Медична реабілітація

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Меди́чна реабіліта́ція — галузь медичної науки, яка вивчає механізм дії фізичних лікувальних чинників, обґрунтовує та створює технології відновлювального лікування, оцінює ефективність медичної реабілітації дорослих та дітей з різноманітною патологією.

Отримання нових наукових даних, удосконалення методів профілактики та відновлювального лікування захворювань і травм сприятиме збереженню здоров'я, покращанню якості життя, скороченню термінів тимчасової непрацездатності, зменшенню ускладнень та інвалідизації населення.

На сьогодні у сферах медицини послуговуються кількома дефініціями поняття «реабілітація». За визначенням Комітету експертів з реабілітації ВООЗ (1963), реабілітація — це процес, "метою якого є запобігання інвалідності під час лікування захворювання і допомога хворому у досягненні максимальної фізичної, психічної, професійної, соціальної та економічної повноцінності, на яку він буде здатний в межах існуючого захворювання.

В процесі медичної реабілітації виділяють декілька складових, однією з яких є фізична реабілітація. Переважна більшість спеціалістів які надають медичні послуги на етапі реабілітації - представники не лікарських спеціальностей: фізичні реабілітологи, ерготерапевти, логопеди, психологи.

Напрями досліджень[ред.ред. код]

Напрями досліджень:

  • експериментальне та клінічне вивчення механізмів дії та взаємодії фізичних чинників природного та преформованого характеру, інших немедикаментозних засобів;
  • розроблення немедикаментозних і комплексних (поєднання немедикаментозних засобів і ліків) методів відновлювального лікування та профілактики різноманітних захворювань на всіх етапах медичної реабілітації (стаціонар, санаторій, поліклініка);
  • вивчення природних курортних ресурсів і використання їх у медичній практиці;
  • питання організаційно-методичного забезпечення в галузі фізіотерапії, курортології та медичної реабілітації.

Медична реабілітація при окремих хворобах[ред.ред. код]

Медична реабілітація хворих на синдром Скуміна. Програма реабілітації складається з чотирьох етапів: підготовчого, седативно-мобілізуючого, активної психосоціальної реадаптації та підтримуючи-корегуючого. Завдання першого етапу: 1) вивчення психічного стану, 2) встановлення психотерапевтичного контакту, 3) «психологічна підготовка до протезування клапанного апарату серця[1]. Завдання другого: 1) заспокоєння оперованих, 2) формування адекватного відношення до післяопераційного стану, 3) вироблення активних позицій особистості. З методів психотерапії ефективний психотренінг по Скуміну[2]. На наступному етапі виконуються такі завдання: 1) комплексна терапія психопатологічних проявів, 2) корекція рентних позицій особистості, 3) формування та укріплення адекватних психологічних установок[3]. Заключний етап має завдання: 1) підтримка досягнутого рівня психосоціальної адаптації, 2) здійснення психокорегуючих заходів, 3) психопрофілактика, психогігієна[4]

Значна роль психотерапії не виключає застосування лікарських засобів. Мікстура Скуміна складається з настою трави горицвіту 10,0 – 250,0; екстракту глоду, настою валеріани та собачої кропиви по 5,0; настою евкаліпту та м'яти перцевої по 2,0; сиропу плоду шипшини 30,0. Клінічне випробування показало, що застосування її по 10—15 мл 3 – 4 рази на добу за 15—20 хв. до прийому їжі на протязі 1 – 2 місяців сприяє покращенню сну, нормалізує настрій, нівелює проявлення синдрому[5]. В цілому, реабілітація забезпечує, згідно з данними Інституту М.М.Амосова, ефективну профілактику та своєчасну корекцію психічних розладів. В групі, в котрій застосовувались описані заходи, синдром через 2 – 3 місяці після операції реєструвався у 11,4% випадках і у 9,6% через 1 – 1,5 роки. В групі, де здійснювалось лікування тільки соматичного захворювання, відповідно у 24,7% і 26,1% обстежених. При цьому психічні розлади були більш виразними та стійкими, а рівень соціально-трудової адаптації виявився на 27,6% нижчим, ніж у першій групі[6][7].

Професійно-медична реабілітація інвалідів[ред.ред. код]

Інваліди держави мають законодавчу можливість пройти професійно-медичну реабілітацію та набути корисну соціально-значиму професію у Всеукраїнському центрі професійної реабілітації інвалідів.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Bendet, Ya. A.; Morozov, S. M.; Skumin, V. A. (1980). Psychological aspects of the rehabilitation of patients after the surgical treatment of heart defects. Kardiologiia 20 (6). с. 45–51. OCLC 114137678. PMID 7392405. 
  2. Психотренинг по Скумину [Skumin mind control method]. progavrichenko.ru. Архів оригіналу за 21 April 2016. Процитовано 24 December 2014. 
  3. Бобина, Л. А. (2010). Синдром Скумина как нозологическая форма [The Skumin syndrome as a nosological form]. To Health via Culture 18. с. 22–36. ISSN 0204-3440. OCLC 70966742. Архів оригіналу за 18 April 2016. Процитовано 3 January 2015. 
  4. Скумин, В. А. (1980). Психотерапия и психопрофилактика в системе реабилитации больных с протезами клапанов сердца: Методические рекомендации [Psychotherapy and psychoprophylaxis in the rehabilitation of the patients with prosthetic heart valves: Methodical recommendations]. Kiev: Ministry of Healthcare of Ukrainian SSR. Архів оригіналу за 21 April 2016. Процитовано 27 October 2015. 
  5. Микстура Скумина [Skumin’s mixture]. oriur.ru. Процитовано 29 July 2017. 
  6. Ruzza, Andrea (16 October 2013). Nonpsychotic mental disorder after open heart surgery. Asian Cardiovascular and Thoracic Annals. Aan.sagepub.com. Архів оригіналу за 4 October 2015. Процитовано 19 November 2014. 
  7. Skumin, V.A. (1982). Nonpsychotic mental disorders in patients with acquired heart defects before and after surgery (review). Журнал неврологии и психиатрии имени С. С. Корсакова 82. OCLC 112979417. Архів оригіналу за 18 April 2016. Процитовано 18 July 2017. 

Література[ред.ред. код]