Козак Мамай

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Народна картина «Кримський Запорожець (Козак-Мамай)»

Коза́к Мама́й — ідеалізований образ козака та своєрідний духовний символ в Україні.

Загальні відомості[ред.ред. код]

Картина «Козак Мамай» із колекції Національного художнього музею України.

Оповіді про козака-бандуриста зустрічаються серед народних легенд, переказів та приказок. На картинах малювали в супроводі сакральної для українців символіки — кобзи, що є символом національних традицій та співучої душі народу; коня, що є символом війни, некерованого гніву та хоробрості; дуба котрий символізує могутність та генетичну чистоту роду. Часто на малюнках присутне зображення списа з прапором, козацького штофа і чарки. Це були речі, пов'язані зі життям та смертю козака — спис ставили на місці поховання, штоф і чарку клали в могилу — вони нагадували про скороминущість життя та козацьку долю, в якій загроза смерті в бою була повсякденною реальністю.

Картина «Козак-Мамай» набула значного поширення в XVIIІ-XIX ст.. Жодному іншому творові давнього українського народного малярства не судилося прожити таке довге життя в стількох варіантах, повтореннях і копіях.

Козак у думах і помислах українців уособлював народну силу духу, незламність волі в боротьбі з поневолювачами. Зображення козака на народних картинах в час, коли запорозького війська вже не існувало, сприймалося як своєрідний пам'ятник героїчному минулому українського народу. Малювали «Козаків-Мамаїв» на полотнах і на стінах хат, на дверях і віконницях, на кахлях і скринях.

Дослідників завжди цікавило питання: чому картину, на якій зображено українського козака, названо чужомовним ім'ям Мамай. Відразу на думку спадає однойменний Золотоординський хан. Східним походженням пояснюють назву картини дослідники Д. Щербаківський, П. Білецький та С. Бушак. На думку Бушака слово «мамай» вживалося як синонім слів: «козак», «запорожець», «гайдамака», «розбишака», «волоцюга», «відчайдуха» й означало не ім'я козака, а характеризувало його заняття.

Картини називали «Мамаями» переважно в усній традиції, а у підписах — текстах зустрічаються інші імена — Хома, Іван, Палій та інші. Назва «Козак Мамай» трапляється на картинах з «гайдамацькими сценами». Саме у XVIII ст. під впливом гайдамаччини картина композиційно змінюється, розширюється у своєму змісті: з'являються живописні полотна з часів Коліївщини. На них подані сцени розправи гайдамак зі своїми противниками — суд, який вершить Мамай; на деревах повішені чоловічі постаті. Щербаківський вважав, що саме часи гайдамаччини безіменному козаку-бандуристу, у «якого ім'я було не одно, а єсть їх до ката», додали ім'я «Мамай», ім'я, яке перейшло потім і на копії старих картин козака — бандуриста і закріплено за всіма взагалі варіантами цієї картини.

«Козак-бандурист», «Козак-запорожець», «Козак-Мамай» — все це назви картин одного типу. Загальні риси композиції і головного образу, побутування їх протягом кількох століть на українських землях дозволяють вважати ці твори традиційними народними картинами. Їх існує кілька варіантів. Але у всіх випадках основою композиції завжди є постать козака, який переважно сидить «по-східному».

Найчисельніші колекції цього твору зберігають та експонують Національний художній музей України, Дніпропетровський історичний музей імені Дмитра Яворницького та Український центр народної культури «Музей Івана Гончара».

У мистецтві[ред.ред. код]

Кіно[ред.ред. код]

У 2003 році на Національній кіностудії імені Олександра Довженка режисер Олесь Санін створив фільм «Мамай».

Музика[ред.ред. код]

У музиці образ козака Мамая знайшов відображення у піснях сучасних українських гуртів Кому Вниз, Воплі Відоплясова та Багряний Шлях.

Література[ред.ред. код]

Плакати та графіті[ред.ред. код]

Під час Революції Гідності художник Микола Гончаров відтворив образ козака Мамая у графіті та плакатах серії «Все що тобі потрібно — це любов», замінивши кобзу на автомат Калашникова, а штоф на запалений «коктейль Молотова».

Пам'ятники[ред.ред. код]

На День Незалежності України 24 серпня 2015 року в Краматорську відкрито пам'ятник Козаку Мамаю[1]

Монети[ред.ред. код]

23 липня 1997 року Національний банк України ввів до обігу срібну пам'ятну монету присвячену ідеалізованому образу козака і українців загалом в Україні.

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях. — Луцьк: Вежа, 2000
  • Держко О. Козацькому роду нема переводу або ж Історія козака Мамая. // Україна, 1990, № 38
  • УРЕ. — Київ, 1961. — Т. 6.
  • Енциклопедія «Черкащина». Упорядник Віктор Жадько.-К.,2010.-С.564.
  • Козак Мамай: Альбом / Автор вступної статті: Станіслав Бушак, Відповідальний за випуск: Валерій Сахарук. — К. : Родовід, 2008. — 304 с. — ISBN 978-966-7845-50-6.
  • Козак Мамай. Посібник-хрестоматія з української літератури Кубані (у співавторстві).—Донецьк:Український культурологічний центр, 1998.—224 с.
  • Ільченко Олександр. Козацькому роду нема переводу, або ж Мамай і Чужа Молодиця. — К.: Радянський письменник, 1958. — 588 с.

Посилання[ред.ред. код]