Дєдовськ
| Місто Дєдовськ | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
.jpg)
| |||||
| Країна |  Росія
| ||||
| Суб'єкт Російської Федерації | Московська область | ||||
| Муніципальний район | Істринський район | ||||
| Код ЗКАТУ: | 46218503 | ||||
| Код ЗКТМО: | 46618103001 | ||||
| Основні дані | |||||
| Час заснування | 1911 | ||||
| Статус міста | 1940 | ||||
| Населення | ▲ 29 558 | ||||
| Площа | 7 км² | ||||
| Поштові індекси | 143530, 143532 | ||||
| Телефонний код | +7 49631 | ||||
| Географічні координати: | 55°52′ пн. ш. 37°08′ сх. д. / 55.867° пн. ш. 37.133° сх. д.Координати: 55°52′ пн. ш. 37°08′ сх. д. / 55.867° пн. ш. 37.133° сх. д. | ||||
| Вебсторінка | dedovsk.ru | ||||
| Мапа | |||||
  Дєдовськ  Дєдовськ | |||||
|
| |||||
|
| |||||
.png)
 | Ця стаття є сирим перекладом з іншої мови. Можливо, вона створена за допомогою машинного перекладу або перекладачем, який недостатньо володіє обома мовами. (лютий 2020) |
Дє́довськ (рос. Дедовск) — місто районного підпорядкування в Істринському районі, Московська область, Росія. Найбільший населений пункт в муніципальному утворенні міського поселення Дєдовськ.
Населення — 29 558 осіб. (2017)..
Розташоване за 38 км на північний захід від Москви (від нульового кілометра), за 18 км від МКАД, за 20 км від районного центру — Істри, на Волоколамському шосе. На території міста розташовано три зупинки Ризького напрямку Московської залізниці: платформа Малиновка, станція Дєдовськ і платформа Миїтівська.
Історія[ред. | ред. код]
Назва походить від села Дєдово, що було розташоване на цьому місці (відоме з XVI століття). У 1913 році в Дєдові була побудована прядильно-ткацька фабрика (нині ПО технічних тканин) з робітничим селищем Дєдовський) при ній.
У 1940 році селище (разом з селом) було перетворено в місто Дєдовськ.
Економіка[ред. | ред. код]
У місті розташовані такі промислові підприємства: Дєдовське виробниче об'єднання технічних тканин — ДПОТТ (головне підприємство міста, у наш час[коли?] територія фабрики здається під склади й не пов'язані з прямої сфері діяльності виробництва — косметика, мінеральна вода, і т. д.), взуттєва фабрика «Дефо», завод керамічних виробів ВАТ «Сокіл» (виробництво плитки), ремонтно-механічний завод. Один з найстаріших в області хлібозаводів («Дєдовський хліб»).
Культура[ред. | ред. код]
У Центрі мистецтв ім. Олександра Васильовича Прядка, розташованому в колишньому ДК ОКБ інституту «Гідропроект» існує картинний вернісаж.
Діє дитяча художня школа, англійська інтерактивний дитячий клуб «English colours».
Освіта[ред. | ред. код]
З 1998 року в місті працює філія Російського державного соціального університету (РГСУ).
Цікаві місця[ред. | ред. код]
Поблизу Дєдовська, за 7 км на північний захід, у селі Аносіно — ансамбль Борисоглібського монастиря, заснованого в 1823 році княгинею Євдокія Мещерською, що підстриглася у черниці . З 1919 року на території колишнього монастиря діяв один з відділів Московського обласного краєзнавчого музею. У 1992 році будови, що залишилися від монастиря і прилегла земля передані Московському патріархату. Силами черниць і робочих відновлений Троїцький собор.[1]
За 5 км на північ, у селі Дєдово-Тализіна розташовувалася садиба Коваленська, у якій проживав перекладач і публіцист М. С. Соловйов, часто гостював його брат філософ В. С. Соловйов, у молоді роки подовгу жив письменник і поет Андрій Бєлий, заїжджали Олександр Блок, Валерій Брюсов, Костянтин Бальмонт. Зараз від садиби зберігся лише зарослий ставок і залишки саду.[2]
З 2000 по 2005 в прадідівських будувалася церква Георгія Переможця.
Цікаві факти[ред. | ред. код]
Приблизно в XVII століттяе князь Вадбольскій, тодішній власник села Аксеновка (пізніше увійшла до складу міста), поїхав до Волоколамськ грати в карти і привіз додому виграш — дві сім'ї кріпаків селян, Старікове і Нікітіних. Нащадки Стариковим досі живуть на вулиці 1-а Пролетарська і на Віленінском селищі, а ці два прізвища носять кілька десятків сімей в місті.[3]
Про деякі події, що відбувалися в місті 2-8 грудня 1941 року в дні Битви за Москву, розповідається в документальній повісті «День командира дивізії», написаної безпосереднім очевидцем тих подій колишнім військовим кореспондентом журналу «Прапор» Олександром Беком. У 1983 році повість була екранізована на Кіностудії ім. Горького режисером Ігорем Ніколаєвим під однойменною назвою «День командира дивізії».
В даний час, завдяки діючому в місті клубу кікбоксінга «Профі-Спорт»,
Дедовськ взагалі вважається містом кікбоксерів[4]— Костянтин Юрійович Новиков, головний тренер команди кікбоксингу ЦСКА
Уродженці міста[ред. | ред. код]
Військовослужбовці
- Маков Володимир Миколайович — гвардії капітан РСЧА, у роки війни служив у 136-й Режецкой Червонопрапорної бригаді армійської гарматної артилерії. 30 квітня 1945 під час взяття Рейхстагу командував штурмовою групою, першою водрузили Прапор Перемоги над парадним входом західної частини будівлі, про що о 22 год. 30 хв. доповів по рації в штаб: «прибили в голову якоїсь німецької бл…», маючи на увазі корону статуї «Богиня Перемоги».[5]
Діячі культури
- Касьян Тетяна Костянтинівна (нар. 1957 року) — заслужений художник України.
- Мадянов Вадим Сергійович (нар. 23 листопада 1959 року) — радянський і російський кіноактор, кінорежисер.
- Мадянов Роман Сергійович (нар. 22 липня 1962 року) — радянський і російський актор театру і кіно, телеглядачам відомий за ролями в серіалах «Штрафбат», «Солдати», «Гаражі» та інших робіт, заслужений артист Росії.
- Дежуров Арсеній Станіславович (нар. 22 серпня 1968 року) — письменник, філолог-германіст, ведучий ранкового інтерактивного каналу «Злітна смуга» на Радіо Росії.
Спортсмени
- Українцев Вадим Володимирович (нар. 24 березня 1966 року) — спортсмен-кікбоксер, Чемпіон Світу, дворазовий чемпіон Європи, Чемпіон СРСР з кікбоксингу, президент Федерації кікбоксингу Московської області, Перший віце-президент ФКР, головний тренер збірної Росії з кікбоксингу, Заслужений тренер Росії.[6]
- Широков Роман Миколайович (нар. 6 липня 1981 року) — футболіст, гравець санкт-петербурзького ФК «Зеніт», півзахисник національної збірної Росії з футболу, Заслужений майстер спорту Росії.
- Лукашов Денис Павлович (нар. 25 квітня 1985 року) — спортсмен-кікбоксер, вихованець Вадима Украинцева, п'ятикратний Чемпіон Світу і триразовий Чемпіон Росії з кікбоксингу, переможець Перших Всесвітніх ігор бойових мистецтв в Пекіне, тренер клубу «Профі-спорт».[7]
Міста-побратими[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Історія Аносіно-Борисоглібського монастиря [Архівовано 18 лютого 2012 у Wayback Machine.]//
- ↑ Наталія Майкова. Дєдове-Тализіна — куточок російської культури [Архівовано 1 травня 2010 у Wayback Machine.]//istranet.ru (рос.)
9
- ↑ [1] [Архівовано 11 вересня 2007 у Wayback Machine.] Зі спогадівЗайкова Є. Ф.]//dedowsk.ru
- ↑ = 10057 4 вересня завершилися Перші Всесвітні Ігри Бойових Мистецтв//cska.ru [недоступне посилання з липня 2019]
- ↑ = view & id = 126 & Itemid = 50 Єгоров і Кантарія були не першими [Архівовано 26 грудня 2015 у Wayback Machine.]//dedowsk.ru
- ↑ 27/705 Радий, що залишився у спорті[недоступне посилання з липня 2019]//proza.ru 17
- ↑ Чи не залишитися в цій траві… [Архівовано 7 вересня 2010 у Wayback Machine.]//sovsport.ru
Література[ред. | ред. код]
- Города Подмосковья. Кн. 3. — М.: Московский рабочий, 1981. — 736 с., ил. — 35 000 экз.
Посилання[ред. | ред. код]
- Історія міста Дідівська//dedowsk.ru 28
- Проект «Старі фото дідівським» [Архівовано 20 січня 2011 у Wayback Machine.]
- # y = 55860044 & x = 37120485 & z = 15 & l = 1 & m = h & v = 2 wikimapia [Архівовано 25 серпня 2011 у WebCite]
| |||||
.svg){kind=small}