие, 1999. — 100 с. — ISBN 5-86035-026-0.
  • Города Подмосковья. Кн. 1. — М. : Московский рабочий, 1979. — 640 с.
  • Зражевский А. А. Довоенная история города в фотографиях. К 65-летию Красноармейска. — Красноармейск, 2012. — 212 с.
  • Иванов А. В. О чём рассказывает Воря. — М. : Энциклопедия российских деревень, 2001. — 181 с.
  • Иванов А. В. Тысяча лет на Воре. — Красноармейск, 2006. — 132 с.
  • Красноармейск в лицах и фактах. — Красноармейск, 2002. — 164 с.
  • Федотова Н. Ф. Музыка жизни. — Москва : Экономика и информатика, 2006. — 120 с. — ISBN 5-89345-051-5.
  • Федотова Н. Ф. Прошлое земли красноармейской. — Красноармейск : ЦДЮТ и К МО РФ, 2002. — 108 с.
  • Миронова М. М. Живая летопись Красноармейска: от села Муромцева до наших дней. — Красноармейск : Горизонт, 2010. — 224 с. — ISBN 978-5-91366-197-5.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Закон Московской области от 31 января 2013 года N 11/2013-ОЗ «Об административно-территориальном устройстве Московской области» (с изменениями на 23 июня 2020 года). АО «Кодекс». 23.036.2020. Архів оригіналу за 23 вересня 2016. Процитовано 21.10.2020. (рос.)

Посилання

[ред. | ред. код]