Монети середньовічного Туркменістану (Чагатаїди)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Монети середньовічної Середньої Азії після монгольських завоювань на територіях нинішнього Туркменістану, карбувалися в період входження до складу Чаґатайського улусу, під час набіжницьких походів чаґатаїдами на самостійні міста північного та західного Хорасану, а також в період розформування держави Чаґатаїдів на окремі самостійні території.

Історія[ред. | ред. код]

В XII—XIII ст. території сучасного Туркменістану потрапляють до складу держави Хорезмшахів, які в свою чергу були завойовані монгольськими військами. У 1219—1221 роках території зруйнованої держави потрапляють до складу Монгольської імперії. В ці століття відбувалося розселення туркменських племен на східному узбережжі Каспійського моря. Туркменськими племенами також заселялися території на північному заході Хорезму та на півдні Хорасану, де ще збереглося перськомовне населення. З утворенням Чагатайського улусу північні та західні племена опинилися під владою чаґатаїдів. Декілька туркменських племен здобули часткову незалежність та заснували феодальні держави, які хоч і були васально-залежними від улусу, але відігравали важливу роль в історії нації. Племена, що заселили південь Хорасану, опинилися під владою улусу Хулагу. У 70-х роках XIV ст. Центральна Азія була завойована Тимуром, а після падіння династії тимуридів території Туркменістану частково увійшли до складу Хівинського ханства та Персії[1].

Монетний двір у Мерві[ред. | ред. код]

Докладніше: Мерв
Карбування в Мерві. Дирхам. 1287 (686 р.Г.) рік

Місто-оаза у Середній Азії на Великому шовковому шляху. У 1221 році Мерв (туркм. Merw) добровільно відкрив ворота воєводі, сину Чингісхана Толую, де той знищив більшість мешканців. Перський історик Джувейні у своїх записах згадує про ті часи: «...Все населення, включаючи жінок та дітей, повинно бути вбито, окрім чотирьохсот ремісників. Інші ж ніхто, незалежно жінка, чи дитина не має бути порятованим...»[2]. Після монгольського завоювання Мерв став частиною Ільханату та постійно грабувався військами чаґатаїдів. В 80-х роках XIV ст. увійшов до складу держави ТимуридівТуран[3].

На місці колишнього поселення нині відомі городища різних віків — Ерк-Кала, Гяур-Кала, Султан-Кала, Абдулахан-Кала та Байраламалі-Кала, залишки яких розташовані поблизу сучасного туркменського міста Мари (інші назви Марґуш, Марґіана, Мару)[4].

Дирхами[ред. | ред. код]

Під час одного з походів чаґатаїда Хайду на Мерв (араб. مرو‎) карбувалися срібні дирхами. За визначенням дослідника Петрова П.Н. карбування монети відбувалося у 1287 (686 р.Г.) році. На аверсі в центрі 6-дугового картушу легенда: «Карбування у Мерві» (араб. مرو ﺿﺭﺏ‎), вгорі стрілецький лук, в центрі Г-подібна тамга. На реверсі в чотирикутнику надпис у 3 рядки, з боків чотирикутника надписи[5][6].

Монетний двір в Амуї[ред. | ред. код]

Карбування в Амуї. Мідний посріблений дирхам (4,06 гр.), 1361 (760 р.Г.)

В середині XII початку XIII ст. в арабських джерелах з'являються згадки опису фортеці Амул на кордоні Хорасану з Мавераннахром на шляху до Мерву. Невеличке, але важливе містечко, розміщене на лівому березі річки Амудар'ї знаходилось на відстані 120 км від міста Бухара. Монети та письмові згадки засвідчують про те, що місто Амул в середині XII ст. називали Аму, або Амуй, і ця назва закріпилася за містом до середини XIV ст. Сучасна назва міста — Туркменабат (Лебапський велаят, Сердарабатський етрап[en] (Туркменістан). Нині на відстані 9 км від Туркменабата знаходиться середньовічне городище Амул[7]

Дирхами[ред. | ред. код]

У 1358—1360, за часів правління хана Могулістану та Чаґатайського улусу Туглу-Тимура (1347–1363), карбувалися мідні посріблені дирхами в Амуї (араб. آموي, або آمو‎) вагою 4,06-4,21 гр. На аверсі в лінійному внутрішньому та крапковому зовнішньому колах фігурний картуш. У полі позначення місця карбування та дата. В сегменах картушу віньєтки та крапки. На реверсі в лінійному внутрішньому та крапковому зовнішньому колах хвилястий картуш. В полі картушу надпис у 3 рядки куфічним почерком, в центрі 2-го рядка Ф-подібна тамга[8][9].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Історія Туркменістану — древній Туркменістан
  2. Ата-Мелик Джувейни. Чингисхан. История Завоевателя Мира. — М: Магистр-Пресс. — 2004. — 690 с. ISBN 5-89317-201-9(рос.)
  3. Мерв. Вивчення середньовічних маршрутів
  4. В. М. Массон // Мерв — столица Маргианы. // — Мары, 1991 — 73 с.(рос.)
  5. Петров П.Н. Нумизматическая история Чагатаидского государства 668/1270-770/1369 гг. Казань, 2007. Ст. 379(рос.)
  6. Опис монети(англ.)
  7. Ш.С. Камалиддинов. Историческая география Южного Согда и Тохаристана по арабоязычным источникам IX - начала XIII вв. 2013
  8. Д. Довуди, А. Шарипов. Три клада джучидских и чагатаидских монет из Таджикистана. / Изд. ИИАН им. Шигабутдина Марджани. Казань. / Нумизматика Золотой Орды. № 1. 2011 Страницы: 108-120
  9. Петров П.Н., 2007 – Петров П.Н. Каталог Чагатаидских монет 668–770 / 1269–1369./ Казань, 2007

Джерела[ред. | ред. код]