Бронниці

Місто Бронниці
Місто Бронниці
Герб Бронниця	Прапор Бронниця
Країна	Росія
Суб'єкт Російської Федерації	Московська область
Муніципальний район	Бронниці
Код ЗКАТУ	46 405
Код ЗКТМО	46 705 000 001
Основні дані
Час заснування	1453
Статус міста	1781
Населення	▲ 18 969
Площа	22 км²
Поштовий індекс	140170
Телефонний код	+7 49646
Географічні координати:	55°25′19″ пн. ш. 38°15′47″ сх. д. / 55.422° пн. ш. 38.2631° сх. д.G O
Влада
Вебсторінка	bronadmin.ru
Голова адміністрації	Єгоров Валерій Якович
Мапа
	Бронниці Бронниці
	Бронниці у Вікісховищі

Бронниці (рос. Бронницы) — місто обласного підпорядкування^[1] в Московської області Росії.

Розташований за 52 км на південний схід від Москви і за 13 км від залізничної станції Бронниці, на перетині федеральної автодороги М-5 Урал і Московського малого кільця. Пристань на річці Москві. Територія міста 2100 га.

Історія

Бронниці відомі з 1453, як велике торгове село Бронічі на Астраханському тракті.^[2] Село було вотчиною московських князів, потім — російських царів. В кінці XVII ст., за царя Федора Олексійовича, у Бронниці був заснований кінний завод.

При Петрі I село було передано князю Олександру Меншикову. У 1727 знову відійшло до палацового відомства.

Указом Катерини II від 5 жовтня 1781, у зв'язку з установою нового адміністративного поділу, Бронниці отримали статус повітового міста, ставши центром новоствореного Бронницького повіту Московської губернії.^[3] Великих збитків місту завдала французька армія, що залишила Москву восени 1812.

16 квітня 1964 в місті відбулися масові заворушення — близько 300 осіб розгромили місцеву КПЗ, де від побоїв помер мешканець міста. До кримінальної відповідальності притягнуто 8 осіб.^[4]

У 1990 Бронниці включені до переліку історичних міст Росії, а в 1992 отримали статус міста обласного підпорядкування і нову міську межу, відповідно до якої площа міста збільшилася з 600 га до 2216 га.

Економіка

У Бронниці розвинена легка промисловість (рукавична і швейна фабрики), виробництво ювелірних виробів (ВАТ «Бронницкий ювелір»). Також працюють ливарно-механічний завод, підприємства дерево-і металлобработки, м'ясокомбінат. Раніше працював цегельний завод.

Культура

У Бронниці працює цілий ряд освітніх установ: чотири загальноосвітні школи, з яких одна вечірня, філія Московського автодорожнього інституту, автодорожній коледж, філія Московського державного агроінженерского університету. Діє дитяча школа мистецтв (має відділення: фортепіано; народних інструментів — балалайка, баян, акордеон; вокальне — естрадне, народне, хорове; духове), культурно-дозвільний центр «Бронниці» (на базі якого функціонують народна вокальна естрадна студія «Ромашка» і «Світлячок», народний колектив «Веселуха», народний колектив «Гармонія», танцювальна студія), молодіжний центр «Алібі» (спеціалізується на проведенні конкурсів «Міс та Містер Бронниці», організації та проведенні рок-концертів та щорічного Дня молоді). У місті Бронниці (на базі Будинку дитячої творчості) у 1999-му році була заснована нині популярна в Росії рок-група «Гран-Кураж». Пізніше, в 2001 році, утворилася треш-група «Krest», під керуванням Володимира «VEL» Зіборова (ex-«Лісоповал»).

Також у місті функціонують виставковий зал з постійно оновлюваною експозицією, краєзнавчий музей; міська та дитяча бібліотеки. Є міське ефірне телебачення (45-дециметровий канал). Видається газета «Бронницкий новини».

Спорт

У Бронниці на озері Більському розташований спортивний комплекс. Діють спеціалізована дитячо-юнацька школа олімпійського резерву та державне училище олімпійського резерву, спеціалізації: веслування на байдарках і каное, футбол.

З березня 1996 в місті двічі на рік (у другі вихідні березня і в передостанні вихідні листопада) проходять відкриті особисті першості міста Бронниці по зимовому берегового спінінгу.

Цікаві місця

Архангельський собор (1705) і казарми кінного полку (початок XIX ст.) належать до пам'яток архітектури; примітні також церкви Іоанна Милостивого і Успіння Божої Матері (обидві — споруди XIX ст.). Центральна частина міста зберегла регулярне планування кінця XVIII ст. З весни 2010 на Дзвіниці знову діють годинник з боєм.

Відомі люди

У Бронниці деякий час жив і похований Іван Пущин, декабрист і друг поета О. С. Пушкіна. Великий внесок у розвиток міста внесли й прямі нащадки Пушкіна — старший син О. О. Пушкін (з 1862 року по 1866 — мировий посередник у Бронницькому повіті) і особливо онук — Олександр Олександрович-молодший. Онук поета з 1890 був земським начальником, а з 1897 року по 1916 — головою Бронницької повітової земської управи. О. О. Пушкін похований у Бронниці, йому встановлено пам'ятник.

У Бронниці також похований декабрист М. О. Фонвізін.

Уродженцями міста є:

Волков Сергій Петрович — російський краєзнавець, письменник, педагог.
Маньківський Григорій Ілліч — член-кореспондент АН СРСР, лауреат Сталінської премії.

Примітки

↑ Закон Московской области от 31 января 2013 года N 11/2013-ОЗ «Об административно-территориальном устройстве Московской области» (с изменениями на 23 июня 2020 года). АО «Кодекс». 23.036.2020. Архів оригіналу за 23 вересня 2016. Процитовано 21.10.2020. (рос.)
↑ id = 2282 Історія міста Бронниці [Архівовано 1 травня 2011 у Wayback Machine.] на BankGorodov.RU
↑ Історія м. Бронниці [Архівовано 24 лютого 2013 у Wayback Machine.]. Доступно на 14.02.2010
↑ Зенькович Н. А. Чи були народні бунти в СРСР // Таємниці століття, що минає. — М. : Олма-прес, 1998. — 585 с. — 30 000 прим. — ISBN 5-87322-727-6. Архівовано з джерела 13 серпня 2007 з посиланням на: Довідка КДБ СРСР про масові заворушення в країні з 1957 р. Особлива папка Політбюро. Оригінал. АПРФ, ф.45, оп. 1, д. 1120, арк. 48-81.

Література

Міста Підмосков'я. Кн. 2. — М.: Московський робітник, 1980. — 608 с., Іл. — 35 000 екз. (рос.)

Посилання

Офіційний сайт міста Бронниці [Архівовано 3 квітня 2010 у Wayback Machine.]
# 209 / Православні храми та монастирі [Архівовано 12 грудня 2007 у Wayback Machine.]
# y = 55420149 & x = 38283062 & z = 13 & l = 1 & m = a Зйомка міста з космосу [Архівовано 3 грудня 2007 у Wayback Machine.]
Історія герба Бронниця [Архівовано 27 квітня 2010 у Wayback Machine.]
Храми міста Бронниці [Архівовано 1 квітня 2009 у Wayback Machine.]

[1] Закон Московской области от 31 января 2013 года N 11/2013-ОЗ «Об административно-территориальном устройстве Московской области» (с изменениями на 23 июня 2020 года). АО «Кодекс». 23.036.2020. Архів оригіналу за 23 вересня 2016. Процитовано 21.10.2020. (рос.)

[Історія_міста_Бронніци-2] = 2282 Історія міста Бронниці [Архівовано 1 травня 2011 у Wayback Machine.] на BankGorodov.RU

[Історія_м._Бронниці-3] Історія м. Бронниці [Архівовано 24 лютого 2013 у Wayback Machine.]. Доступно на 14.02.2010

[4] Зенькович Н. А. Чи були народні бунти в СРСР // Таємниці століття, що минає. — М. : Олма-прес, 1998. — 585 с. — 30 000 прим. — ISBN 5-87322-727-6. Архівовано з джерела 13 серпня 2007 з посиланням на: Довідка КДБ СРСР про масові заворушення в країні з 1957 р. Особлива папка Політбюро. Оригінал. АПРФ, ф.45, оп. 1, д. 1120, арк. 48-81.

[1]

[2]

[3]

[4]