Медична реабілітація

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Меди́чна реабіліта́ція — галузь медичної науки, яка вивчає механізм дії фізичних лікувальних чинників, обґрунтовує та створює технології відновлювального лікування, оцінює ефективність медичної реабілітації дорослих та дітей з різноманітною патологією.

Отримання нових наукових даних, удосконалення методів профілактики та відновлювального лікування захворювань і травм сприятиме збереженню здоров'я, покращанню якості життя, скороченню термінів тимчасової непрацездатності, зменшенню ускладнень та інвалідизації населення.

На сьогодні у сферах медицини послуговуються кількома дефініціями поняття «реабілітація». За визначенням Комітету експертів з реабілітації ВООЗ (1963), реабілітація — це процес, "метою якого є запобігання інвалідності під час лікування захворювання і допомога хворому у досягненні максимальної фізичної, психічної, професійної, соціальної та економічної повноцінності, на яку він буде здатний в межах існуючого захворювання.

В процесі медичної реабілітації виділяють декілька складових, однією з яких є фізична реабілітація. Переважна більшість спеціалістів які надають медичні послуги на етапі реабілітації - представники не лікарських спеціальностей: фізичні реабілітологи, ерготерапевти, логопеди, психологи.

Напрями досліджень[ред.ред. код]

Напрями досліджень:

  • експериментальне та клінічне вивчення механізмів дії та взаємодії фізичних чинників природного та преформованого характеру, інших немедикаментозних засобів;
  • розроблення немедикаментозних і комплексних (поєднання немедикаментозних засобів і ліків) методів відновлювального лікування та профілактики різноманітних захворювань на всіх етапах медичної реабілітації (стаціонар, санаторій, поліклініка);
  • вивчення природних курортних ресурсів і використання їх у медичній практиці;
  • питання організаційно-методичного забезпечення в галузі фізіотерапії, курортології та медичної реабілітації.

Медична реабілітація при окремих хворобах[ред.ред. код]

Медична реабілітація хворих на синдром Скуміна.

Програма реабілітації складається з чотирьох етапів: підготовчого, седативно-мобілізуючого, активної психосоціальної реадаптації та підтримуючи-корегуючого Завдання першого етапу: 1) вивчення психічного стану, 2) встановлення психотерапевтичного контакту, 3) «психологічна підготовка до протезування клапанного апарату серця[1]. Завдання другого: 1) заспокоєння оперованих, 2) формування адекватного відношення до післяопераційного стану, 3) вироблення активних позицій особисти. З методів психотерапії ефективний психотренінг по Скуміну[2]. На наступному етапі виконуються такі завдання: 1) комплексна терапія психопатологічних проявів, 2) корекція рентних позицій особистости, 3) формування та укріплення адекватних психологічних установок[3]. Заключний етап має завдання: 1) підтримка досягнутого рівня психосоціальної адаптації, 2) здійснення психокорегуючих заходів, 3) психопрофілактика, психогігієна[4]

Значна роль психотерапії не виключає застосування лікарських засобів. Мікстура Скуміна складається з настою трави горицвіту 10,0 – 250,0; екстракту глоду, настою валеріани та собачої кропиви по 5,0; настою евкаліпту та м'яти перцевої по 2,0; сиропу плоду шипшини 30,0. Клінічне випробування показало, що застосування її по 10—15 мл 3 – 4 рази на добу за 15—20 хв. до прийому їжі на протязі 1 – 2 місяців сприяє покращенню сну, нормалізує настрій, нівелює проявлення синдрому[5]. В цілому, реабілітаціz забезпечує, згідно з данними Інституту М.М.Амосова, ефективну профілактику та своєчасну корекцію психічних розладів. В групі, в котрій застосовувались описані заходи, синдром через 2 – 3 місяці після операції реєструвався у 11,4% випадках і у 9,6% через 1 – 1,5 роки. В групі, де здійснювалось лікування тільки соматичного захворювання, відповідно у 24,7% і 26,1% обстежених. При цьому психічні розлади були більш виразними та стійкими, а рівень соціально-трудової адаптації виявився на 27,6% нижчим, ніж у першій групі[6][7].

Професійно-медична реабілітація інвалідів[ред.ред. код]

Інваліди держави мають законодавчу можливість пройти професійно-медичну реабілітацію та набути корисну соціально-значиму професію у Всеукраїнському центрі професійної реабілітації інвалідів.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Bendet, Ya. A.; Morozov, S. M.; Skumin, V. A. (1980). Psychological aspects of the rehabilitation of patients after the surgical treatment of heart defects. Kardiologiia 20 (6). с. 45–51. OCLC 114137678. PMID 7392405. 
  2. Психотренинг по Скумину [Skumin mind control method]. progavrichenko.ru. Архів оригіналу за 21 April 2016. Процитовано 24 December 2014. 
  3. Бобина, Л. А. (2010). Синдром Скумина как нозологическая форма [The Skumin syndrome as a nosological form]. To Health via Culture 18. с. 22–36. ISSN 0204-3440. OCLC 70966742. Архів оригіналу за 18 April 2016. Процитовано 3 January 2015. 
  4. Скумин, В. А. (1980). Психотерапия и психопрофилактика в системе реабилитации больных с протезами клапанов сердца: Методические рекомендации [Psychotherapy and psychoprophylaxis in the rehabilitation of the patients with prosthetic heart valves: Methodical recommendations]. Kiev: Ministry of Healthcare of Ukrainian SSR. Архів оригіналу за 21 April 2016. Процитовано 27 October 2015. 
  5. Микстура Скумина [Skumin’s mixture]. allll.net. Архів оригіналу за 21 April 2016. Процитовано 10 October 2015. 
  6. Ruzza, Andrea (16 October 2013). Nonpsychotic mental disorder after open heart surgery. Asian Cardiovascular and Thoracic Annals. Aan.sagepub.com. Архів оригіналу за 4 October 2015. Процитовано 19 November 2014. 
  7. Skumin, V.A. (1982). Nonpsychotic mental disorders in patients with acquired heart defects before and after surgery (review). Журнал неврологии и психиатрии имени С. С. Корсакова 82. OCLC 112979417. Архів оригіналу за 18 April 2016. Процитовано 18 May 2015. 

Література[ред.ред. код]