Миронівський район (1965—2020)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Про інші періоди існування району з такою назвою див. Миронівський район (1923—1931) та Миронівський район (1935—1962).
Миронівський район
ліквідована адміністративно-територіальна одиниця
Герб Прапор
Розташування району
Колишній район на карті Київська область
Основні дані
Країна: Україна Україна
Область: Київська область
Код КОАТУУ: 3222900000
Утворений: 4 січня 1965 року
(вперше 7 березня 1923 року)
Ліквідований: 19 липня 2020 року
Населення: ▼ 33 564 (на 1.1.2019)
Площа: 904 км²
Густота: 39 осіб/км²
Тел. код: +380-4574
Поштові індекси: 08800—08854
Населені пункти та ради
Районний центр: Миронівка
Міські ради: 1
Сільські ради: 23
Міста: 1
Села: 45
Районна влада
Рада: Миронівська районна рада
Голова ради: Усик Валентина Сергіївна
Голова РДА: Фесенко Сергій Володимирович[1]
Вебсторінка: Миронівська районна рада
Миронівська районна державна адміністрація
Адреса: 08800, Київська обл., Миронівський р-н, м. Миронівка, вул. Соборності, 58
Мапа
Мапа

Миронівський район у Вікісховищі

Миронівський район — колишній район в Україні та Українській РСР у 1965—2020 роках із центром у місті Миронівка, що був розташований на території сучасної Миронівської громади Київської області.

Район було утворено у 1965 року у складі Київської області УРСР, а ліквідовано у 2020 році під час адміністративно-територіальної реформи в Україні.[2] Це був третій період існування Миронівського району із центром у Миронівці. До того район вже утворювався у 1923—1931 та 1935—1962 роках.

У 1966 році територію району було поділено приблизно навпіл: одна частина залишилися у Миронівському районі, а з іншої було утворено Богуславський район. Після того межі району вже не змінювалися.

На 1 жовтня 2013 населення району становило 34 927 осіб, а територія району — 904 км².

Передісторія[ред. | ред. код]

1648 року, під час національно-визвольної війни на території Миронівщини, разом із своїм військом перебував Богдан Хмельницький

1845 року Тарас Шевченко відвідав Миронівщину коли навчався в Петербурзькій академії мистецтв. Під час цієї подорожі багато писав віршів, малював портрети селян та краєвиди України. Жив у селі Потоки у панському маєтку та відвідав села Росава та Карапиші.

1858 рік — заснований цукровий завод в період падіння кріпосного права та інтенсивного розвитку цукроваріння в Україні. Завод належав удільному відомству і орендувався «Товариством Романівських цукрових заводів».

1876 рік — побудовано залізничну станцію біля села Миронівка, чим була започаткована сучасна залізнична станція Миронівка.

1898—1902 рр. — у селі Потоки вчителював відомий український письменник Степан Васильченко (Панасенко).

Історія[ред. | ред. код]

Перший Миронівський район[ред. | ред. код]

Докладніше: Миронівський район (1923—1931)

Уперше Миронівський район було утворено у складі Української СРР у березні-квітні 1923 року.[3][4] Район спочатку входив до Шевченківської (Корсунської) округи Київської губернії УСРР (у 1923—1925 роках), потім до Білоцерківської округи УСРР (у 1925—1930 роках), а потім підпорядковувався безпосередньо центральному уряду УСРР (з 1930 року).[3][5][6][7]

3 лютого 1931 року район було приєднано до Богуславського району.[8]

Другий Миронівський район[ред. | ред. код]

Докладніше: Миронівський район (1935—1962)

У січні-лютому 1935 року внаслідок розукрупнення районів Миронівський район було відновлено у складі Київської області у нових межах.[9]

2 серпня 1948 року Указом Президії Верховної Ради УРСР «Про увічнення пам'яті заступника голови Ради Міністрів Української РСР В. Ф. Старченка» Миронівський район був перейменований на Старченківський.[10][11]

30 грудня 1962 року район було приєднано до Кагарлицького району.[12]

Третій Миронівський район[ред. | ред. код]

Докладніше: Адміністративний устрій Миронівського району

4 січня 1965 року внаслідок розукрупнення районів Миронівський район було утворено третій раз знову у нових межах.[13]

8 грудня 1966 року із Миронівського району було виокремлено Богуславський район,[14] після чого його межі вже не змінювалися.

Під час реформи децентралізації на території району почали об'єднуватися територіальні громади (відповідні місцеві ради). Зокрема у 2018—2019 роках Миронівська міська рада і 4 сільради району об'єдналися у Миронівську об'єднану територіальну громаду,[15] а Піївська сільська рада увійшла до Ржищівської об'єднаної територіальної громади утвореної навколо міста обласного значення Ржищева.[16]

12 червня 2020 року уся територія району була розподілена між Миронівською та Ржищівською громадами. До Миронівської громади увійшли Миронівська міська і 21 сільська рада, а до Ржищівської громади — 3 сільські ради району.[17]

17 липня 2020 року район було ліквідовано, а Миронівська та Ржищівська громади були включені до новоутвореного Обухівського району Київської області.[2]

Адміністративно-територіальний устрій[ред. | ред. код]

Докладніше: Адміністративний устрій Миронівського району

Станом на 2015 рік, до складу району входили Миронівська міська та 23 сільські ради, які об'єднували 46 населених пунктів.[18]

Ради[ред. | ред. код]

У 1965–2020 роках до Миронівського району входили наступні ради (за винятком частини, вилученої у 1966 році):

сільські:

Територіальні громади (2015–2020)[ред. | ред. код]

Див. також: Адміністративно-територіальна реформа в Україні

Обʼєднані територіальні громади (ОТГ) утворені на частинах району у 2015–2020 роках під час адміністративно-територіальної реформи:

Нові територіальні громади утворені на всій території району 12 червня 2020 року (кінець реформи):

Населені пункти[ред. | ред. код]

До Миронівського району входили місто Миронівка (до 1968 року — смт) і наступні села (за винятком частини, вилученої у 1966 році):

Економіка[ред. | ред. код]

У Миронівці розташовано 8 промислових підприємств, на яких випускають запасні частини до вантажних автомобілів, автобусів, продукти харчування, будівельні вироби. 7 підприємств є переробниками сільськогосподарської продукції: завод по виготовленню круп і комбікормів, крупозавод, завод по виготовленню сухого знежиреного молока, хлібоприймальне підприємство, ВАТ «Кристал-М» (виготовлення цукру), спільне підприємство «Київ-Атлантик».

На початку 90-х років розвивається приватний бізнес. За цей час в районі зареєстровано 74 підприємств недержавного сектора: приватних підприємств 85, товариств з обмеженою відповідальністю 109, акціонерних товариств 28, кооперативів 50, спільних підприємств 5, осіб, які працюють як приватні підприємці 950 осіб.

Основними сферами діяльності даних підприємств є торгово-посередницька діяльність, будівельно-ремонтні роботи, виробництво промислової продукції. Набуває розвитку галузь громадського харчування та сфера побутового обслуговування, як колективної так і приватної форми власності. Серед продукції, що експортується є: сухе знежирене молоко, крупи, цукор, соєва олія та соєвий шрот а також вироби легкої промисловості.

Населення[ред. | ред. код]

Розподіл постійного населення Миронівського району за віком та статтю за даними перепису 2001 року[21]:

Стать Всього До 15 років 15-24 25-44 45-64 65-85 Понад 85
Чоловіки 18 386 3397 2561 5387 4865 2094 82
Жінки 22 416 3172 2503 5492 6056 4667 526


Освіта[ред. | ред. код]

У районі функціонує: 24 ЗОШ, в яких навчається 5162 учні, 18 дошкільних навчальних закладів, в яких виховується 816 дітей, а також 2 навчально-виховні об'єднання (школа-сад), де налічується 38 дітей, 1 дитячо-спортивна школа, музична школа, будинок дитячої творчості, Миронівська філія Черкаського інституту управління, Маслівський державний аграрний технікум, Миронівський міжшкільний навчальний-виробничий комбінат, на базі якого учні ЗОШ отримують допрофесійну підготовку за професіями: секретар друкарка, водій категорії «В» та «С».

Історичні пам'ятки[ред. | ред. код]

Сакральні споруди[ред. | ред. код]

Пам'ятки монументального мистецтва[ред. | ред. код]

Меморіали, пам'ятники[ред. | ред. код]

  • Меморіал радянським воїнам, які загинули під час німецько-радянської війни 1941—1945 років (с. Ходорів)
  • Меморіал радянським воїнам, які загинули під час німецько-радянської війни 1941—1945 років (с. Малий Букрин)
  • Меморіал радянським воїнам та місцевим мешканцям, які загинули та були розстріляні під час німецько-радянської війни 1941—1945 років (с. Юхни)
  • Пам'ятник на братській могилі воїнів Червоної Армії, які загинули під час оборони с. Юхни в липні 1941 р. від німецько-фашистських загарбників (с. Юхни)

Пам'ятні знаки[ред. | ред. код]

Меморіальні дошки (пропам'ятні таблиці)[ред. | ред. код]

Пам'ятки архітектури[ред. | ред. код]

  • Дерев'яний вітряний млин (поч. ХХ ст., с. Яхни)

Археологічні пам'ятки[ред. | ред. код]

Кургани-насипи[ред. | ред. код]

  • Кургани або Козацькі могили (с. Грушів)
  • Кургани або Козацькі могили (с. Юхни)

Персоналії[ред. | ред. код]

  • Василь Батура (1912—1991 рр.) — Герой Соціалістичної Праці, заслужений працівник сільського господарства, працював прокурором Миронівського району, пізніше головою колгоспів — ім. ХХІІ з'їзду КПРС (с. Маслівка) та ім. О. Г. Бузницького (м. Миронівка).
  • Петро Борисенко — Герой Соціалістичної Праці, заслужений агроном України, головний агроном колгоспу ім. ХХІІ з'їзду КПРС (с. Маслівка)[22].
  • Олександр Бузницький — Герой Соціалістичної Праці, нагороджений 5 орденами Леніна, орденом Трудового Червоного Прапора, очолював колгосп імені Жданова (нині СТОВ ім. О. Г. Бузницького).
  • Анатолій Даниленко — академік Української Академії наук національного прогресу, доктор економічних наук, нагороджений орденами «Знак Пошани», Святого Нестора — літописця, «За заслуги» ІІІ ступеня, а також Золотою та двома Срібними медалями ВДНГ СРСР. Народився в с. Карапиші.
  • Григорій Денисенко — доктор наук, професор, член кореспондент АН УРСР, Заслужений діяч науки і техніки України, Герой Соціалістичної Праці, ректор Київського політехнічного інституту. Народився в с. Ходорів.
  • Василь Ремесло — двічі Герой Соціалістичної Праці, заслужений діяч науки України, Академік АН СРСР і ВАСГН, Лауреат Ленінської і Державних премій СРСР і УРСР, перший директор Миронівського науково-дослідного насінництва і селекції пшениці.

Політика[ред. | ред. код]

25 травня 2014 року відбулися Президентські вибори України. У межах Миронівського району була створена 41 виборча дільниця. Явка на виборах складала — 67,55 % (проголосували 20 584 із 30 471 виборців). Найбільшу кількість голосів отримав Петро Порошенко — 59,17 % (12 179 виборців); Юлія Тимошенко — 15,88 % (3 269 виборців), Олег Ляшко — 10,58 % (2 178 виборців), Анатолій Гриценко — 5,25 % (1 081 виборців). Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. Кількість недійсних або зіпсованих бюлетенів — 0,73 %.[23]

Література[ред. | ред. код]

  • Глущенко В. Шлях крізь сторіччя: роки, події люди: Історія Миронівського району Київської області (1923—2000 рр.). — Миронівка: АТ «Миронівська друкарня», 2000. — 306 с.: іл. — Бібліогр.: с. 303—304.

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Миронівський район (1965—2020)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Розпорядження Президента України від 17 серпня 2020 року № 439/2020-рп «Про призначення С.Фесенка головою Миронівської районної державної адміністрації Київської області»
  2. ↑ а б Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  3. ↑ а б Постанова ВУЦВК № 18-19 (309) від 7 березня 1923 р. «Про адміністративно-територіяльний поділ Київщини»
  4. ↑ Постанова ВУЦВК № 45 (564) від 12 квітня 1923 р. «Про новий адміністраційно-територіяльний поділ України»
  5. ↑ ЗУРРСУУ/1925/1/29-30/Про ліквідацію губерень й про перехід на трьохступневу систему управління — Вікіджерела. uk.wikisource.org (укр.). Архів оригіналу за 27 жовтня 2021. Процитовано 24 серпня 2021.
  6. ↑ ЗУРРСУУ/1925/1/29-30/Про скасування Шевченківської округи й зміни в адміністраційно-територіяльному поділі Київщини й Полтавщини — Вікіджерела. uk.wikisource.org (укр.). Архів оригіналу за 27 жовтня 2021. Процитовано 24 серпня 2021.
  7. ↑ УСРР, Постанова Всеукраїнського центрального виконавчого комітету і Ради народніх комісарів. ЗЗРРСУУ/1930/1/23/Про ліквідацію округ та перехід на двоступневу систему управління — Вікіджерела. uk.wikisource.org (укр.). Архів оригіналу за 15 липня 2020. Процитовано 1 серпня 2021.
  8. ↑ УСРР, Постанова Всеукраїнського центрального виконавчого комітету і Ради народніх комісарів. ЗЗРРСУУ/1931/3/Про реорганізацію районів УСРР — Вікіджерела. uk.wikisource.org (укр.). Архів оригіналу за 21 листопада 2021. Процитовано 1 серпня 2021.
  9. ↑ Збірник законів та розпоряджень робітничо-селянського уряду України (1935–1936). irbis-nbuv.gov.ua. с. 36, 38. Архів оригіналу за 17 січня 2020. Процитовано 1 серпня 2021.
  10. ↑ Відомості Верховної Ради УРСР.-1948. № 5.- с.12
  11. ↑ Історична довідка. Київська обласна військова адміністрація (укр.). Процитовано 11 серпня 2022.
  12. ↑ Указ Президії Верховної Ради УРСР від 30 грудня 1962 р. «Про укрупнення сільських районів Української РСР»
  13. ↑ Збірник законів та розпоряджень робітничо-селянського уряду України (1935–1936). irbis-nbuv.gov.ua. с. 36, 38. Архів оригіналу за 17 січня 2020. Процитовано 1 серпня 2021.
  14. ↑ Указ Президії Верховної Ради УРСР від 8.12.1966 «Про утворення нових районів Української РСР» — Вікіджерела. uk.wikisource.org. Архів оригіналу за 28 липня 2021. Процитовано 28 липня 2021.
  15. ↑ Миронівська міська ОТГ - склад громади. decentralization.gov.ua. Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 8 липня 2021.
  16. ↑ Ржищівська міська об’єднана територіальна громада - Київська область. decentralization.gov.ua. Архів оригіналу за 11 липня 2021. Процитовано 28 березня 2021.
  17. ↑ Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 715-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Київської області»
  18. ↑ Адміністративно-територіальний устрій Миронівського району на сайті Верховної Ради України
  19. ↑ а б в г Адміністративно-територіальний поділ Київщини 1918–2010 роки : довідник (PDF). Біла Церква: Київська обласна державна адміністрація, Державний архів Київської області. 2012. Архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2022. Процитовано 22 серпня 2021.
  20. ↑ Постанова Верховної Ради України від 19 травня 2016 року № 1377-VIII «Про перейменування окремих населених пунктів та районів»
  21. ↑ Розподіл постійного населення за статтю та віком за даними перепису 2001 року, Київська область, Миронівський район, 5 рiчнi вiковi групи. Процитовано 18 червня 2023.
  22. ↑ Газета Миронівка Плюс: Водять за ніс. Архів оригіналу за 13 жовтня 2016. Процитовано 27 червня 2016.
  23. ↑ ПроКом, ТОВ НВП. Центральна виборча комісія - ІАС "Вибори Президента України". www.cvk.gov.ua. Архів оригіналу за 27 лютого 2018. Процитовано 18 березня 2016.
Кагарлицький район Бориспільський район,
Переяслав-Хмельницький район 		Черкаська область
(Канівський район)
Кагарлицький район Черкаська область
(Канівський район)
Рокитнянський район Богуславський район
Поселення1
Місто
Миронівка3 (районний центр)
Села
Устрій1
Міська рада2
Сільські ради2
Громади
Вилучена
частина
(до 1966 →)
Місто
Сільські ради
Примітки
◎ = входження до ОТГ
☆ = частково поза межами району
★ = центр поза межами району
1 без урахування частини району, вилученої у 1966 році
2 У 2020 році усі ради були включені до складу громад
3 До 1968 року Миронівка мала статус смт, а рада була селищною
Попередні періоди існування району
1923–1931
1935–1962
Категорія Категорія
Шаблон Шаблони
Райони і їхні устрої
Міста обласного значення
і їхні міські ради
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Миронівський_район_(1965—2020)&oldid=42293968