Луцій Аррунцій

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Луцій Аррунцій
Народився 1 століття до н. е.
Помер невідомо
Країна Стародавній Рим
Діяльність політик, історик, офіцер, військовослужбовець
Знання мов латина
Суспільний стан патрицій
Посада давньоримський сенатор[d] і консул
Діти Луцій Аррунцій

Луцій Аррунцій (лат. Lucius Arruntius; 60 рік до н. е. — 10 рік н. е.) — політичний і військовий діяч Римської імперії, консул 22 року до н. е.

Біографія[ред. | ред. код]

Походив з роду вершників Аррунціїв. Син Луція Аррунція.

Почав свою кар'єру ще за Гая Юлія Цезаря. Потім підтримав Секста Помпея. У 43 році до н. е. після Мізенського миру перейшов на бік Октавіана Августа. Надалі узяв активну участь у Битві при Акціумі проти Марка Антонія. У цій морській битві Аррунцій очолював лівий фланг флоту Октавіана. Після бою завдяки клопотання Луція Аррунція Октавіан помилував одного з легатів Антонія — Гая Сосія.

У 22 році до н. е. Луція Аррунція обрано консулом разом з Марком Клавдієм Марцеллом Езерніном. Сприяв посиленню впливу та влади Октавіана Августа у державі. Втім через деякий час відійшов від державних справ.

Творчість[ред. | ред. код]

Аррунцій захоплювався історією. Єдиним твором з історії, з якої дотепер збереглися лише деякі уривки, є «Історія Пунічних війн». Вона була написана латиною, в архаїчному стилі.

Родина[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Arruntius 7). // Paulys Realencyclopädie der classischen Altertumswissenschaft (RE). Band II,1, Stuttgart 1895, Sp. 1262. (нім.)
  • Plinius, naturalis historia I 3. 5. 6.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Луцій Аррунцій