Ліське повстання (1932)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Ліське повстання або Селянські виступи в Ліському повіті (пол. Powstanie leskie) — збройний виступ, переважно українських селян Ліського повіту Львівського воєводства проти свавілля поміщиків та політики санаційного режиму Польської республіки влітку 1932 року.

Передумови[ред. | ред. код]

Ситуація у Польській Республіці на початку 1930-х років зумовлювалася кількома обставинами. Перш за все, складне становище польської економіки, після різкого спаду в наслідок Великої депресії, що призвело до падіння макроекономічних показників, зниження соціальних стандартів та високого рівня безробіття. Економічна криза характеризувалася нестачею продовольства у селі, безробіттям серед працюючого населення, а стрімке падіння цін на сільськогосподарську продукцію водночас із її стрімким зростанням на промислову продукцію пришвидчували процес зубожіння села. Другим важливим фактом було низьке соціально-політичне становище селянства у політичній системі Другої Речі Посполитої, яке становило переважну більшість серед польських громадян українського походження. Через це проблема складного соціального становища поєднувалася з напруженими міжнаціональними відносинами між правлячою польською більшістю та українською меншістю[1].

На думку Єжи Ґедройця, який у цей час працював у прес-бюро Ради Міністрів, саме непродумана соціальна, аграрна та національна державна політика санаційної влади була основною причиною Ліського повстання[2].

Ліське повстання було частиною більшої хвилі виступів селян по всій території Другої Речі Посполитої. Можна згадати хоча б інциденти в Малопольському воєвідстві (в Люблі неподалік Коросна) або в Лапанові коло Бохні. Не можна нехтувати й можливістю аґітації (як з боку українських, так і польських організацій), яка в тодішніх обставинах «промовляла» до населення, потрапляючи на дуже податливий ґрунт, але нема жодних історичних джерел, які б цю версію підтверджували[3].

Перебіг[ред. | ред. код]

Безпосереднім приводом Ліського повстання була спроба запровадити трудову повинність для селян для ремонту доріг під виглядом «свята праці» (пол. Święto pracy). Це форма громадських робіт, які започаткував у м. Риманів та околицях графа Ян Непомуцен Потоцький, власника риманівських земель. Вони полягали у тому, що кожен селянин мав безкоштовно відпрацювати протягом року один день на будівництві громадських споруд — доріг, мостів, народних домів, шкіл тощо для потреб ґміни.

Повстання тривало від 19 червня до 9 липня 1932 і охопило понад 30 тис. селян 19 сіл Ліського, а також Турківського, Сяноцького і Добромильського повітів.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Радь Тарас. Висвітлення Ліського повстання у львівській періодиці 1932 року
  2. Ґедройць Єжи. Автобіографія у чотири руки / Упорядкування та післямова К.Пом'яни. Пер. з пол. Л.Лисенко. — К.: ДУХ І ЛІТЕРА, 2015. — с.53
  3. Ставаж Анна. Селянські заворушення в Ліському повіті влітку 1932 р. // Тижневик «Наше Слово» № 32, 12.08.2012

Джерела[ред. | ред. код]