Фрязіно

місто Фрязіно
Герб Фрязіна	Прапор Фрязіна
Країна	Росія
Суб'єкт Російської Федерації	Московська область
Код ЗКАТУ:	46480000000
Код ЗКТМО:	46780000001
Основні дані
Час заснування	1584
Статус міста	1951
Населення	▲ 60 408
Площа	9 км²
Поштовий індекс	141190, 141191, 141195 і 141196
Телефонний код	+7 49656 і 49625
Географічні координати:	55°57′ пн. ш. 38°03′ сх. д. / 55.950° пн. ш. 38.050° сх. д.Координати: 55°57′ пн. ш. 38°03′ сх. д. / 55.950° пн. ш. 38.050° сх. д.
	Влада
Веб-сторінка	fryazino.org
	Мапа
	; Фрязіно ; Фрязіно
	Фрязіно у Вікісховищі

Фря́зіно^[1]^[2]^[3] (рос. Фрязино) — місто (з 1951) обласного підпорядкування у Московській області, Росія. Розташоване на річці Любосєєвці, яка впадає у річку Воря (сточище Клязьми), приблизно, за 25 км на північний схід від Москви. Центр російської (радянської) НВЧ електроніки. У грудні 2003 року місто здобуло статус «міста науки» — наукограда Росії^[4].

Населення міста — 53,0 тис. чол. (2009).

Історія[ред. | ред. код]

На території сучасного міста існували відомі з 1584—1586 роках село Гребньова, присілки Фрязіновка та Чижово. У другій половині XVIII століття тут виникло шовкоткацьке підприємство.

Перша згадка — у писарських книгах Московського повіту за 1584-86 роки: «дер. Фрязинова, а Самсонова тоже на рчк. на Любосивкѣ, а в ней пашни паханые сѣрой земли 8 четьи да перелогу 27 четв. в полѣ, а в дву потому ж, сѣна 10 коп, лѣсу дровяняного 5 дес». Тоді присілок належав до вотчини Богдана Бєльського.

Назва присілка походить від прізвиська Фрязин, яке міг отримати як італієць на московській службі (італійців у Московській державі називали «фрягами»), так і московит, який мав якийсь стосунок до Італії^[5].

у 1784 — присілок Фрязіно
у 1791 — збудовано храм Гребневської Божої матері
у 1868 — село Фрязіно
у 1938 — робітниче селище Фрязіно
з 1951 — місто Фрязіно
з 1968 — місто обласного підпорядкування
з 2003 — наукове місто

Економіка[ред. | ред. код]

У 1901 році заснована шовкоткацького фабрика Капцових — перша кам'яна будівля в селі. Фабрика була націоналізована у 1918 році і ліквідована рішенням Шелкотреста в 1929.

У 1933 році на місці колишньої шовкоткацької фабрики створений завод «Радіолампа». З цього моменту Фрязіно стає центром електронної промисловості. У 1943 відкривається перший науково-дослідний інститут (НДІ) з дослідним заводом, згодом їх число збільшується до п'яти. У 1955 розпочато будівництво філії Інституту радіоелектроніки АН СРСР.

У радянські часи містоутворюючими підприємствами були працювали на військове замовлення НДІ. З розпадом СРСР ці інститути були змушені скоротити більшість співробітників. У наш час^[коли?] значна частина жителів працює в Москві.

У порядку конверсії оборонних НДІ були створені підприємства: в 1993 році — «Істок-Система», виробник медичного обладнання під торговою маркою «Гастроскан», в 1994 — «Істок-Аудіо», виробник слухових апаратів. Крім електронної і медичної в місті існує кондитерська промисловість, а також чаєрозважувальна фабрика компанії «Майський чай».

Освіта[ред. | ред. код]

В 1912 році відкрита перша школа; на початок 2000-х у місті 7 шкіл, у тому числі 5 загальноосвітніх, гімназія та ліцей. До кінця 1980-х років 20 % жителів мали вищу освіту, серед них — 460 кандидатів і 77 докторів наук, 2 академіки, 120 лауреатів Ленінської і Державної премій СРСР и Росії.

Архітектура, пам'ятки[ред. | ред. код]

На східній околиці міста, на березі річки Любосєєвки, — колишня садиба Гребньова (1780—1790-і рр.; реконструйована в 1817—1823).

Транспорт[ред. | ред. код]

Місто розташоване на 24-му кілометрі Щелковського шосе (на 7-му Фряновського). Місто має два автовокзали, розташованих на вул. Польовий та вул. Московській.

У місті діють три міських автобусних маршрути і стільки ж маршрутних таксі. Крім цього, через місто проходять 10 приміських маршрутів автобусів (у тому числі і з Москви). Усередині міста є декілька різних служб таксі.

Також у місті є залізнична станція і дві пасажирські платформи (Фрязіно-Товарна і Фрязіно-Пасажирська, що є кінцевою).

Від Москви можна дістатися двома способами:

на електричці з Москва-Пасажирська-Ярославська за 1 годину 15 хв (Ярославський напрямок)
на маршрутці або автобусі (№ 361, № 335) з автовокзалу метро Щолківська — близько півгодини, крім годин пік.

Відомі фрязінці[ред. | ред. код]

Дев'ятков Микола Дмитрович

Примітки[ред. | ред. код]

↑ Войтович Микола Миколайович // Енциклопедія сучасної України
↑ Іванов Іван Іванович // Енциклопедія сучасної України
↑ Куліш Віктор Васильович // Енциклопедія сучасної України
↑ Указ Президента РФ от 29 декабря 2003 года № 1531 «О присвоении статуса наукограда Российской Федерации г. Фрязино Московской области» [1] Архівовано 21 липень 2011 у Wayback Machine. (рос.)
↑ Е. М. Поспелов. Топонимический словарь Московской области. — М. : Профиздат, 2000. — С. 281.

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Фрязіно

[1] Войтович Микола Миколайович // Енциклопедія сучасної України

[2] Іванов Іван Іванович // Енциклопедія сучасної України

[3] Куліш Віктор Васильович // Енциклопедія сучасної України

[4] Указ Президента РФ от 29 декабря 2003 года № 1531 «О присвоении статуса наукограда Российской Федерации г. Фрязино Московской области» [1] Архівовано 21 липень 2011 у Wayback Machine. (рос.)

[5] Е. М. Поспелов. Топонимический словарь Московской области. — М. : Профиздат, 2000. — С. 281.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]