Дєдовськ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Місто Дєдовськ
FR Coats-of-arms-of-None.svg Flag of Dedovsk (Moscow oblast).png
Герб Дєдовська Прапор Дєдовська
Георгиевская церковь (Дедовск).jpg
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації Московська область
Муніципальний район Істринський район
Код ЗКАТУ: 46218503
Код ЗКТМО: 46618103001
Основні дані
Час заснування: 1911
Статус міста 1940
Населення 29 558
Площа 7 км²
Поштові індекси 143530, 143532
Телефонний код +7 49631
Географічні координати: 55°52′ пн. ш. 37°08′ сх. д. / 55.867° пн. ш. 37.133° сх. д. / 55.867; 37.133Координати: 55°52′ пн. ш. 37°08′ сх. д. / 55.867° пн. ш. 37.133° сх. д. / 55.867; 37.133
Веб-сторінка dedovsk.ru
Мапа
Дєдовськ (Росія)
Дєдовськ
Дєдовськ

Дєдовськ (Московська область)
Дєдовськ
Дєдовськ


Дєдовськ у Вікісховищі?

Дєдовськ — місто районного підпорядкування в Істринському районі, Московська область, Росія. Найбільший населений пункт в муніципальному утворенні міського поселення Дєдовськ.

Населення — 29 558 осіб. (2017)..

Розташовано за 38 км на північний захід від Москви (від нульового кілометра), за 18 км від МКАД, за 20 км від районного центру — Істри, на Волоколамському шосе. На території міста розташовано три зупинки Ризького напрямку Московської залізниці: платформа Малинівка, станція Дєдовськ і платформа Миїтовська.

Історія[ред. | ред. код]

Назва походить від присілка Дєдове, що було розташоване на цьому місці (відоме з XVI століття). У 1913 році в Дєдові була побудована прядильно-ткацька фабрика (нині ПО технічних тканин) з робочим селищем Дєдовський) при ній.

У 1940 році селище (разом з селом) було перетворено в місто Дєдовськ.

Економіка[ред. | ред. код]

У місті розташовані такі промислові підприємства: Дєдовське виробниче об'єднання технічних тканин — ДПОТТ (головне підприємство міста, в наш час[коли?] територія фабрики здається під склади й не пов'язані з прямої сфері діяльності виробництва — косметика, мінеральна вода, і т. д.), взуттєва фабрика «Дефо», завод керамічних виробів ВАТ «Сокіл» (виробництво плитки), ремонтно-механічний завод. Один з найстаріших в області хлібозаводів («Дєдовський хліб»).

Культура[ред. | ред. код]

У Центрі мистецтв ім. Олександра Васильовича Прядко, розташованому в колишньому ДК ОКБ інституту «Гідропроект» існує картинний вернісаж.

Діє дитяча художня школа, англійська інтерактивний дитячий клуб «English colours».

Освіта[ред. | ред. код]

З 1998 року в місті працює філія Російського державного соціального університету (РГСУ).

Цікаві місця[ред. | ред. код]

Поблизу Дєдовська, за 7 км на північний захід, у селі Аносіно — ансамбль Борисоглібського монастиря, заснованого в 1823 році княгинею Євдокія Мещерською, що підстриглася у черниці . З 1919 року на території колишнього монастиря діяв один з відділів Московського обласного краєзнавчого музею. У 1992 році будови, що залишилися від монастиря і прилегла земля передані Московському патріархату. Силами черниць і робочих відновлений Троїцький собор.[1]

За 5 км на північ, в селі Дєдове-Тализіна розташовувалася садиба Коваленська, в якій проживав перекладач і публіцист М. С. Соловйов, часто гостював його брат філософ В. С. Соловйов, в молоді роки подовгу жив письменник і поет Андрій Бєлий, заїжджали Олександр Блок, Валерій Брюсов, Костянтин Бальмонт. Зараз від садиби зберігся лише зарослий ставок і залишки саду.[2]

З 2000 по 2005 в прадідівських будувалася церква Георгія Переможця.

Цікаві факти[ред. | ред. код]

Приблизно в XVII століттяе князь Вадбольскій, тодішній власник села Аксеновка (пізніше увійшла до складу міста), поїхав до Волоколамськ грати в карти і привіз додому виграш — дві сім'ї кріпаків селян, Старікове і Нікітіних. Нащадки Стариковим досі живуть на вулиці 1-а Пролетарська і на Віленінском селищі, а ці два прізвища носять кілька десятків сімей в місті.[3]

Про деякі події, що відбувалися в місті 2-8 грудня 1941 року в дні Битви за Москву, розповідається в документальній повісті «День командира дивізії», написаної безпосереднім очевидцем тих подій колишнім військовим кореспондентом журналу «Прапор» Олександром Беком. У 1983 році повість була екранізована на Кіностудії ім. Горького режисером Ігорем Ніколаєвим під однойменною назвою «День командира дивізії».

В даний час, завдяки діючому в місті клубу кікбоксінга «Профі-Спорт»,

Дедовськ взагалі вважається містом кікбоксерів[4]

— Костянтин Юрійович Новиков, головний тренер команди кікбоксингу ЦСКА

Уродженці міста[ред. | ред. код]

Військовослужбовці

  • Маков Володимир Миколайович — гвардії капітан РСЧА, в роки війни служив у 136-й Режецкой Червонопрапорної бригаді армійської гарматної артилерії. 30 квітня 1945 під час взяття Рейхстагу командував штурмовою групою, першою водрузили Прапор Перемоги над парадним входом західної частини будівлі, про що о 22 год. 30 хв. доповів по рації в штаб: «прибили в голову якоїсь німецької бл…», маючи на увазі корону статуї «Богиня Перемоги».[5]

Діячі культури

Спортсмени

Міста-побратими[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]