Молочай кипарисовий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Молочай кипарисовий
Euphorbia cyparissias 02 bgiu.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини Streptophyta
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Еудікоти
Підклас: Розиди (Rosids)
Порядок: Мальпігієцвіті (Malpighiales)
Родина: Молочайні (Euphorbiaceae)
Рід: Молочай (Euphorbia)
Вид: Молочай кипарисоподібний
Біноміальна назва
Euphorbia cyparissias
L., 1753
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Euphorbia cyparissias
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Euphorbia cyparissias
EOL logo.svg EOL: 1145035
IPNI: 346205-1
ITIS logo.svg ITIS: 28061
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 38844

Молоча́й кипари́совий (Euphorbia cyparissias)[1] — отруйна багаторічна рослина родини Молочайних. Трава 15—40 см заввишки, що швидко розростається. Поширена на більшій частині Європи окрім півночі. Молочай кипарисовий зрідка використовують як лікарську рослину.

Етимологія[ред. | ред. код]

Українська родова назва «молочай», а також народні назви остромолоч кипари́сна, мліче́й, молоко́, молочко́, молоча́к, молочі́й, моло́чка[1] надані цій рослині за те, що її стебла при пошкодженні виділяють білий непрозорий сік, схожий на молоко. Водночас, щоб наголосити на отруйних властивостях виду, їх часто вживають у поєднанні із «тваринними» прикметниками, які в давнину мали уособлювати меншовартість чогось, як непридатного для людини. Серед таких епітетів для молочаю кипарисового зареєстровані слова «вовче» (молоко), «канє», «дике», «кізє», «кітче», «псєче», «суче», «жаб'яче». До цієї ж категорії слід віднести і самостійні назви вовчели́ця, вовчи́не́ць, во́ші ді́дові[1].

Походження наукового видового епітету достеменно невідоме, однак нарівні з основною вживають також і синонімічну назву молоча́й кипарисови́дний[1]. Ймовірно, вона обумовлена схожістю вузьколінійних листків рослини з хвоєю кипариса. На користь цієї версії говорить народна назва молоча́й со́сонка або просто со́сонка[1], в основу якої покладена зовнішня подібність цього виду до хвощів, називаних в народі сосонками. Декілька народних назв, як от земле́зіл, земо́зіл, само́зелень[1], також наголошують на багатій зелені молочаю кипарисового. Походження ще одної народної назви — романець[1] — не встановлене.

Опис[ред. | ред. код]

Стебла численні, прямостоячі, голі, в нижній частині короткопухнасті, з неплідними гілочками, густоулиснені. Стеблові листки вузьколінійні. Квітки різностатеві, однодомні, запашні, листочки покривала жовтуваті з пурпуровим відтінком. Плід — густодрібнобородавчастий трилопатевий горішок.

Хімічний склад[ред. | ред. код]

Рослина містить їдкий отруйний молочний сік (евфорбій), смоли, каучук, органічні кислоти, жирну олію, алкалоїди.

Поширення та екологія[ред. | ред. код]

Батьківщина молочаю кипарисового — європейська частина Росії, Західна Європа (окрім півночі).

Цей вид молочаю росте як бур'ян на полях та біля доріг. Квітне він у травні — червні, восени — повторно. Плоди достигають у липні.

Застосування[ред. | ред. код]

Галенові препарати мають, болетамувальну, послаблюючу, сечогінну, потогінну, місцевоподразнювальну дію. Їх використовують при запальних процесах дихальних шляхів, гастриті, запорах, набряках, аскаридозі. У народній медицині застосовують при злоякісних пухлинах, для виведення веснянок, бородавок, мозолів. Для виготовлення лікарських форм використовують траву і коріння.

  • Внутрішньо — настій трави (1 ч ложка сухої сировини на 200 мл окропу, настоювати 20 хв) приймати по 1 ст ложці разом з водою тричі на день до їди. Слід пам'ятати, що молочай — отруйна рослина і потрібно дотримуватися певних доз при лікуванні!
  • Зовнішньо — настій трави (1 ч ложка сировини на 200 мл окропу) служить для обмивання обличчя, обробки ділянок шкіри при корості. Сік рослини наносять на бородавки, тверді мозолі.

Спиртові настойки використовуються для лікування захворювань шлунка, легенів, а також допомагають зменшити ревматичні болі[2].

Симптоми отруєння: нудота, блювання, спастичні болі в животі, пронос, гостра серцево-судинна недостатність (колапс), судоми. При місцевій дії розвивається еритема.

Лікування: промивання шлунка, активоване вугілля, під шкіру вводять розчин атропіну сульфату 0,1 % — 1 мл, розчин папаверину гідрохлориду 2 % — 2 мл. Внутрішньовенно — розчин строфантину 0,05 % — 1 мл, мезатон 1 % — 1 мл, розчин камфори олійний 20 %—2 мл під шкіру. При судомах станах вводять внутрішньом'язово розчин барбамілу 10 % — 10 мл.

Квіти
Молочай з червоними приквітками

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]