Богуславський район

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Богуславський район
Gerb bogusl raion.png Flag of Bohuslav raion.svg
Герб Прапор
Розташування району
Район на карті області
Основні дані
Країна: Україна Україна
Область/АРК: Київська область
Код КОАТУУ: 3220600000
Утворений: 7 березня 1923 року
Населення: 34 431 (на 1.1.2017)
Площа: 772 км²
Густота: 46.9 осіб/км²
Тел. код: +380-4461
Поштові індекси: 09700—09753
Населені пункти та ради
Районний центр: Богуслав
Міські ради: 1
Сільські ради: 21
Міста: 1
Села: 40
Мапа району
Мапа району
Районна влада
Адреса: 09700, Київська область, Богуславський р-н, м. Богуслав, вул. І.Франка, 4, 5-24-77
Веб-сторінка: Богуславська РДА
Голова РДА: Дубас Богдан Антонович
Голова ради: Знайда Яків Олександрович

Commons-logo.svg Богуславський район у Вікісховищі

Богусла́вський райо́н — район України на півдні Київської області. Районний та адміністративний центр — місто районного значення Богуслав. Населення району становить 34 780 (станом на 01 лютого 2016 р.). Площа району 772 км². Утворений 7 березня 1923 року.

Географія[ред.ред. код]

Богуславський район розташований на півдні Київської області та межує: на півночі з Миронівським районом, на заході – з Рокитнянським і Таращанським районами Київської області, на сході – з Корсунь-Шевченківським та Канівським, на півдні – з Лисянським районами Черкаської області.

Клімат[ред.ред. код]

Рельєф[ред.ред. код]

Рельєф території Богуславського району визначається його розташуванням у межах Придніпровської височини і характеризується великою різноманітністю форм. Відносно рівні ділянки на правобережжі р. Рось пов'язані, як правило, з досить невеликими за прощею вододільними плато: на Північ від с. Ісайки, між селами Бране Поле та Медвин, на південний захід район (с. Побережка). На північний захід району виділяється широка заплава р. Рось, низька лівобережна тераса та низькі схили річкової долини. Північно-західна частина лівобережжя р. Рось становить собою перехід до так званого Київського плато і вирізняється спокійнішим рельєфом. Решта території характеризується великою розчленованістю з наявністю різноманітних ерозійних форм.

Ґрунти[ред.ред. код]

Ґрунти — чорноземи опідзолені мало гумусні і темно-сірі опідзолені.

Водойми[ред.ред. код]

Протікають річки басейну Дніпра (Нехворощ, Богуславка, Фоса, Хоробра, Рось) і Південного Бугу — Боярка. У районі є 92 ставки, площа водного дзеркала яких 428 гектарів. Корисні копалини: сірі порфировидні граніти, будівельна глина та пісок, гончарна глина.

Флора, фауна[ред.ред. код]

Ліси займають площу 17361 га. Основні породи дерев — граб, дуб, ясен, сосна, клен гостролистий та ін. Домінуючим типом лісу є «Свіжа грабова діброва», яка займає близько 70% всіх лісів.

Пам'ятки природи[ред.ред. код]

Заповідне урочище "Турчин ліс", площа якого сягає 327 гектарів.

Історія[ред.ред. код]

Територія Богуславщини заселена здавна. В урочищі Городок знайдено три римські монети 2 ст. н. е., а біля міста збереглися залишки давньоруського городища XI–XIII ст., яке можна ототожнювати з згадуваним у літопису містом Богуславлем. Воно було разом з Корсунем і Каневом одним з найбільших укріплених пунктів на південному кордоні Русі.

Районний центр м. Богуслав був заснований в 1032 р. Київським князем Ярославом Мудрим. В 1240 році Богуслав був зруйнований монголо-татарськими ордами. В 1362 році територія району знаходилася під владу Литви, а після Люблінської унії 1569 р. — під владою Польського Kоролівства. У 1591 р. польський король Сигізмунд ІІІ Ваза надав місто у володіння волинському князеві Костянтину Острозькому, віттоді Богуслав став центром староства.

Наприкінці XVI століття у місті було 200 будинків міщан та 400 будинків козаків. В місті існували органи місцевого самоврядування, а населення займалося хліборобством, ремісництвом та торгівлею. У 1620 р. майбутній райцентр отримав магдебурзьке право та прапор із зображенням зелених берегів та блакитної річки з трьома скелями та жовтими хрестами.

Мешканці міста брали активну участь у козацькому русі, окрема, у повстаннях під проводом - Криштофа Косинського (1591-1593), Северина Наливайка (1594-1596), Павлюка (1637), Якова Острянина (1638), а символом тогочасної боротьби українського народу проти татаро-турецької навали став образ Марусі Богуславки.

У 1648 р. Богуслав стає сотенним містечком Білоцерківського полку. Богдан Хмельницький з військом перебував у Богуславі у 1651, 1654 та 1655 рр. Тут, у 1654 р., гетьман приймав антіохійського патріарха Макарія. За Андрусівським договором (перемир'ям) у 1667 р. місто відійшло назад до Польщі. За Вічним миром 1686 р. південна Київщина й Брацлавщина від містечка Стайок по річці Тясмин, де лежали міста Ржищів, Трахтемирів, Канів, Черкаси, Чигирин та інші, дуже спустошена османсько-татарськими і польсько-шляхетськими нападами, мала стати «пусткою», нейтральною територією між Московією і Річчю Посполитою. Уряд Речі Посполитої обіцяв надати православним свободу віросповідання, а російський уряд обіцяв їх захищати. Хоча умови Вічного миру набували чинності відразу після підписання договору, польський сейм ратифікував його лише у 1710 р..

По Руїні Богуслав став одним із центрів відродження козацтва на Правобережній Україні. В період (1685-1710) рр., а Богуслав стає полковим містом Богуславського полку, на чолі якого стояв полковник Самійло Самусь. У 1712 р. козацька автономія ліквідується.

У другій половині XVII століття Богуслав придбав польський шляхтич Ян Браницький. В описі люстрації того року подається інформація, що місто було обнесено палісадом з трьома брамами, які вели до міста. Над вхідною брамою була башта з бійницями, а під самою брамою - підйомний міст. В центрі міста стояла дерев'яна ратуша, яку у 1787 році замінили на кам'яну. На той час в місті мешкало 1110 осіб, серед яких - 112 купців.

Протягом XVIII століття Богуславщина була зоною поширення гайдамацького руху.

У 1793 р. після другого поділу Речі Посполитої Богуслав став повітовим центром Київської губернії Російської імперії та мав цей статус до 1837 р., пізніше Богуслав отримав статус позаштатного міста Канівського повіту Київської губернії. Після великої пожежі в місті центр повіту був перенесений до Канева і у 1846 р. територія колишнього Богуславського повіту увійшла до складу Канівського повіту Київської губернії.

Якщо у 1825 р. у Богуславі було всього 3,5 тисячі мешканців, то у 1900-му р. - їх стало вже 16,72 тисяч осіб. На початку ХХ століття в місті було 1234 двори, кілька десятків крамниць, декілька заводів (пивоварний, медоварний, цегельний, воскобійний, салотопний), 6 суконних фабрик та 12 водяних млинів. Діяло три тижневих та 8 річних ярмарків.

Радянську владу встановлено в січні 1918 р., а у 1919 р. Богуслав став центром Богуславського повіту, Київської губернії.

Більшовицька влада на Богуславщині перемогла остаточно в 1920 р. лише завдяки регулярним військам Червоної армії (війська Й. Якіра). Наприкінці 1920 року в Богуславській волості діяло 12 комнезамів. Всі сили були мобілізовані на виконання продподатку.

У січні 1921 р. в с. Вільхівець махновці знищили богуславський продзагін на чолі з політпрацівником Г.Уколовим. Як протест проти більшовицької влади та запровадження продрозверстки на Богуславщині виникає антибільшовицьке повстання, відоме в історії як «Медвинська республіка».

7 березня 1923 р. видано постанову ВУЦВК "Про адміністративно-територіальний поділ Київщини", відповідно до якої 14 повітів Київської губернії були замінені на 7 округів, а 247 волостей - на 111 районів [1], а іншою постановою "Про новий адміністративно-територіальний поділ України" від 12 квітня 1923 р. ВУВЦК затвердив новий поділ республіки на округи та райони [2]. В результаті цього поділу утворився Богуславський район, який увійшов до Корсунського округу.

Постановою ВУВЦК від 3 червня 1925 р. "Про ліквідацію губерній і перехід до триступеневої системи управління" [3] був завершений перехід від чотириступеневої (центр-губернія-повіт-волость) до триступеневої (центр-округ район) системи (з 1 серпня 1925 р.). Таким чином до Київського округу увійшло 25 районів, серед яких був Кагарлицький район, до складу якого і увійшла територія колишнього Богуславського району.

В умовах НЕПу відроджується кооперація як серед селян, так і серед ремісників. У Богуславі була організована промартіль «Ткач», а в с. Медвин у 1928 р., крім 9 сільськогосподарських, існували кредитний, садово-городний, промисловий та споживчий кооперативи.

2 серпня 1930 р. ВУВЦК видав постанову "Про ліквідацію округів і перехід на двоступеневу систему управління" [4] (область, район), за яким було ліквідовано Київський округ, а 9 лютого 1932 р. ВУВЦК ухвалив постанову "Про утворення обласних виконавчих комітетів на території УСРР", за якою було утворено 5 областей, у тому числі 27 лютого 1932 р. утворено Київську область. До складу Київської області увійшов й відновлений Богуславський район.

У 1929 р. листопадовий Пленум ЦК ВКП(б), відкинувши НЕП, проголосив курс на суцільну колективізацію, а в 1930 р. Постановою ЦК ВКП(б) закріплено перехід від політики «обмеження» куркульства до політики його ліквідації як класу. Почалося суцільне примусове розкуркулення селян і створення колгоспів. На Богуславщині також у кожному селі створили колгосп або навіть кілька. В 1931 р. для допомоги у виконанні плану заготівель Білоцерківський район посилає до Богуславського бригаду у складі 70 чоловік. Проте адміністративні методи здійснення колективізації значно знизили продуктивність всього сільськогосподарського виробництва. Як результат, в 1932 р. план хлібозаготівлі по району виконано лише на 16,8%. Майже кожне село було занесене до «чорної дошки». Почалось примусове вилучення продовольчих запасів у кожній сім'ї. Наслідок такої державної політики — Голодомор 1932–1933 років.

Голодування у Богуславському районі та факти людожерства підтверджені в офіційних документах того часу. В доповідній наркома землеробства УСРР Олександра Одинцова секретареві ЦК КП(б)У Станіславу Косіору про голод в Київській області 14 березня 1933 р. говориться, що «По Богуславському району голодает 1931 хозяйство». А у зверненні керівників Київського облвиконкому до Голови Ради Народних Комісарів УСРР Власа Чубаря з проханням надати продовольчу допомогу у зв'язку з голодом і в довідкових матеріалах з цього приводу вказуються окремі населені пункти Богуславського району, де населення голодує (Синиця, Чайки, Вільхівка, Красногородка, Медвин, Ісайки, Саварка, Мисайлівка), а також наводяться факти людожерства.

У результаті дослідницької роботи, проведеної на території району в 1993 та 2008 рр., встановлено, що від голодомору на Богуславщині померло 5357 осіб, в тому числі 1410 дітей [5].

З липня 1941 р. Богуславський район був окупований німецько-фашистськими загарбниками. В лютому 1944 р. район визволено.

30 грудня 1962 р. Указом Президії Верховної Ради УРСР "Про укрупнення сільських районів Української РСР" на території Київської області ліквідовано 19 районів, у тому числі й Богуславський, який увійшов до складу Таращанського району [6].

4 січня 1965 року Указом Президії Верховної Ради УРСР "Про внесення змін до адміністративного районування Української РСР", відбулося разукрупнення сільських районів і у складі Київської області утворено 7 районів, а саме Таращанський район ліквідовано, а територію колишнього Богуславського району приєднано до Миронівського району [7].

8 грудня 1966 р. видано Указ Президії Верховної Ради УРСР "Про утворення нових районів Української РСР", відповідно до якого у складі Київської області були утворені ще 5 районів, у тому числі й Богуславський район [8].

У вересні 1991 р. над приміщенням райвиконкому та міської Ради піднято прапор незалежної України.

Адміністративний устрій[ред.ред. код]

Адміністративно-територіально район поділяється на 1 міську раду та 21 сільську раду, які об'єднують 41 населений пункт і підпорядковані Богуславській районній раді. Адміністративний центр — місто Богуслав[9].

Політика[ред.ред. код]

25 травня 2014 року відбулися Президентські вибори України. У межах Богуславського району були створені 43 виборчі дільниці. Явка на виборах складала - 70,90% (проголосували 20 513 із 28 932 виборців). Найбільшу кількість голосів отримав Петро Порошенко - 49,91% (10 239 виборців); Юлія Тимошенко - 20,37% (4 179 виборців), Олег Ляшко - 12,12% (2 487 виборців), Анатолій Гриценко - 7,00% (1 435 виборців). Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. Кількість недійсних або зіпсованих бюлетенів - 0,80%.[10]

Інфраструктура[ред.ред. код]

Економіка[ред.ред. код]

Богуславський район - є аграрно-промисловим, тобто підприємства сільського господарства спеціалізуються на вирощуванні зернових культур, цукрового буряка та тваринництві, а серед галузей промисловості розвинуті легка та переробна. На території району працює дев'ять промислових підприємств, а також функціонують:

  • ДП "Богуславське лісове господарство".
  • підприємства легкої промисловості - ТзОВ "Богуславський текстиль", ТзОВ "Бавовняно-прядильна фабрика" та ТзОВ "ЮТА-стиль", що були створені на базі колишньої фабрики "Богуславка" ВАТ "Укрхудожпром".

Освітні заклади[ред.ред. код]

У Богуславському районі функціонує:

18 дошкільних навчальних закладів:

* 12 в складів НВК

*4  в м. Богуслав

* 2 в с.Розкопанці та с. Медвин

17 загальноосвітніх навчальних закладів (ЗНЗ), з них:

9 загальноосвітніх навчальних закладів І-ІІІ ступенів:

• 1 спеціалізована школа з поглибленим вивченням окремих предметів - Богуславська СШ №1

• 3 загальноосвітні школи - Богуславська ЗОШ №2 та ЗОШ №3, Медвинська ЗОШ

• 4 навчально-виховних комплексів «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів – дитячий садок»- Дибинецький, Ісайківський, Побережківський, Саварський

• 1 опорна школа з філією - Іванівський НВК та Вільхівецька філія

7 загальноосвітніх навчальних закладів І-ІІ ступенів, з них:

• 1 загальноосвітня школа - Розкопанецька;

• 6 навчально-виховних комплексів «Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів – дитячий садок»- Бранепільський, Киданівський, Мисайлівський, Тептіївський,Хохітвянський, Шупиківський

1 навчально-виховний комплекс «Загальноосвітня школа І- ступеня – дитячий садок» - Біївецький

  • два професійних училища;
  • Богуславське вище професійне училище сфери послуг;
  • Центр професійно-технічної освіти №1;
  • церковні (недільні) школи - при Свято-Троїцькому храмі (м. Богуслав), Свято-Преображенському храм (с. Мисайлівка), храмі Святого Миколая Чудотворця (с. Чайки).

Вищі навчальні заклади:

2 позашкільні заклади:

Центр дитячої та юнацької творчості

Дитячо - юнацька спортивна школа

Медицина[ред.ред. код]

В районі діє 36 медичних закладів, в тому числі:

  • Богуславська центральна районна лікарня;
  • Медвинська дільнича лікарня;
  • Медична амбулаторія загальної практики сімейної медицини (с. Побережка, Іванівка, Хохітва)
  • Дибинецька медична амбулаторія.

Виробництво, торгівля[ред.ред. код]

В Богуславському районі діє декілька виробничих підприємств, які займаються випуском різнопрофільної продукції, зокрема:

  • харчові продукти - ЗАТ "Богуславський маслозавод", ВАТ "Богуславський завод продтоварів", ВАТ "Богуславський консервний завод", ДП "Дослідний хлібзавод. Цех №2", АТ "Київхліб".
  • промислове обладнання - ВАТ "Завод "Муліт".
  • текстиль - ВАТ "Богуславська суконна фабрика".
  • добування природніх копалин - ВАТ "Богуславський кар'єр", ТОВ ВП "Богуславський гранкар'єр".
  • виробництво будматеріалів - цегельні заводи ТзОВ "Богуславкерамік" (м. Богуслав) та ТзОВ "Дибинецький цегельний завод" (с. Дибинці)
  • будівництво - філія "Богуславське РайДУ", МБО "Агробуд".

Торговельні компанії в районі відсутні, проте, кількість підприємств торгівлі та громадського харчування складає 259 одиниць. В районі також діють два сільськогосподарських підприємства - в с. Медвин, та с. Біївці.

Транспортне сполучення[ред.ред. код]

Основним магістральним шляхом, який проходить через Богуславщину є автошлях Київ-Черкаси-Дніпро, протяжність якого становитиме 394,1 км. Загальна довжина автошляхів району становить 277,9 км., з них: територіальні - 45,2 км, районні - 127,7 км, сільські - 105 км..

Постійним автобусним сполученням охоплені всі населенні пункти Богуславського району. Перевезення пасажирів району здійснюють автобуси ВАТ "АТП 13249" та приватних перевізників. Взагалом перевезенням пасажирів здійснюється 29-ма автобусними маршрутами, з яких: 1 - міський, 18 - приміських та 10 - міжміських. Загальна протяжність автранспортної мережі району становить 952 км..

Щодо залізничного сполучення, то на території району є "тупикова" залізнична станція Південно-Західної залізниці, яка використовується лише для вантажних перевезень. Протяжність колії становить 17 км..

Зв'язок[ред.ред. код]

Телекомунікаційні системи в районі представлені Центром електрозв'язку №11 (надання послуг телефонного зв'язку, послуг із доступа до мережі Інтернет і т.д.), до складу якого входять 20 сільських та одна міська АТС, а також діють мережі мобільного зв'язку операторів "Київстар", "Лайф", МТС.

Також в районі діють телерадіостудія "Богуслав" та оператор кабельного телебачення "Богуслав".

Газопостачання[ред.ред. код]

По території району проходять два трубопроводи газової магістралі "Уренгой-Помари-Ужгород" загальною протяжністю 28 км. Від основної магістралі йдуть відводи на Миронівку - 4,5 км., Вільховець, Медвин - 2,9 км.. Власником цих газопроводів є ПАТ "Укртрансгаз", а обслуговує газопровід газокомпресорна станція ГКС-35 "Ставищенська".

Електроенергія[ред.ред. код]

Лінії електромереж в районі обслуговує Богуславська дільниця Миронівського району електричних мереж №1.

Водовідвід, каналізація[ред.ред. код]

Водопровідні та каналізаційні мережі району обслуговуються підприємством житлово-комунального господарства КП КОР "Богуславтепловодопостачання". Вказаними послугами охоплено 4700 абонентів.

Культурне життя[ред.ред. код]

В районі діють:

  • 33 клубні установи.
  • Бібліотечна система складається з 33 одиниць, яка є однією з найкращих у Київській області. Двічі занесена до довідника найкращих бібліотек Європи.
  • школа мистецтв, у якій працюють відділення хореографії, образотворчого мистецтва, різних музичних інструментів.
  • музична школа в с. Медвин.
  • музей історії Богуславщини та два його філіали.
  • 11 музеїв на громадських засадах.
  • хорова капела ім. О. Кошиця гуманітарного коледжу ім. І.С. Нечуя-Левицького та гурт "Ісайківські козаки" - відомі далеко за межами району.

На території району знаходяться три бази відпочинку київських підприємств:

  • база відпочинку "Сонячний бір", "Джерела" (с. Дибинці).
  • дитячий оздоровчий заклад санаторного типу "Чайка" (с. Чайки).

Спорт[ред.ред. код]

Володарі кубку району з футболу на приз газети «Вісті Богуславщини» («Нові рубежі»)[11]:

1967 – колгосп ім. Леніна (с. Мисайлівка);

1968 – колгосп «Україна» (с. Хохітва);

1969 – колгосп ім. 1-го Травня (с. Саварка);

1970 – АТП-09032 (м. Богуслав);

1971,1972 – БСФ ім. 1-го Травня (м. Богуслав);

1973 – колгосп ім. 1-го Травня (с. Саварка);

1974 – БСФ ім. 1-го Травня (м. Богуслав);

1975,1976 – Сільгосптехніка (м. Богуслав);

1977,1978 – АТП-09032 (м. Богуслав);

1979-1981 – Міжколгоспбуд (м. Богуслав);

1982-1985 – БСФ ім. 1-го Травня (м. Богуслав);

1986 – СПТУ №7 (м. Богуслав);

1987 – завод «Муліт» (м. Богуслав);

1988 – СПТУ №7 (м. Богуслав);

1989 – завод «Муліт» (м. Богуслав);

1990 - БСФ ім. 1-го Травня (м. Богуслав);

1991 – завод «Муліт» (м. Богуслав);

1992 – МБО «Агробуд» (м. Богуслав);

1993 – с. Мисайлівка;

1994-1996 – «Динамо» (м. Богуслав);

1997 – с. Побережка;

1998 – ДОЗ «Чайка» (с. Чайки);

1999 – с. Хохітва;

2000 – завод «Муліт» (м. Богуслав);

2001 – с. Владиславка;

2002 – с. Побережка;

2003 – «Афганець» (м. Богуслав);

2004-2006 – Гуманітарний коледж (м. Богуслав);

2007 – ФК «Київська Русь» (м. Богуслав);

2008 – Гуманітарний коледж (м. Богуслав);

2009 – «Інтер» (м. Тараща);

2010-2011 - "Агро - Богуславщина" (с. Мисайлівка).

Історичні пам'ятки[ред.ред. код]

Сакральні споруди[ред.ред. код]

Пам'ятки архітектури[ред.ред. код]

  • Будинок фабриканта Покраса (1897 р., м. Богуслав).
  • Богуславська кам'яниця - хедер (1726 р., м. Богуслав).
  • Будинок садибного типу (поч. ХХ ст., с. Хохітва).

Пам'ятки монументального мистецтва[ред.ред. код]

Персоналії[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • По землі Київській/ укл.: Батушан О.Д., Сікорський М.І., Чепурний І.Ф./ Путівник-довідник. – Київ: Київське обласне книжково-газетне видавництво, 1963. – с. 222-229.
  • Киевская область/ Украинская Советская Социалистическая республика/ Энциклопедический справочник.- 1987. - с. 445-447.* Історія міст і сіл Української РСР: в 26 т. Київська область / АН УРСР. Ін-т історії; Голов. редкол.: П. Т. Тронько (голова) та ін. – Київ: Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1971. – с. 149-182.
  • Ульянченко В.І., Сергійчук В.І., Гай А.І., Шевченко С.В., Василинець Р.Д. Упорядкування Гая А.І. Національна Книга пам'яті жертв Голодомору 1932 ‐ 1933 років в Україні. Київська область.- Біла Церква: Буква, 2008.- 1376 с. - ISBN 978-966-7195-95-3.
  • Географический энциклопедический словарь: Географические названия / Глав. редкол.: Трёшников А.Ф. (глава) и др. – Москва: Советская энциклопедия, 1989. — 592 с.: 8 л. карт. — ISBN 5-852720-057-6 (рос.)

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Збірник узаконень та розпоряджень робітничо-селянського уряду України.-1923.- № 18-19.- с.309
  2. Збірник узаконень та розпоряджень робітничо-селянського уряду України.-1923.- № 45.- с.668
  3. Збірник узаконень та розпоряджень робітничо-селянського уряду України.-1925.- № 29-30.- с.233
  4. Збірник узаконень та розпоряджень робітничо-селянського уряду України.-1930.- № 23.- с.225
  5. Ульянченко В.І., Сергійчук В.І., Гай А.І., Шевченко С.В., Василинець Р.Д. Упорядкування Гая А.І. Національна Книга пам'яті жертв Голодомору 1932 ‐ 1933 років в Україні. Київська область...с. 131
  6. Відомості Верховної Ради УРСР.-1963.- с.32,39
  7. Відомості Верховної Ради УРСР.-1965.- с.64
  8. Відомості Верховної Ради УРСР.-1966. №48.- с.293
  9. Адміністративно-територіальний устрій Богуславського району
  10. Центральна виборча комісія - ІАС "Вибори Президента України"
  11. Володарі кубку району з футболу
Рокитнянський район Миронівський район Черкаська область
(Канівський район)
Таращанський район Gray compass rose.svg Черкаська область
(Корсунь-Шевченківський район)
Черкаська область
(Лисянський район)
Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.