Зазимське повстання 1920

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Зазимське повстання — антибільшовицьке повстання 1920 року в селі Зазим'я (нині Броварський район, Київська область).

Повстанчий комітет[ред. | ред. код]

Був утворений Повстанчий комітет на чолі з старостою села Приходьком Євдокимом Івановичем, Радченком Іваном Сергійовичем (Георгієвський кавалер), Суботовським Григорієм Степановичем (сотник війська УНР).

Початок повстання[ред. | ред. код]

Повстання почалося у квітні 1920 року з відмови селян на спроби комісарів 12-ї більшовицької армії реквізувати сільських коней (оскільки це б неминуче призвело до неможливості сільгоспробіт та голоду).

Сто чекістів[ред. | ред. код]

Для придушення повстання був висланий загін зі ста чоловік із Чернігівського губернського ЧК, що прибув до села. Повстанці впустили загін у село, намагаючись вступити в переговори. Після того, як домовитися не вдалося, розпочався бій. Чекісти заняли оборону в кількох хатах, але після тривалого бою були знищені. Таким чином селянам вдалося вбити 99 чекістів, яким у часи радянської влади поставили пам'ятник навпроти церкви. (Барбон М. Зазим'є. Київ. 1997; Клишта П. І. Село Зазимє на Київщині. Історія / П. І. Клишта. — К. : Вид-во ім. Олени Теліги, 2010. — 360 с. : фотогр.)

Один зі ста чекістів зміг втекти від розлючених селян і добіг до хутора, що знаходиться під лісом і нині включений у склад населеного пункту. У 20-х роках він залишив статтю зі спогадами в газеті про це повстання. (Клишта П. І. Село Зазимє на Київщині. Історія / П. І. Клишта. — К. : Вид-во ім. Олени Теліги, 2010. — 360 с. : фотогр.)

Хід повстання і його завершення[ред. | ред. код]

Повстання тривало понад місяць, до нього приєднались мешканці сусідніх сіл Літки, Требухів, Погреби а також містечка Борисполя. 8 травня на Зазим'є почали наступати численні регулярні війська. Це були частини 7-ї дивізії, загін арсенальців і матросів Дніпровської флотилії. З Броварської залізничної станції по селу стріляли з далекобійних гармат. Обстрілювали село також з гармат, установлених на катері, що стояв у річці Кодак за Погребами (Кодак — притока Десни).

Червоні кіннотники натиснули великими силами і прорвали оборону з боку Погребів. Частини цієї дивізії зайняли село 8 травня в суботу. Більшість сільської людності заздалегідь повтікала в задеснянські села, в ліс. Над Зазим'єм була вчинена жорстока розправа. Запалали хати, обійстя, спалено було церкву, школу. Вціліла лише одна вулиця — Новоселиця та частина Блошиної (тепер Ватутіна) і куток Савичина. Сліди від розривів куль і вогню на карнизах і стінах церкви є і нині. Вогонь знищив прекрасні високохудожні розписи, ікони всередині храму.

Червоні командири погрожували зовсім знищити «бандитське» село. Прибували нові й нові загони грабіжників. Жінки були у відчаї. Очолені священиком Кіром, вони пішли назустріч черговому загону червоноармійців до Копійчиного моста (дорога на Пухівку). Зустрівши командира, впали на коліна і просили припинити підпали й грабежі. Адже діти не винні. Командир проявив гуманність. Безчинства було припинено.

Частина повстанців перправилася на правий берег Дніпра в районі Вишгорода, на територію, заяняту 6-ою стрілецької дивізією УНР та союзною 3-ою польською армією.

У рідне село повстанці змогли повернутися тільки після того, як його зайняли поляки 11 травня. Зазим'я було одним з найсхідніших визволених населених пунктів, зайнятих поляками. (Клишта П. І. Село Зазимє на Київщині. Історія / П. І. Клишта. — К. : Вид-во ім. Олени Теліги, 2010. — 360 с. : фотогр.; Tadeusz Kutrzeba, Wyprawa kijowska, Warszawa 1937.)

Наслідки[ред. | ред. код]

Згодом чимало зазимців відступили до Польщі з 6-ою дивізією УНР, брали участь у боях проти більшовицького війська. Чимало учасників повстання було страчено більшовицькими загарбниками у ЧК Остра та Чернігова.

Під час радянської влади село Зазим'я носило ярлик «бандитського». Під час другої світової війни всі найближчі села були спалені німецькими загарбниками. Село Зазим'я мінімально постраждало через те, що шкільний вчитель німецької мови Тарковський розповів німцям історію повстання.