Мультивсесвіт
| Серія статей: |
| Фізична космологія |
|---|
 |
Мультивсесвіт, багатосвіт (мультиверс, англ. multiverse, англ. meta-universe) це гіпотетична множина всіх можливих паралельних всесвітів (включно з тим, де ми знаходимося)[1]. Уявлення про структуру такого Мультивсесвіту, природу кожного всесвіту, що входить до складу Мультивсесвіту, та відносини між цими Всесвітами залежать від обраної гіпотези.
Вважається, що разом ці всесвіти складають усе, що існує: повноту існування космосу, часу, матерії, енергії, інформації та фізичні закони і константи, які їх описують. Різні всесвіти в межах мультивсесвіту називаються "паралельними Всесвітами", "плоскими Всесвітами", "іншими Всесвітами", "альтернативними Всесвітами", "багатьма Всесвітами", "площинними Всесвітами", або "багатьма світами". Одне з поширених припущень полягає в тому, що мультивсесвіт є «латаним килимом із окремих всесвітів, усі пов’язані одними й тими самими законами фізики»[2].
Концепція множинних всесвітів, або мультивсесвіту, обговорювалася протягом всієї історії. Вона зазнавала еволюції та ставала предметом дискусій у різних галузях, зокрема в космології, фізиці та філософії. Деякі фізики стверджували, що мультивсесвіт є радше філософським поняттям, аніж науковою гіпотезою, оскільки його неможливо емпірично спростувати[3][4]. Останнім часом почали з’являтися як прихильники, так і скептики теорій мультивсесвіту в науковому середовищі. Попри те, що деякі дослідники аналізували дані у пошуках доказів існування інших всесвітів, жодних статистично значущих результатів не отримано. Критики наголошують, що концепція мультивсесвіту позбавлена перевірюваності та фальсифікованості, які є ключовими для наукового пізнання, а також порушує низку нерозв’язаних метафізичних питань[5].
Макс Тегмарк і Браян Ґрін запропонували різні класифікаційні схеми мультивсесвітів та всесвітів. Чотирирівнева класифікація Тегмарка включає[6][7]:
Рівень I — розширення нашого всесвіту
Рівень II — всесвіти з іншими фізичними константами
Рівень III — інтерпретація багатьох світів у квантовій механіці
Рівень IV — «остаточний ансамбль».
Дев’ять типів мультивсесвітів, виділених Ґріном, охоплюють[8]: стьобаний, інфляційний, бранівський, циклічний, ландшафтний, квантовий, голографічний, симульований та остаточний.
Ці підходи досліджують різні виміри простору, фізичні закони та математичні структури з метою пояснення існування та взаємодії множинних всесвітів. До інших концепцій мультивсесвіту відносять моделі світів-близнят, циклічні теорії, М-теорію та космологію чорних дір.
Антропний принцип передбачає, що існування множини всесвітів, кожен з яких має власні фізичні закони, може пояснити уявний ефект точно вивіреного Всесвіту для виникнення свідомого життя[9][10]. Слабкий антропний принцип стверджує, що ми існуємо лише в одному з небагатьох всесвітів, здатних підтримувати життя[11]. У цьому контексті виникають дискусії щодо бритви Оккама та питання, що є простішим — мультивсесвіт чи єдиний всесвіт[12]. Прихильники, зокрема Макс Тегмарк, аргументують, що мультивсесвіт є простішим та елегантнішим поясненням. Багатосвітова інтерпертація у квантовій механіці та модальний реалізм це переконання, що всі можливі світи існують і є такими ж реальними, як і наш світ. Вони також є предметом дискусій у межах антропного принципу.
Різні гіпотези про існування мультивсесвіту висловлювалися фахівцями з космології та астрономії, фізиками, філософами, фантастами.
Згідно з деякими джерелами, ідея нескінченної кількості світів уперше була висловлена досократівським грецьким філософом Анаксімандром у VI столітті до н. е.[13]. Втім, існують дискусії щодо того, чи справді він вірив у множинність світів і, якщо так, то чи розглядав їх як співіснуючі, чи як послідовні[14][15][16][17].
Першими мислителями, яким історики можуть достовірно приписати концепцію незліченної кількості світів, вважаються давньогрецькі атомісти, починаючи з Левкіппа та Демокріта у V столітті до н. е., а згодом Епікура та римського епікурейця Лукреція[18][19][20][21][22][23]. У III столітті до н. е. філософ Хрисіпп висунув ідею про те, що світ вічно зникає та відроджується, фактично припускаючи існування множинних всесвітів у часі[24].
Концепція множинних світів набула більшої визначеності в Середньовіччі[25]. У добу Відродження Джордано Бруно (1548–1600) висловив ідею про існування нескінченної кількості світів[26].
Термін «мультивсесвіт» був створений в 1895 році філософом і психологом Вільямом Джеймсом, його популяризував письменник-фантаст Майкл Муркок. Часто використовуються також такі терміни, як «альтернативні всесвіти», «альтернативні реальності», «паралельні всесвіти» або «паралельні світи».
У Дубліні 1952 року Ервін Шредінгер прочитав лекцію, під час якої жартома застеріг слухачів, що його слова можуть «здаватися скаженими». Він зазначив, що коли його рівняння описують кілька різних історій, то ці історії «не є альтернативами, а насправді відбуваються одночасно»[27]. Такий тип подвійності називається суперпозицією.
Можливість існування мультивсесвіту породжує різні наукові, філософські і теологічні питання. Ця ідея активно використовується, наприклад, в теорії струн[28]. Припущення про існування мультивсесвіту використовується також в одній з інтерпретацій квантової механіки.
Можливі світи — один із засобів інтерпретації ймовірності, гіпотетичних суджень тощо. У зв'язку з цим, низка філософів, зокрема Девід Льюїс, стверджують, що будь-який можливий світ реалізується, оскільки можливість і дійсність — дві додаткові властивості одного й того ж світу. Відповідно, що є можливістю, а що дійсністю, залежить від світу, в якому знаходиться спостерігач (ця концепція називається «модальним реалізмом»)[29].
Концепція множинних світів неодноразово згадується в індуїстських Пуранах, зокрема в Бхаґавата-Пурана:
Ти існуєш на початку, в середині і в кінці всього, від самої
маленької частинки космічного прояву — атома — до гігантських
всесвітів і всієї матеріальної енергії. Тим не менш, Ти вічний, не маючи
початку, кінця або середини. Ти сприймаєш, щоб існувати в трьох
цих фазах, і таким чином Ти є незмінним. Коли цей космічний
прояв не існує, Ти існуєш, як початкова потенція…
…Є незліченні всесвіти за межами цього, і попри те, що вони нескінченно великі, вони обертаються в Тобі, подібно до атомів.
(Бхаґавата-Пурана 6.16.36-37)[30]
У своїй статті «Коротка історія мультивсесвіту», опублікованій у 2003 році в The New York Times, автор і космолог Пол Девіс навів низку аргументів на користь того, що гіпотези мультивсесвіту є ненауковими[31]:
|
Почнемо з того, як можна перевірити існування інших всесвітів? Безумовно, усі космологи погоджуються, що існують області нашого всесвіту, які лежать за межами досяжності наших телескопів, але десь на слизькому схилі між цим і ідеєю про нескінченну кількість всесвітів надійність досягає своєї межі. Спускаючись цим схилом, дедалі більше доводиться приймати на віру, і дедалі менше підлягає науковій перевірці. Тому крайні пояснення мультивсесвіту нагадують радше богословські дискусії. Справді, посилання на нескінченність невидимих всесвітів для пояснення незвичайних рис того, який ми спостерігаємо, є так само ad hoc, як і посилання на невидимого Творця. Теорія мультивсесвіту може бути вдягнена в наукову мову, але по суті вона вимагає того самого стрибка віри. | 
|
— Пол Девіс, "A Brief History of the Multiverse", The New York Times | ||
Джордж Елліс, пишучи в серпні 2011 року, висловив критику мультивсесвіту та підкреслив, що він не є традиційною науковою теорією. Він визнає, що вважають, ніби мультивсесвіт існує далеко за межами космологічного горизонту. Елліс наголосив, що він теоретично настільки далекий, що малоймовірно, що будь-які докази коли-небудь будуть знайдені. Він також пояснив, що деякі теоретики не вважають відсутність емпіричної перевірюваності та фальсифікабельності серйозною проблемою, проте сам він виступає проти такого підходу:
|
|
Багато фізиків, які говорять про мультивсесвіт, особливо прихильники струнного ландшафту, не дуже переймаються паралельними всесвітами як такими. Для них заперечення проти мультивсесвіту як концепції є неістотними. Їхні теорії живуть або гинуть залежно від внутрішньої узгодженості і, сподіваємося, від майбутнього лабораторного тестування. |
|
Філософ Філіп Гофф стверджує, що висновок про мультивсесвіт для пояснення очевидного тонкого налаштування всесвіту є прикладом помилки зворотньої омани гравця[32].
Стюгер, Елліс і Кірчер[33]:sec. 7 зазначають, що у справжній теорії мультивсесвіту «всесвіти повністю відокремлені, і нічого з того, що відбувається в будь-якому з них, причинно не пов’язане з тим, що відбувається в будь-якому іншому. Ця відсутність будь-якого причинного зв’язку в таких мультивсесвітах дійсно ставить їх поза будь-якою науковою підтримкою».
У травні 2020 року астрофізик Ітан Сіґел висловив критику в блозі Forbes, зазначивши, що паралельні всесвіти доведеться поки що залишити мрією наукової фантастики, виходячи з наявних наукових доказів[34].
Автор Scientific American Джон Хорган також виступає проти ідеї мультивсесвіту, стверджуючи, що вони «шкідливі для науки»[35].
Макс Тегмарк виклав припущення, що будь-якому математично несуперечливому набору фізичних законів відповідає незалежний, але реально існуючий всесвіт. Це припущення, хоча й не піддається експериментальній перевірці, привабливе тим, що знімає питання, чому спостережувані фізичні закони і значення фундаментальних фізичних констант саме такі (див. Точно вивірений Всесвіт).
Тегмарк запропонував наступну класифікацію світів, за межами нашого[36][37]:
Одним із передбачень космічної інфляції є існування нескінченного ергодичного всесвіту, який, будучи нескінченним, повинен містити об'єм Габбла з усіма можливими початковими умовами.
Відповідно, нескінченний всесвіт міститиме нескінченну кількість об'ємів Габбла, що мають однакові фізичні закони та фізичні константи. Щодо конфігурацій, зокрема розподілу матерії, майже всі вони відрізнятимуться від нашого об'єм Габбла. Проте, оскільки таких радіусів є нескінченно багато і вони простягаються далеко за космологічний горизонт, зрештою існуватимуть об'єми з подібними або навіть ідентичними конфігураціями. За оцінкою Тегмарка, об'єм, ідентичний нашому, має знаходитися приблизно за 1010^115 метрів від нас[38].
Отже, у нескінченному просторі існуватиме нескінченна кількість габблових об’ємів, ідентичних нашому[39]. Це безпосередньо випливає з космологічного принципу, згідно з яким наш габблів об’єм не є особливим чи унікальним.
У теорії вічної інфляції, яка є варіантом теорії космічної інфляції, мультивсесвіт або простір у цілому розширюється і продовжуватиме розширюватися нескінченно[40], проте деякі ділянки простору припиняють розширення та утворюють окремі «бульбашки» (подібні до бульбашок газу в тісті, що піднімається). Такі бульбашки є зародковими мультивсесвітами Рівня I.
Різні бульбашки можуть зазнавати різного спонтанного порушення симетрії, що призводить до відмінностей у властивостях, зокрема до різних значень фізичних констант[41].
До Рівня II також відносять теорію циклічного всесвіту Джона Арчибальда Вілера та теорію плодючого всесвіту Лі Смоліна.
Включає всесвіти що виникають у рамках багатосвітової інтерпретації квантової механіки. Коротко кажучи, один із аспектів квантової механіки полягає в тому, що деякі спостережувані явища неможливо передбачити абсолютно. Натомість існує спектр можливих результатів, кожен із певною ймовірністю. Згідно з інтерпретацією багатьох світів, кожному з цих можливих результатів відповідає окремий «світ» у межах універсальної хвильової функції, і кожен із них є таким самим реальним, як і наш. Наприклад, якщо кинути гральний кубик із шістьма гранями і розглядати результат кидка як прояв квантової механіки, то всі шість можливих варіантів випадіння відповідають шести різним світам. У випадку з мисленним експериментом «кіт Шредінгера» обидва результати були б «реальними» принаймні в одному з «світів».
Тегмарк стверджує, що мультивсесвіт Рівня III не містить більше можливостей у межах габблового об’єму, ніж мультивсесвіти Рівня I чи Рівня II. Фактично всі різні світи, що виникають унаслідок «розгалужень» у мультивсесвіті Рівня III з однаковими фізичними константами, можна знайти в певному габбловому об’ємі мультивсесвіту Рівня I. Тегмарк пише:
|
|
«Єдина відмінність між Рівнем I та Рівнем III полягає в тому, де мешкають ваші двійники. У Рівні I вони живуть деінде у звичайному тривимірному просторі. У Рівні III вони існують на іншій квантовій гілці в нескінченновимірному гільбертовому просторі». |
|
Іншою версією ідеї багатьох світів є інтерпретація багатьох свідомостей, запропонована Г. Дітером Цеґом.
Включає всі всесвіти, що реалізують ті чи інші математичні структури. Гіпотеза математичного всесвіту є власною гіпотезою Тегмарка[42].
На цьому рівні всі всесвіти вважаються однаково реальними, якщо їх можна описати за допомогою різних математичних структур.
Тегмарк пише:
|
|
Абстрактна математика є настільки загальною, що будь-яка Теорія всього (TOE), яку можна визначити в суто формальних термінах (незалежно від нечіткої людської термінології), також є математичною структурою. Наприклад, TOE, що включає множину різних типів сутностей (позначених словами) та відносин між ними (позначених іншими словами), є нічим іншим, як тим, що математики називають теоретико-множинною моделлю, і загалом можна знайти формальну систему, для якої вона є моделлю |
|
Він стверджує, що це «означає, що будь-яку мислиму теорію паралельних всесвітів можна описати на Рівні IV» і що цей рівень «охоплює всі інші ансамблі, тим самим завершує ієрархію мультивсесвітів, і, скажімо, Рівня V бути не може»[43].
Юрґен Шмідхубер, однак, зауважує, що множина математичних структур навіть не є чітко визначеною і охоплює лише ті представлення всесвітів, які можна описати конструктивною математикою, тобто комп’ютерними програмами.
Шмідхубер прямо включає до цього класу представлення всесвітів, що описуються нескінченними програмами, вихідні біти яких збігаються після скінченного часу, хоча сам час збіжності може бути непередбачуваним для зупинної програми через нерозв’язність проблеми зупинки[44][45][46]. Він також окремо розглядає більш обмежений ансамбль швидко обчислюваних всесвітів[47].
Американський теоретичний фізик та струнний теоретик Браян Ґрін обговорював дев’ять типів мультивсесвітів[48]:
Стьобаний
Стьобаний мультивсесвіт можливий лише в нескінченному просторі. За нескінченної кількості простору будь-яка подія відбувається нескінченну кількість разів. Однак швидкість світла перешкоджає нашому сприйняттю цих ідентичних регіонів.
Інфляційний
Інфляційний мультивсесвіт складається з окремих «кишень», у яких інфляційні поля розпадаються та формують нові всесвіти.
Бранівський
У бранівській версії наш всесвіт існує на мембрані (брані), що плаває у вищому вимірі. У цьому вимірі присутні інші мембрани зі своїми всесвітами, які можуть взаємодіяти. Коли вони стикаються, виділяється достатньо енергії для виникнення Великого вибуху. Брани дрейфують поруч і, через трильйони років, під дією гравітації або невідомих сил, знову стикаються, породжуючи циклічні Великі вибухи. Ця гіпотеза належить до теорії струн, оскільки потребує додаткових просторових вимірів.
Циклічний
Циклічний мультивсесвіт передбачає повторювані зіткнення бран, що спричиняють Великі вибухи. Всесвіти «відскакують» і проходять через час, поки знову не притягуються один до одного та не зіштовхуються,
руйнуючи старий вміст і створюючи його заново.
Ландшафтний
Ландшафтний мультивсесвіт ґрунтується на просторах Калібі–Яу, які належать до теорії струн. Квантові флуктуації знижують енергетичний рівень форм, створюючи «кишені» з власними законами, відмінними від оточуючого простору.
Квантовий
Квантовий мультивсесвіт виникає, коли відбувається відхилення подій, як у варіанті реальних світів інтерпретації багатьох світів у квантовій механіці.
Голографічний
Голографічний мультивсесвіт походить із теорії, що поверхня простору може кодувати вміст об’єму цього регіону.
Симульований
Симульований мультивсесвіт існує на складних комп’ютерних системах, які моделюють цілі всесвіти. Подібна гіпотеза, запропонована астрономом Аві Лоебом, передбачає можливість створення всесвітів у лабораторіях високорозвинених цивілізацій, які володіють Теорією всього[49]. Інші споріднені гіпотези включають сценарії типу мозку у банці[50], де сприйманий всесвіт або симулюється у спрощеному вигляді, або не сприймається безпосередньо віртуальними/симульованими мешканцями.
Остаточний
Остаточний мультивсесвіт включає всі математично можливі всесвіти з різними фізичними законами.
Існують моделі двох взаємопов’язаних всесвітів, які, наприклад, намагаються пояснити баріонну асиметрію, тобто чому на початку Всесвіту матерії було більше, ніж антиматерії, за допомогою «дзеркального» анти-всесвіту[51][52][53]. Одна з космологічних моделей двох всесвітів могла б пояснити суперечність у визначенні сталої Габбла (H₀) через взаємодію між двома світами. «Дзеркальний світ» містив би копії всіх існуючих фундаментальних частинок[54][55]. Ще одна концепцій «парних» світів теоретично може вирішити проблему космологічної сталої (Λ), тісно пов’язаної з темною енергією: два взаємодіючі світи з великою Λ кожен можуть призвести до малої спільної ефективної Λ[56][57][58].
У кількох теоріях передбачено серію, у деяких випадках нескінченну, самопідтримуваних циклів — зазвичай серію Великих Стискань. Проте відповідні всесвіти не існують одночасно, а формуються або слідують один за одним у логічній послідовності, при цьому ключові природні складники можуть відрізнятися між всесвітами.
Мультивсесвіт дещо іншого типу був передбачений у межах Теорії струн та її вищовимірного розширення — М-теорії[59].
Ці теорії вимагають існування відповідно 10 або 11 просторово-часових вимірів. Додаткові шість чи сім вимірів можуть бути або зменшеними в дуже малому масштабі, або ж наш всесвіт може просто бути локалізованим на динамічному (3+1)-вимірному об’єкті, D3-брані. Це відкриває можливість існування інших бран, які могли б підтримувати інші всесвіти[60][61].
Космологія чорних дір це космологічна модель, у якій видимий всесвіт є внутрішньою частиною чорної діри, що існує як один із, можливо, багатьох всесвітів усередині більшого всесвіту[62]. Сюди включається й теорія білих дір, які знаходяться на протилежному боці простору-часу.
Концепцію інших всесвітів було запропоновано для пояснення того, чому наш власний всесвіт виглядає точно налаштованим для існування свідомого життя, яке ми переживаємо.
Якби існувала велика (можливо нескінченна) кількість всесвітів, кожен із яких мав би, можливо, різні фізичні закони (або різні фундаментальні фізичні константи), тоді деякі з цих всесвітів (навіть якщо їх було б дуже мало) мали б таке поєднання законів і фундаментальних параметрів, яке було б придатним для розвитку матерії, астрономічних структур, різноманіття елементів, зірок і планет, здатних існувати достатньо довго для виникнення та еволюції життя[63].
Слабкий антропний принцип тоді можна застосувати для висновку, що ми (як свідомі істоти) могли б існувати лише в одному з тих небагатьох всесвітів, які виявилися тонко налаштованими й дозволяють існування життя з розвиненою свідомістю[64]. Отже, хоча ймовірність того, що будь-який конкретний всесвіт матиме необхідні умови для життя (як ми розуміємо життя), може бути надзвичайно малою, ці умови не потребують пояснення у вигляді розумного задуму, щоб зрозуміти, чому у Всесвіті виникли умови, які підтримують наше існування в ньому[65].
Рання форма такого міркування помітна у творі Артура Шопенгауера 1844 року «Von der Nichtigkeit und dem Leiden des Lebens» («Про нікчемність і страждання життя»), де він стверджує, що наш світ має бути найгіршим із усіх можливих світів, адже якби він був значно гіршим у будь-якому аспекті, він просто не зміг би продовжувати існувати[66].
Прихильники й критики розходяться в поглядах щодо того, як застосовувати бритву Оккама. Критики стверджують, що постулювати майже нескінченну кількість ненаблюданих всесвітів лише для пояснення нашого власного всесвіту суперечить бритві Оккама[67]. Однак прихильники вказують, що з точки зору Колмогоровської складності запропонований мультивсесвіт є простішим, ніж один-єдиний унікальний всесвіт[68].
Наприклад, прихильник теорії мультивсесвіту Макс Тегмарк стверджує:
|
|
Увесь статистичний ансамбль часто є набагато простішим, ніж один із його членів. Цей принцип можна сформулювати більш формально, використовуючи поняття алгоритмічної теорії інформації. Алгоритмічний інформаційний зміст числа це, грубо кажучи, довжина найкоротшої комп’ютерної програми, яка здатна відтворити це число як результат. Наприклад, розглянемо множину всіх цілих чисел. Що є простішим — уся множина чи лише одне число? Наївно може здатися, що одне число простіше, але всю множину можна згенерувати досить тривіальною комп’ютерною програмою, тоді як окреме число може бути надзвичайно довгим. Тому насправді вся множина є простішою… (Аналогічно), вищі рівні мультивсесвітів є простішими. Перехід від нашого всесвіту до мультивсесвіту Рівня I усуває необхідність задавати початкові умови перехід до Рівня II усуває необхідність задавати фізичні константи, а мультивсесвіт Рівня IV усуває необхідність задавати що-небудь взагалі… Спільною рисою всіх чотирьох рівнів мультивсесвіту є те, що найпростіша й, можливо, найелегантніша теорія за замовчуванням передбачає існування паралельних всесвітів. Щоб заперечити існування цих всесвітів, потрібно ускладнити теорію, додавши експериментально непідтверджені процеси та постулати: скінченний топологічний простір, колапс хвильової функції та онтологічну асиметрію. Наше рішення, отже, зводиться до того, що ми вважаємо більш марнотратним і неелегантним: «багато світів» чи «багато слів». Можливо, з часом ми поступово звикнемо до дивних шляхів нашого космосу й сприйматимемо його химерність як частину його привабливості[39][69]. |
|
— Макс Тегмарк | ||
У будь-якій даній множині можливих всесвітів, наприклад, у термінах історій чи змінних природи, не всі з них можуть коли-небудь реалізуватися, а деякі можуть реалізуватися багаторазово[70]. Наприклад, упродовж нескінченного часу в деяких потенційних теоріях може існувати нескінченна кількість всесвітів, але лише мала або відносно мала скінченна кількість всесвітів, де могло б існувати людство, і лише один, де воно дійсно існує. Було висунуто припущення, що всесвіт, який «містить життя у формі, яку воно має на Землі, є в певному сенсі радикально неергодичним, оскільки переважна більшість можливих організмів ніколи не буде реалізована»[71]. З іншого боку, деякі вчені, теорії та популярні праці уявляють мультивсесвіт, у якому всесвіти настільки схожі, що людство існує в багатьох однаково реальних окремих всесвітах, але з різними історіями[72].
Триває дискусія про те, чи є інші світи реальними в інтерпретації багатьох світів квантової механіки. У квантовому дарвінізмі немає потреби приймати інтерпретацію багатьох світів, у якому всі гілки є однаково реальними[73].
Можливі світи це спосіб пояснення ймовірності та гіпотетичних висловлювань. Деякі філософи, такі як Девід Льюїс, стверджують, що всі можливі світи існують і що вони такі ж реальні, як і світ, у якому ми живемо. Ця позиція відома як модальний реалізм[74].
- Адамс Ф. Наш живой Мультиверс. Книга бытия в 0+7 главах. — Ижевск : РХД, 2006. — 316 с.
- Грин Б. Скрытая реальность: Параллельные миры и глубинные законы космоса. — М. : URSS, 2013. — 400 с.
- Каку М. Параллельные миры. Об устройстве мироздания, высших измерениях и будущем Космоса. — М. : София, 2008. — 414 с.
- ↑ "We are closer than ever to finally proving the multiverse exists". New Scientist. Процитовано 12 серпня 2025.
- ↑ Swain, Frank (2017). The Universe Next Door: A Journey Through 55 Alternative Realities, Parallel Worlds and Possible Futures. London: New Scientist. с. 12. ISBN 9781473658677.
- ↑ Johnson, J. R. (2018). Multiverse assumptions and philosophy. Philosophy and Cosmology, 20(20), 8-17.
- ↑ Friederich, S. (2021). Multiverse theories: A philosophical perspective. Cambridge University Press.
- ↑ Kraay, K. J. (2012). The theistic multiverse: problems and prospects. In Scientific approaches to the philosophy of religion (pp. 143-162). London: Palgrave Macmillan UK.
- ↑ Tegmark, M. (2007). The multiverse hierarchy. Universe or multiverse, 99-125.
- ↑ Tegmark, M. (2003). Parallel universes. Scientific American, 288(5), 40-51.
- ↑ Greene, B. (2011). The hidden reality: Parallel universes and the deep laws of the cosmos. Vintage.
- ↑ Gale, G. (1981). The anthropic principle. Scientific American, 245(6), 154-171.
- ↑ Carr, B. J., & Rees, M. J. (1979). The anthropic principle and the structure of the physical world. Nature, 278(5705), 605-612.
- ↑ Życínski, J. M. (1996). The weak anthropic principle and the design argument. Zygon®, 31(1), 115-130.
- ↑ Tipler, F. J. (1988, January). The anthropic principle: a primer for philosophers. In PSA: Proceedings of the Biennial Meeting of the Philosophy of Science Association (Vol. 1988, No. 2, pp. 27-48). Cambridge University Press.
- ↑ Tarán, Leonardo (1987), The Text of Simplicius' Commentary on Aristotle's Physics, Simplicius. Sa vie, son oeuvre, sa survie, Berlin, Germany; Boston, Massachusetts: DE GRUYTER, doi:10.1515/9783110862041.246, ISBN 9783110862041, процитовано 21 вересня 2022
- ↑ Kočandrle, Radim (December 2019). Infinite Worlds in the Thought of Anaximander. The Classical Quarterly (англ.). 69 (2): 483—500. doi:10.1017/S000983882000004X. ISSN 0009-8388. S2CID 216169543.
- ↑ Gregory, Andrew (25 лютого 2016). Anaximander: A Re-assessment. Bloomsbury Publishing. с. 121. ISBN 978-1-4725-0625-2.
- ↑ Curd, Patricia; Graham, Daniel W. (27 жовтня 2008). The Oxford Handbook of Presocratic Philosophy. Oxford University Press. с. 239—241. ISBN 978-0-19-972244-0.
- ↑ Hatleback, Eric Nelson (2014). Chimera of the Cosmos (PDF) (PhD). Pittsburgh, Pennsylvania: University of Pittsburgh.
- ↑ Siegfried, Tom (17 вересня 2019). The Number of the Heavens: A History of the Multiverse and the Quest to Understand the Cosmos. Harvard University Press. с. 51—61. ISBN 978-0-674-97588-0.
"In some worlds there is no sun and moon, in others they are larger than in our world, and in others more numerous. The intervals between the worlds are unequal; in some parts there are more worlds, in others fewer; some are increasing, some at their height, some decreasing; in some parts they are arising, in others falling. They are destroyed by collision one with another. There are some worlds devoid of living creatures or plants or any moisture." ... Only an infinite number of atoms could have created the complexity of the known world by their random motions... In this sense, the atomist-multiverse theory of antiquity presents a striking parallel to the situation in science today. The Greek atomists' theory of the ultimate nature of matter on the smallest scales implied the existence of multiple universes on cosmic scales. Modern science's most popular attempt to describe the fundamental nature of matter—superstring theory—also turns out (much to the theorists' surprise) to imply a vast multiplicity of vacuum states, essentially the same thing as predicting the existence of a multiverse.
- ↑ Dick, Steven J. (29 червня 1984). Plurality of Words: The Extraterrestrial Life Debate from Democritus to Kant. Cambridge University Press. с. 6—10. ISBN 978-0-521-31985-0.
Why should other worlds have become the subject of scientific discourse, when they were neither among the phenomena demanding explanation?... it derived from the cosmogonic assumption of ancient atomism: the belief that the constituent bodies of the cosmos are formed by the chance coalescence of moving atoms, the same type of indivisible particles of which matter on Earth was composed... Given the occurrence of these natural processes, and the obvious example of potential stability revealed in our own finite world, it was not unreasonable to suppose the existence of other stable conglomerations. The atomists further employed the principle that when causes were present, effects must occur.6 Atoms were the agents of causality and their number was infinite. The effect was innumerable worlds in formation, in collision, and in decay."
- ↑ Hatleback, Eric Nelson (2014). Chimera of the Cosmos (PDF) (PhD). Pittsburgh, Pennsylvania: University of Pittsburgh.
- ↑ Rubenstein, Mary-Jane (11 лютого 2014). Ancient Openings of Multiplicity. Worlds Without End: The Many Lives of the Multiverse. Columbia University Press. с. 40—69. ISBN 978-0-231-15662-2.
- ↑ Sedacca, Matthew (30 січня 2017). The Multiverse Is an Ancient Idea. Nautilus. Процитовано 4 грудня 2022.
The earliest hints of the multiverse are found in two ancient Greek schools of thought, the Atomists and the Stoics. The Atomists, whose philosophy dates to the fifth century B.C., argued that that the order and beauty of our world was the accidental product of atoms colliding in an infinite void. The atomic collisions also give rise to an endless number of other, parallel worlds less perfect than our own.
- ↑ Siegfried, Tom (2019). Long Live the Multiverse!. Scientific American Blog Network.
Leucippus and Democritus believed that their atomic theory required an infinity of worlds... Their later follower, Epicurus of Samos, also professed the reality of multiple worlds. "There are infinite worlds both like and unlike this world of ours"...
- ↑ Sedacca, Matthew (30 січня 2017). The Multiverse Is an Ancient Idea. Nautilus. Процитовано 4 грудня 2022.
The earliest hints of the multiverse are found in two ancient Greek schools of thought, the Atomists and the Stoics. The Atomists, whose philosophy dates to the fifth century B.C., argued that that the order and beauty of our world was the accidental product of atoms colliding in an infinite void. The atomic collisions also give rise to an endless number of other, parallel worlds less perfect than our own.
- ↑ Laskow, Sarah (20 червня 2017). Medieval Scholars Believed in the Possibility of Parallel Universes. Atlas Obscura. Процитовано 20 червня 2025.
- ↑ Sgarbi, Marco, ред. (27 жовтня 2022). Encyclopedia of Renaissance Philosophy. New York: Springer Nature. с. 255. ISBN 9783319141695. Процитовано 22 серпня 2025.
[...] we [...] encounter an acknowledged debt to Democritus (who, like Bruno, had postulated infinite worlds) [...].
- ↑ Erwin Schrödinger and the Quantum Revolution by John Gribbin: review. The Telegraph (англ.). 5 квітня 2012. Процитовано 24 вересня 2023.
- ↑ Грин Б. Элегантная Вселенная. — М. : URSS, 2007. — С. 236—239. — ISBN 5-484-00784-4.
- ↑ Библиотека РГИУ ::: Философия возможного :::. Архів оригіналу за 7 лютого 2010. Процитовано 27 травня 2011.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 7 квітня 2011. Процитовано 27 травня 2011.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Davies, Paul (12 квітня 2003). A Brief History of the Multiverse. New York Times. Процитовано 16 серпня 2011.
- ↑ Goff, Philip. Our Improbable Existence Is No Evidence for a Multiverse. Scientific American.
- ↑ Stoeger, W. R.; Ellis, G. F. R.; Kirchner, U. (19 січня 2006). Multiverses and Cosmology: Philosophical Issues. arXiv:astro-ph/0407329.
- ↑ Siegel, Ethan (22 травня 2020). Ask Ethan: Have We Finally Found Evidence For A Parallel Universe?. Forbes (амер.). Процитовано 18 вересня 2020.
- ↑ Multiverse Theories Are Bad for Science. Scientific American.
- ↑ Tegmark, Max (May 2003). Parallel Universes. Scientific American. 288 (5): 40—51. arXiv:astro-ph/0302131. Bibcode:2003SciAm.288e..40T. doi:10.1038/scientificamerican0503-40. PMID 12701329.
- ↑ Tegmark, Max (23 січня 2003). Parallel Universes (PDF). Scientific American. 288 (5): 40. arXiv:astro-ph/0302131. Bibcode:2003SciAm.288e..40T. doi:10.1038/scientificamerican0503-40. Процитовано 7 лютого 2006.
- ↑ Tegmark, Max (2003). Parallel Universes. Scientific American. 288 (5): 40—51. arXiv:astro-ph/0302131. Bibcode:2003SciAm.288e..40T. doi:10.1038/scientificamerican0503-40. PMID 12701329.
- ↑ а б "Parallel universes. Not just a staple of science fiction, other universes are a direct implication of cosmological observations.", Tegmark, Max, Scientific American. May 2003; 288 (5): 40–51.
- ↑ First Second of the Big Bang. How The Universe Works 3. 2014. Discovery Science.
- ↑ "Parallel universes. Not just a staple of science fiction, other universes are a direct implication of cosmological observations.", Tegmark, Max, Scientific American. May 2003; 288 (5): 40–51.
- ↑ Tegmark, Max (2014). Our Mathematical Universe: My Quest for the Ultimate Nature of Reality. Knopf Doubleday Publishing Group. ISBN 9780307599803.
- ↑ Tegmark, Max (2003). Parallel Universes. Scientific American. 288 (5): 40—51. arXiv:astro-ph/0302131. Bibcode:2003SciAm.288e..40T. doi:10.1038/scientificamerican0503-40. PMID 12701329.
- ↑ J. Schmidhuber (1997): A Computer Scientist's View of Life, the Universe, and Everything. Lecture Notes in Computer Science, pp. 201–208, Springer: IDSIA – Dalle Molle Institute for Artificial Intelligence.
- ↑ Schmidhuber, Juergen (2000). Algorithmic Theories of Everything. arXiv:quant-ph/0011122.
- ↑ J. Schmidhuber (2002): Hierarchies of generalized Kolmogorov complexities and nonenumerable universal measures computable in the limit. International Journal of Foundations of Computer Science 13 (4): 587–612. IDSIA – Dalle Molle Institute for Artificial Intelligence.
- ↑ J. Schmidhuber (2002): The Speed Prior: A New Simplicity Measure Yielding Near-Optimal Computable Predictions. Proc. 15th Annual Conference on Computational Learning Theory (COLT 2002), Sydney, Australia, Lecture Notes in Artificial Intelligence, pp. 216–228. Springer: IDSIA – Dalle Molle Institute for Artificial Intelligence.
- ↑ Greene, Brian. The Hidden Reality: Parallel Universes and the Deep Laws of the Cosmos, 2011.
- ↑ Loeb, Avi (December 2021). Was Our Universe Created in a Laboratory?. Scientific American (англ.). Процитовано 12 липня 2022.
- ↑ What if we're living in a computer simulation?. The Guardian (англ.). 22 квітня 2017. Процитовано 12 липня 2022.
- ↑ Our universe has antimatter partner on the other side of the Big Bang, say physicists. Physics World. 3 січня 2019. Процитовано 22 червня 2022.
- ↑ Letzter, Rafi (23 червня 2020). Why some physicists really think there's a 'mirror universe' hiding in space-time. Space.com (англ.). Процитовано 22 червня 2022.
- ↑ Boyle, Latham; Finn, Kieran; Turok, Neil (20 грудня 2018). CPT-Symmetric Universe. Physical Review Letters. 121 (25): 251301. arXiv:1803.08928. Bibcode:2018PhRvL.121y1301B. doi:10.1103/PhysRevLett.121.251301. PMID 30608856. S2CID 58638592.
- ↑ Mirror world of dark particles could explain cosmic anomaly. Physics World. 31 травня 2022. Процитовано 22 червня 2022.
- ↑ Cyr-Racine, Francis-Yan; Ge, Fei; Knox, Lloyd (18 травня 2022). Symmetry of Cosmological Observables, a Mirror World Dark Sector, and the Hubble Constant. Physical Review Letters. 128 (20): 201301. arXiv:2107.13000. Bibcode:2022PhRvL.128t1301C. doi:10.1103/PhysRevLett.128.201301. PMID 35657861. S2CID 248904936.
- ↑ Bedford, Bailey. Bilayer graphene inspires two-universe cosmological model. Joint Quantum Institute (англ.). Процитовано 22 червня 2022.
- ↑ Parhizkar, Alireza; Galitski, Victor (2 травня 2022). Strained bilayer graphene, emergent energy scales, and moir\'e gravity. Physical Review Research. 4 (2): L022027. arXiv:2108.04252. Bibcode:2022PhRvR...4b2027P. doi:10.1103/PhysRevResearch.4.L022027. S2CID 236965490.
- ↑ Parhizkar, Alireza; Galitski, Victor (2022). Moiré Gravity and Cosmology. arXiv:2204.06574 [hep-th].
- ↑ Weinberg, Steven (2005). Living in the Multiverse. arXiv:hep-th/0511037v1.
- ↑ Richard J. Szabo, An introduction to string theory and D-brane dynamics (2004).
- ↑ Maurizio Gasperini, Elements of String Cosmology (2007).
- ↑ Pathria, R. K. (1 грудня 1972). The Universe as a Black Hole. Nature. 240 (5379): 298—299. Bibcode:1972Natur.240..298P. doi:10.1038/240298a0. ISSN 0028-0836. S2CID 4282253.
- ↑ Carr, B. J., & Rees, M. J. (1979). The anthropic principle and the structure of the physical world. Nature, 278(5705), 605-612.
- ↑ Tipler, F. J. (1988, January). The anthropic principle: a primer for philosophers. In PSA: Proceedings of the Biennial Meeting of the Philosophy of Science Association (Vol. 1988, No. 2, pp. 27-48). Cambridge University Press.
- ↑ Życínski, J. M. (1996). The weak anthropic principle and the design argument. Zygon®, 31(1), 115-130.
- ↑ Arthur Schopenhauer, "Die Welt als Wille und Vorstellung" (in German), supplement to the 4th book "Von der Nichtigkeit und dem Leiden des Lebens" (in German). see also R. B. Haldane and J. Kemp's translation "On the Vanity and Suffering of Life", pp. 395–396.
- ↑ Trinh, Xuan Thuan (2006). Staune, Jean (ред.). Science & the Search for Meaning: Perspectives from International Scientists. West Conshohocken, Pennsylvania: Templeton Foundation. с. 186. ISBN 978-1-59947-102-0.
- ↑ "Parallel universes. Not just a staple of science fiction, other universes are a direct implication of cosmological observations.", Tegmark, Max, Scientific American. May 2003; 288 (5): 40–51.
- ↑ Tegmark, M. (May 2003). Parallel universes. Not just a staple of science fiction, other universes are a direct implication of cosmological observations. Scientific American. 288 (5): 40—51. arXiv:astro-ph/0302131. Bibcode:2003SciAm.288e..40T. doi:10.1038/scientificamerican0503-40. PMID 12701329.
- ↑ Ellis, G. F. R.; Kirchner, U.; Stoeger, W. R. (21 січня 2004). Multiverses and physical cosmology. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society. 347 (3): 921—936. arXiv:astro-ph/0305292. Bibcode:2004MNRAS.347..921E. doi:10.1111/j.1365-2966.2004.07261.x. S2CID 119028830.
- ↑ Cortês, Marina; Kauffman, Stuart A.; Liddle, Andrew R.; Smolin, Lee (28 квітня 2022). Biocosmology: Biology from a cosmological perspective. arXiv:2204.09379 [physics.hist-ph].
- ↑ What is the multiverse—and is there any evidence it really exists?. Science (англ.). 4 травня 2022. Архів оригіналу за 4 травня 2022. Процитовано 12 липня 2022.
- ↑ Zurek, Wojciech Hubert (13 липня 2018). Quantum theory of the classical: quantum jumps, Born's Rule and objective classical reality via quantum Darwinism. Philosophical Transactions of the Royal Society A: Mathematical, Physical and Engineering Sciences. 376 (2123): 20180107. arXiv:1807.02092. Bibcode:2018RSPTA.37680107Z. doi:10.1098/rsta.2018.0107. PMC 5990654. PMID 29807905.
- ↑ Lewis, David (1986). On the Plurality of Worlds. Basil Blackwell. ISBN 978-0-631-22426-6.
- Aurélien Barrau, Physics in the Multiverse. [Архівовано 18 лютого 2012 у Wayback Machine.](англ.)
- How many universes are in the multiverse? [Архівовано 24 грудня 2018 у Wayback Machine.](англ.)
- Фізики оцінили число Всесвітів [Архівовано 23 грудня 2010 у Wayback Machine.] // Мембрана.
- Один Всесвіт чи їх багато? [Архівовано 5 березня 2011 у Wayback Machine.]
- Чи самотній наш Всесвіт? [Архівовано 14 жовтня 2018 у Wayback Machine.]
- Параллельних світів концепція // Українська Релігієзнавча Енциклопедія