Фрязіно
| місто Фрязіно | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
| |||||
| Країна |  Росія
| ||||
| Суб'єкт Російської Федерації | Московська область | ||||
| Код ЗКАТУ: | 46480000000 | ||||
| Код ЗКТМО: | 46780000001 | ||||
| Основні дані | |||||
| Час заснування: | 1584 | ||||
| Статус міста | з 1951 року | ||||
| Населення | ▲ 60 408 | ||||
| Площа | 9 км² | ||||
| Поштовий індекс | 141190, 141191, 141195 і 141196 | ||||
| Телефонний код | +7 49656 і 49625 | ||||
| Географічні координати: | 55°57′ пн. ш. 38°03′ сх. д. / 55.950° пн. ш. 38.050° сх. д.Координати: 55°57′ пн. ш. 38°03′ сх. д. / 55.950° пн. ш. 38.050° сх. д. | ||||
| Влада | |||||
| Веб-сторінка | fryazino.org | ||||
| Карта | |||||
  Фрязіно  Фрязіно | |||||
|
| |||||
.svg)
.svg)
Фря́зіно[1][2][3] (рос. Фрязино) — місто (з 1951) обласного підпорядкування у Московській області, Росія. Розташоване на річці Любосєєвці, яка впадає у річку Воря (сточище Клязьми), приблизно, за 25 км на північний схід від Москви. Центр російської (радянської) НВЧ електроніки. У грудні 2003 року місто отримало статус «міста науки» — наукограда Росії[4].
Населення міста — 53,0 тис. чол. (2009).
Зміст
Історія[ред. | ред. код]
На території сучасного міста існували відомі з 1584—1586 роках село Гребньова, присілки Фрязіновка та Чижово. У другій половині XVIII століття тут виникло шовкоткацьке підприємство.
Перша згадка — у писарських книгах Московського повіту за 1584-86 роки: «дер. Фрязинова, а Самсонова тоже на рчк. на Любосивкѣ, а в ней пашни паханые сѣрой земли 8 четьи да перелогу 27 четв. в полѣ, а в дву потому ж, сѣна 10 коп, лѣсу дровяняного 5 дес». Тоді присілок належав до вотчини Богдана Бєльського.
Назва присілка походить від прізвиська Фрязин, яке міг отримати як італієць на московській службі (італійців у Московській державі називали «фрягами»), так і московит, який мав якийсь стосунок до Італії[5].
- у 1784 — присілок Фрязіно
- у 1791 — збудовано храм Гребневської Божої матері
- у 1868 — село Фрязіно
- у 1938 — робітниче селище Фрязіно
- з 1951 — місто Фрязіно
- з 1968 — місто обласного підпорядкування
- з 2003 — наукове місто
Економіка[ред. | ред. код]
У 1901 році заснована шовкоткацького фабрика Капцових — перша кам'яна будівля в селі. Фабрика була націоналізована у 1918 році і ліквідована рішенням Шелкотреста в 1929.
У 1933 році на місці колишньої шовкоткацької фабрики створений завод «Радіолампа». З цього моменту Фрязіно стає центром електронної промисловості. У 1943 відкривається перший науково-дослідний інститут (НДІ) з дослідним заводом, згодом їх число збільшується до п'яти. У 1955 розпочато будівництво філії Інституту радіоелектроніки АН СРСР.
У радянські часи містоутворюючими підприємствами були працювали на військове замовлення НДІ. З розпадом СРСР ці інститути були змушені скоротити більшість співробітників. У наш час[коли?] значна частина жителів працює в Москві.
У порядку конверсії оборонних НДІ були створені підприємства: в 1993 році — «Істок-Система», виробник медичного обладнання під торговою маркою «Гастроскан», в 1994 — «Істок-Аудіо», виробник слухових апаратів. Крім електронної і медичної в місті існує кондитерська промисловість, а також чаєрозважувальна фабрика компанії «Майський чай».
Освіта[ред. | ред. код]
У 1912 році відкрита перша школа; в наш час[коли?] в місті 7 шкіл, у тому числі 5 загальноосвітніх, гімназія та ліцей. До кінця 1980-х років 20 % жителів мали вищу освіту, серед них — 460 кандидатів і 77 докторів наук, 2 академіки, 120 лауреатів Ленінської і Державної премій СРСР и Росії.
Архітектура, пам'ятки[ред. | ред. код]
На східній околиці міста, на березі річки Любосєєвки, — колишня садиба Гребньова (1780—1790-і рр.; реконструйована в 1817—1823).
Транспорт[ред. | ред. код]
Місто розташоване на 24-му кілометрі Щелковського шосе (на 7-му Фряновського). Місто має два автовокзали, розташованих на вул. Польовий та вул. Московській.
У місті діють три міських автобусних маршрути і стільки ж маршрутних таксі. Крім цього, через місто проходять 10 приміських маршрутів автобусів (у тому числі і з Москви). Усередині міста є декілька різних служб таксі.
Також у місті є залізнична станція і дві пасажирські платформи (Фрязіно-Товарна і Фрязіно-Пасажирська, що є кінцевою).
Від Москви можна дістатися двома способами:
- на електричці з Москва-Пасажирська-Ярославська за 1 годину 15 хв (Ярославський напрямок)
- на маршрутці або автобусі (№ 361, № 335) з автовокзалу метро Щолківська — близько півгодини, крім годин пік.
Відомі фрязінці[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Войтович Микола Миколайович // Енциклопедія сучасної України
- ↑ Іванов Іван Іванович // Енциклопедія сучасної України
- ↑ Куліш Віктор Васильович // Енциклопедія сучасної України
- ↑ Указ Президента РФ от 29 декабря 2003 года № 1531 «О присвоении статуса наукограда Российской Федерации г. Фрязино Московской области» [1] Архівовано 21 July 2011[Дата не збігається] у Wayback Machine. (рос.)
- ↑ Е. М. Поспелов. Топонимический словарь Московской области. — М. : Профиздат, 2000. — С. 281.
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Фрязіно |
| |||||
.svg){kind=small}
