Манджушрі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Манджушрі, малюнок
Бодгісаттва Манджушрі (Мондзю) в храмі Сенкодзі, префектура Хіросіма, м. Ономіті, Японія

Манджушрі, Маньджушрі (санскр. मञ्जुश्रीमञ्जुश्री, Mañjuśrī IAST, «чудова слава», кит. спр. 文殊[師利], палл.: Вэньшу[шили]文殊[師利], палл.: Вэньшу[шили]), також Манджугхоша (санскр. मञ्जुघोषमञ्जुघोष, Mañjughoṣa IAST, «чарівний голос»), Манджунатха (санскр. मञ्जुनाथमञ्जुनाथ, Mañjunātha IAST, «прекрасний заступник»), Вагішвара (санскр. वागीश्वरवागीश्वर, vāgīśvara IAST, «господь мови») і т. д. — в буддизмі Махаяни і ваджраяни бодгісаттва, «хранитель Раю на Сході», легендарний сподвижник Будди Гаутами. Манджушрі — провідник і вчитель будд минулого, духовний батько бодгісаттв. Його епітет — Кумарабхута (санскр. कुमारभूतकुमारभूत, kumārabhūta IAST, «колишній принц»). Манджушрі вважається втіленням праджняпараміти, тобто вищої мудрості.[1]

Манджушрі в Махаяні[ред.ред. код]

Манджушрі зустрічається вже у найдавнішій махаянській літературі, що дозволяє припустити, що його образ виник в останні століття до н. е. Манджушрі займає центральне місце в «Саддхармапундариці» (де він згадує діяння колишніх будд) і в «Вімалакіртінірдеші» (де він єдиний учень Шак'ямуні, що має рівну мудрість з бодгісаттвою Вімалакірті). У «Гандхав'юсі» Манджушрі — один з двох керівників 500 бодхісаттв і перший наставник головного героя цієї сутриСудхани.

Згідно махаянській традиції, Манджушрі 70 міріад кальп тому був благочестивим королем в одній буддгакшетрі, яка знаходиться на сході (причому між цим світом і нашим світом — 7200 мільярдів світів). Він підняв дух просвітлення і вирішив бути бодгісаттвою в сансарі до тих пір, поки не залишиться жодної живої істоти, яка потребує порятунку.

Манджушрі у Ваджраяні[ред.ред. код]

Згідно ваджраяністській традиції Манджушрі разом з Авалокітешварою і Ваджрапані — один з трьох головних бодгісатв. Він — центральна фігура одного з найдавніших творів Ваджраяни«Манджушрімулакальпи». Манджушрі уособлює мудрість, розум і волю. Зазвичай його зображують красивим індійським царевичем, що сидить на леві. У піднятій правій руці Манджушрі тримає палаючий меч (яким він розсіює морок невігластва), в лівій руці — лотос, на якому лежить сувій «Праджняпараміти сутри».

Культ Манджушрі[ред.ред. код]

Культ Манджушрі був особливо популярним у Тибеті і в Китаї, де його образ зустрічається в багатьох легендах. У китайській традиції Манджушрі зветься Веньшу (кит. 文殊文殊) (яп. Мондзю), у тибетській — Чжам-(д)пел. У Тибеті земним втіленням Манджушрі вважався засновник школи Гелуг Чже Цонкап (1357-1419).

Центром поклоніння Манджушрі в Китаї вважається гора Утайшань.

Втіленням Манджушрі вважав себе Нурхаці (1559-1626), засновник чжурчженьскої династії Пізня Цзінь, яка згодом була перейменована в Цін. З цим фактом пов'язана одна з версій зміни етноніма: чжурчжені стали називати себе манчжурами.

В японській традиції Манджушрі відомий під ім'ям Мондзю (яп. 文殊, Monju).

Ворожіння мо[ред.ред. код]

Докладніше: МО (передбачення)

З культом Манджушрі пов'язана тибетська практика ворожіння на мантрі oṃ arapacana dhīḥ, вирізьбленою на кубиках, подібно гральних кісток.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Keown, Damien (editor) with Hodge, Stephen; Jones, Charles; Tinti, Paola (2003). A Dictionary of Buddhism. Oxford, UK: Oxford University Press. ISBN 0-19-860560-9 p.172.

Див. також[ред.ред. код]

Галерея[ред.ред. код]

Бібліографія[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]