Фрязіно
| місто Фрязіно | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| рос. Фрязино | |||||
| |||||
| |||||
| Країна |  Росія
| ||||
| Суб'єкт Російської Федерації | Московська область | ||||
| Міський округ | Фрязінський міський округ | ||||
| Код ЗКАТУ: | 46480000000 | ||||
| Код ЗКТМО: | 46780000001 | ||||
| Основні дані | |||||
| Час заснування | 1584 | ||||
| Статус міста | 1951 | ||||
| Населення | 55369 осіб (2010[1]) | ||||
| Площа | 9 км² | ||||
| Поштовий індекс | 141190, 141191, 141195 і 141196 | ||||
| Телефонний код | +7 49656 і 49625 | ||||
| Географічні координати: | 55°57′ пн. ш. 38°03′ сх. д. / 55.950° пн. ш. 38.050° сх. д.Координати: 55°57′ пн. ш. 38°03′ сх. д. / 55.950° пн. ш. 38.050° сх. д. | ||||
| Вебсторінка | fryazino.org | ||||
| Мапа | |||||
  Фрязіно  Фрязіно | |||||
|
| |||||
|
| |||||
.svg)
.svg)
Фря́зіно (рос. Фрязино) — місто, адміністративний центр Фрязінського міського округу Московської області, Росія.
Географія[ред. | ред. код]
Розташоване на річці Любосєєвці, яка впадає у річку Воря (сточище Клязьми), приблизно, за 25 км на північний схід від Москви.
Центр російської (радянської) НВЧ електроніки. У грудні 2003 року місто здобуло статус «міста науки» — наукограда Росії[2].
Історія[ред. | ред. код]
На території сучасного міста існував відомий з 1584—1586 років присілок Фрязіновка. У другій половині 18 століття тут виникло шовкоткацьке підприємство. Перша згадка — у писарських книгах Московського повіту за 1584-86 роки: «дер. Фрязинова, а Самсонова тоже на рчк. на Любосивкѣ, а в ней пашни паханые сѣрой земли 8 четьи да перелогу 27 четв. в полѣ, а в дву потому ж, сѣна 10 коп, лѣсу дровяняного 5 дес». Тоді присілок належав до вотчини Богдана Бєльського.
Назва присілка походить від прізвиська Фрязін, яке міг отримати як італієць на московській службі (італійців у Московії називали «фрягами»), так і московит, який мав якийсь стосунок до Італії[3].
- у 1784 — присілок Фрязіно
- у 1791 — збудовано храм Гребневської Божої матері
- у 1868 — село Фрязіно
- у 1938 — робітниче селище Фрязіно
- з 1951 — місто Фрязіно
- з 1968 — місто обласного підпорядкування
- з 2003 — наукове місто
Населення[ред. | ред. код]
Населення — 55369 осіб (2010; 52436 у 2002[4]).
Господарство[ред. | ред. код]
Промисловість[ред. | ред. код]
У 1901 році заснована шовкоткацька фабрика Капцових — перша кам'яна будівля в селі. Фабрика була націоналізована у 1918 році і ліквідована рішенням Шелкотреста в 1929 році. У 1933 році на місці колишньої шовкоткацької фабрики створений завод «Радіолампа». З цього моменту Фрязіно стає центром електронної промисловості. У 1943 році відкривається перший науково-дослідний інститут (НДІ) з дослідним заводом, згодом їх число збільшується до п'яти. У 1955 році розпочато будівництво філії Інституту радіоелектроніки АН СРСР.
У радянські часи містоутворюючими підприємствами були НДІ, що працювали на військове замовлення. З розпадом СРСР ці інститути були змушені скоротити більшість співробітників. У порядку конверсії оборонних НДІ були створені підприємства: в 1993 році — «Істок-Система», виробник медичного обладнання під торговою маркою «Гастроскан», в 1994 — «Істок-Аудіо», виробник слухових апаратів. Крім електронної і медичної галузі в місті існує кондитерська промисловість, а також чаєфасувальна фабрика компанії «Майський чай».
Транспорт[ред. | ред. код]
Місто розташоване на 24-му кілометрі Щолковського шосе (на 7-му Фряновського). Місто має 2 автовокзали, розташованих на вул. Польовий та вул. Московській.
У місті діють 3 міських автобусних маршрути і стільки ж маршрутних таксі. Крім цього, через місто проходять 10 приміських маршрутів автобусів (у тому числі і з Москви). Усередині міста є декілька різних служб таксі.
Також у місті є залізнична станція і 2 пасажирські платформи (Фрязіно-Товарна і Фрязіно-Пасажирська, що є кінцевою).
Від Москви можна дістатися двома способами:
- на електричці з Москва-Пасажирська-Ярославська за 1 годину 15 хв (Ярославський напрямок)
- на маршрутці або автобусі з автовокзалу метро Щолковська — близько півгодини, крім годин пік.
Освіта[ред. | ред. код]
В 1912 році відкрита перша школа, на початок 2000-их у місті 7 шкіл, у тому числі 5 загальноосвітніх, гімназія та ліцей. До кінця 1980-их років 20 % жителів мали вищу освіту, серед них — 460 кандидатів і 77 докторів наук, 2 академіки, 120 лауреатів Ленінської і Державної премій СРСР та Росії.
Архітектура, пам'ятки[ред. | ред. код]
На східній околиці міста, на березі річки Любосєєвки, — колишня садиба Гребньова (1780—1790-их років реконструйована в 1817—1823 роках).
Відомі люди[ред. | ред. код]
- Дев'ятков Микола Дмитрович (1907-2001) — радянський та російський науковець, академік РАН, професор МФТІ.
Джерела[ред. | ред. код]
- Аркуш карти N-37-5 Ногинск. Масштаб: 1 : 100 000. Стан місцевості на 1984 р. Видання 1985 р. (рос.)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Численность сельского населения и его размещение на территории Московской области — Федеральна служба державної статистики РФ (рос.)
- ↑ Указ Президента РФ от 29 декабря 2003 года № 1531 «О присвоении статуса наукограда Российской Федерации г. Фрязино Московской области» [1] [Архівовано 21 липня 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Е. М. Поспелов. Топонимический словарь Московской области. — М. : Профиздат, 2000. — С. 281.
- ↑ Дані перепису населення Росії 2002 року. Архів оригіналу за 11 травня 2021. Процитовано 29 березня 2021.
Посилання[ред. | ред. код]
- На Вікімапії [Архівовано 25 серпня 2011 у WebCite]
- Офіційний сайт міста Фрязіно [Архівовано 21 листопада 2008 у Wayback Machine.]
- Інформаційний сайт міста Фрязіно [Архівовано 23 вересня 2010 у Wayback Machine.]
.svg){kind=small}
|
Це незавершена стаття про Московську область. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Фрязіно |
|
| |||||
| |||||