Крошня

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Крошня (місцевість))
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Крошня
Житомир
Загальна інформація
Країна Україна
Район Богунський
Адмінодиниця Крошнянська селищна рада
Житомир
Поштовий індекс 10031
Заклади освіти
та культури
Житомирский агротехнічний коледж, Житомирська філія УДФСУ, ЗОШ №16, ЗОШ №28
Парки Крошенський парк, Крошнянський дендропарк
Транспорт
Зовнішні посилання:
У проєкті OpenStreetMap

Кро́шня [1] — історична місцевість, житловий масив, що розташований на території Житомира, на північ від його історичної частини, до 1971 року — селище міського типу.

Історія[ред. | ред. код]

На берегах річки Крошенки здавна проживали люди. Так, у 1982—2008 роках О. О. Тарабукіним виявлена система поселень скіфського періоду ранньої залізної доби (VIII—III століття до н. е.) та XII—XIII століття.

Перша документальна згадка знаходиться у третій книзі записів «Литовської метрики». Це документи 1440—1498 років:

К Житомиру село Крошня. А въ томъ селе данъниковъ три, а дани даютъ колоду меду безъ дву ведеръ; а два ведра меду залегло на пустовъской земли. А полныхъ дей двадцать чоловека. Тые вси подымъщину дають, што озле пашуть. А тутъ же ловъцов четыри а пять слугъ; подымъщины не дають[2].

У травні 1506 року село Крошня (пол. Kroszna, Krosznia, Kroszenka) віддане у володіння зем'янину Івашку Вороничу (пол. Iwaszko Woronicz starszy)[3] польським королем Олександром. Пізніше ці землі успадковує його онук Грицько (пол. Grzegorz) Ворона[4].

Також місцевість згадується 1540 року у скарзі зе'мян Житомирського повіту Вороничів на старосту села Федора Корецького, який не дозволяв ловити дичину в околицях села.

1552 року населення Крошні становило 7 осіб.

У складі Російської імперії[ред. | ред. код]

На плані Житомира, датованому 1812 роком, «сельцо Крошня» показане на перетині дороги на Овруч з річкою Крошенкою. З міграцією на Волинь чехів і поселенням частини з них біля села Крошня у 1870-х роках виникла Крошня-Чеська. Тоді ж стара Крошня стала називатися Крошнею-Українською.

Станом на 1860 рік Крошня належала родині Кулишевських.

Близько 1874 року поблизу Крошні поселились переселенці з Моравії, чехи-колоністи, які переважно займались хмелярством. Згодом в орендованому приміщенні відкрили власну школу.

09 березня 1889 року відкрито чесько-православну церковно-парафіяльну школу. Першим вчителем якої став Кудімов Д. Р. При школі освячена церква святих В'ячеслава та Людмили.

У 1906 році у населених пунктах Левківської волості Житомирського повіту Волинської губерніїроці у Крошні-селянській (Українській) налічувалось 96 дворів, де проживало 429 чоловік. У Крошні-Чеській — 102 двори, 654 чоловіки, на фермі Крошенка — 2 двори, 10 чоловік[5].

У 19071908 роках побудовано костел святого Вацлава. Землі під будівництво виділив дворянин Волинської губернії Аршеневський Андрій Олександрович[6].

На початку XX століття на землях (983 десятин) Аршенєвського А. О.[7], неподалік маєтку відкрилась православна церква. Її було закладено 1912 року на честь Господа Ісуса Сладчайшого (нині Покрови Пресвятої Богородиці)[джерело?]. Поруч побудована вже двоповерхова цегляна будівля двокласної церковно-парафіяльної школи при будівництві якої використано цеглу з Крошенського заводу.

1912 року відкрився пивоварний завод «Волинь», що належав Ігнатію Йосиповичу Альбрехту[8]. При ньому розміщувався трактир.

Працював цегельний завод родини Аршенєвського (не зберігся, в районі сучасних вулиці Б. Хмельницького та провулку Лугового) та два млини — Володимира Генфеля та паровий Аршенєвського (орендував Г. М. Радинер). Окрім того, на Крошні розміщувалось, 6 бакалійних та 1 ковбасна лавка.

У складі УРСР[ред. | ред. код]

У 1923 році Крошня-Українська мала 118 дворів і 880 чоловік населення, Крошня-Чеська — 340 дворів та 1733 чоловік населення.

В жовтні 1928 року на території пивзаводу відкрилась садово-городня професійна школа. У 1930 році вона переїхала до колишнього маєтку графа Аршенєвського та отримала нову назву — «Крошенський садово-городній технікум» (зараз ЖАТК).[9]

Будівлі пивзаводу були переспеціалізовані під «Житомирський консервний завод», а хмелесушарка — під управління колгоспу ім. Калініна.

У середині XX сторіччя північніше Крошні-Української сформувалося поселення за залізницею Житомир — Новоград-Волинський, яке дістало назву Нова Крошня.

1946 року Крошню-Українську перейменували на Крошню, а Крошню-Чеську — на Крошню-Другу. У 1958 році усі три Крошні були об'єднані в один населений пункт — селище міського типу Крошня. У 1971 році смт Крошня увійшло до міської межі Житомира.

Сталінські репрессії[ред. | ред. код]

За даними історика Мечислава Борака (чеськ. — Mečislav Borák) 28 вересня 1938 року було розстріляно 77 чехів. Їхні свідоцтва про смерть були фальсифіковані, тому навіть рідні не знали про справжню долю жертв.[10]

Німецько-радянська війна[ред. | ред. код]

Неподалік старого кладовища, біля ставка, у Братській могилі поховано 14 солдат 13 воїнів 2-ї гвардійської кавалерійської дивізії, що загинули в боях за Житомир 14 листопада 1943 року та 1 воїн 304-ї стрілецької дивізії, що загинув наприкінці грудня (сучасна адреса — вул. Северина Наливайка, 29). У 1955 році на могилі встановлена триметрова бетонна скульптура воїна, а 1988 року вона була замінена на скульптурний портрет п'яти воїнів (архітектор Васильченко К. М., скульптор Бірюк П. М.).

Під час визвольних боїв за місто 1943 року у приміщенні сільськогосподарського технікуму розміщувався пересувний шпиталь. Померлого від тяжких ран Ларина М. В. поховано на Учнівській алеї, а в 1961 році на могилі встановлено гранітний обеліск.

Культові споруди[ред. | ред. код]

Сучасність[ред. | ред. код]

Крошня — житловий мікрорайон з добре розвиненою інфраструктурою. Серед закладів освіти — філія УДФСУ, Житомирський агротехнічний коледж, ЗОШ № 16, № 28, ПТУ № 5, два ДНЗ та ЦРД.[11] У будівлі колишньої парафіяльної школи, що збереглася, працює Міжшкільний навчально-виробничий комбінат.[12]

У приміщенні колишнього пивзаводу відкрито кафе «Альбрехт».

У 2016 році на берегах Крошенки закладено Крошенський парк відпочинку.[13]

Продовжується забудова багатоповерхівками, а також котеджного масиву.

Галерея[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795– 2006. 
  2. Русская историческая библиотека Отдел 1 (ru). Directmedia. 2013-10-24. ISBN 9785445840169. 
  3. Pienkowski (2010-01-04). Rodzina po kądzieli, Woronicz - herbu Pawęża, próba .... Skyrock (fr). Процитовано 2017-04-13. 
  4. Архив Юго-Западной России. Часть 7. Том I.. www.runivers.ru. Процитовано 2017-04-12. 
  5. Список населених місць Волинської губернії. — Житомир: Волинська губернська типографія, 1906. — 219 с.
  6. Список дворян Волынской губернии. — Житомир: Волын. губ. тип., 1906. — с. 203 / 504
  7. [file:///C:/Users/Wikipedia/Downloads/Список%20землевладельцев%20и%20арендаторов%20Волынской%20губернии.pdf Список земледельцев и арендаторов Волынской губернии. — Житомир: Волын. губ. тип., 1913. — с. 1 / 270]
  8. 8. Альбрехт Ігнатій Йосипович — член правління
  9. Житомирський агротехнічний коледж. zhatk.zt.ua (uk-ua). Процитовано 2017-05-26. 
  10. mailto:internet@ceskatelevize.cz, Ceska Televize;. Místo lepší budoucnosti našli smrt — Zatajené popravy — Česká televize. Česká televize (cs). Процитовано 2017-05-26. 
  11. Опис - УО Житомирської міськради - Житомирська область. ІСУО. zt.isuo.org. Процитовано 2017-05-26. 
  12. Житомирська міська рада. old.zt-rada.gov.ua. Процитовано 2017-05-26. 
  13. На околиці Житомира з’явився парк відпочинку з платними катамаранами та альтанками. Фоторепортаж. Житомир инфо. Процитовано 2017-05-26. 

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795—2006 Довідник. — Житомир: Волинь, 2007—620 с. --  ISBN 966—690 –090 — 4
  2. Własność ziemska на Ukrainie 1860 Baza. Institute of History of the Polish Academy of Sciences. — Warszawa: Instytut Historii Polskiej Akademii Nauk
  3. Список населених місць  Волинської губернії. —  Житомир: Волинська губернська типографія, 1906. — 219 с.
  4. Костриця М. Ю. Житомир: підручна книга з краєзнавства / М. Ю. Костриця, Р. Ю. Кондратюк. — Житомир: Косенко, 2006. — 464 с.; іл.
  5. Весь Юго-Западный край: справочная и адресная книга по Киевской, Подольской и Волынской губерниях. — Киев: Тип. Л. М. Фиша и П. Е. Вольфсона, 1913.
  6. Пам'ятки Житомира: енциклопедія: пам'ятки археології, історії та монументального мистецтва / за заг. ред. Г. Мокрицького. — Житомир: Волинь, 2009. — 243 с. : фотоілюстр., схеми. — (Енциклопедія Житомира ; т. 2, кн. 1).