Луцій Аррунцій

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Луцій Аррунцій
Народився 60 до н. е.
Помер 10
Громадянство
(підданство)
Стародавній Рим
Діяльність політик, історик, офіцер, військовослужбовець
Суспільний стан патрицій
Посада давньоримський сенатор[d] і консул Римської імперії[d]
Військове звання Адмірал

Луцій Аррунцій (лат. Lucius Arruntius; 60 рік до н. е. — 10 рік н. е.) — політичний та військовий діяч Римської імперії, консул 22 року до н. е.

Життєпис[ред. | ред. код]

Походив з роду вершників Аррунціїв. Син Луція Аррунція.

Почав свою кар'єру ще за Гая Юлія Цезаря. Потім підтримав Секста Помпея. У 43 році до н. е. після Мізенського миру перейшов на бік Октавіана Августа. Надалі узяв активну участь у Битві при Акціумі проти Марка Антонія. У цій морській битві Аррунцій очолював лівий фланг флоту Октавіана. Після бою завдяки клопотання Луція Аррунція Октавіан помилував одного з легатів Антонія — Гая Сосія.

У 22 році до н. е. Луція Аррунція обрано консулом разом з Марком Клавдієм Марцеллом Езерніном. Сприяв посиленню впливу та влади Октавіана Августа у державі. Втім через деякий час відійшов від державних справ.

Творчість[ред. | ред. код]

Аррунцій захоплювався історією. Єдиним твором з історії, з якої дотепер збереглися лише деякі уривки, є «Історія Пунічнних війн». Вона була написана латиною, в архаїчному стилі.

Родина[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Arruntius 7). // Paulys Realencyclopädie der classischen Altertumswissenschaft (RE). Band II,1, Stuttgart 1895, Sp. 1262. (нім.)
  • Plinius, naturalis historia I 3. 5. 6. (лат.)