МіГ-31

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
МіГ-31
МіГ-31
МіГ-31
Призначення: Винищувач-перехоплювач 
Перший політ: 6 жовтня 1975 
Модифікації: Е-155МП, МіГ-31, МіГ-31Б, МіГ-31БМ, МіГ-31Д, МіГ-31М, МіГ-31Ф(Е), МіГ-31Е 
Екіпаж: 2 особи
Максимальна швидкість (МШ): 3000 км/год
МШ біля землі: 1500 км/год
Бойовий радіус: 1200 км
Дальність польоту: 2150 км
Практична стеля: 20600 м
Довжина: 22.69 м
Висота: 5.15 м
Розмах крила: 13.46 м
Площа крила: 61.60 м²
Максимальна злітна: 46200 кг
Двигуни: 2 ТРДДФ Д-30Ф-6 
Тяга (потужність): 5000 кг\с 
Тяга форсажна: 7160 кг\с 
Гарматне озброєння: 23-мм гармата ГШ-6-23М 
Боєзапас: 260 
Маса підвісних елементів: 3000  кг
Підвісне озброєння ракети
  • 4 Керовані ракети великої дальності Р-33
  • 2 Керовані ракети середньої дальності Р-40Т
  • 4 Керовані ракети малої дальності Р-60, Р-60М 

МіГ-31 (за кодифікацією НАТО: Foxhound — «Лисяча гонча») — двомісний надзвуковий всепогодний винищувач-перехоплювач дальньої дії. Є модернізованим варіантом радянського одномісного винищувача 1970-х років МіГ-25.

Історія створення[ред.ред. код]

Розробка і прийняття на озброєння у США стратегічних крилатих ракет поставило на порядок денний питання про створення в СРСР наступника літака Ту-128 — баражуючого перехоплювача, здатного боротися з новою загрозою. Концепція, відповідно до якої велося проектування перехоплювача, багато в чому була безпрецедентною для радянської авіації. Наголос робився на автономне виконання бойового завдання, в той час як всі попередні перехоплювачі ВПС Радянського Союзу працювали в найтіснішій взаємодії з наземними пунктами наведення, аж до виконання перехоплення в повністю автоматичному режимі по командах з КП.

Концептуальні варіанти[ред.ред. код]

Дослідження в рамках програми розробки важкого баражуючого перехоплювача, здатного виявляти і уражати цілі на фоні земної поверхні в діапазоні висот від 100 м до 30 км почалися в ОКБ Мікояна в середині 60-х років.

Перехоплювач отримав в ОКБ позначення Е-155МП. Роботи велися в декількох напрямках, але в основі всіх проектів лежав фюзеляж і повітрозабірники МіГ-25, екіпаж включав двох людей — льотчика і штурмана-оператора.

Один з проектів поєднував у собі фюзеляж із збільшеними в розмірах хвостовим оперенням і крилами змінної стріловидності від МіГ-23. Проект під шифром виріб «518-55» являв собою МіГ-25 в двомісному варіанті з розташуванням членів екіпажу тандемом і новим трапецієдальним крилом, що мають розвинені напливи в кореневій частині.

З метою поліпшення прохідності по слабко підготовленим аеродромам (аеродромах II класу) в обох проектах передбачалося застосування нового шасі — з чотириколісними основними опорами на гібриді МіГ-23/25 і двоколісними — на «518-55». Найбільш екзотичним був проект Е-158 — 30-тонна безхвістка меншого розміру, ніж МіГ-25, з дельтоподібним крилом за типом «Діалогу».

Перехоплювач МіГ-25МП, який одержав світову популярність під позначенням МіГ-31, через зовнішню подібність може видатися розвитком МіГ-25, проте це абсолютно нова машина. Нова з точки зору філософії бойового застосування, аеродинаміки, двигунів, складу бортового обладнання. Цей перехоплювач, на жаль, не отримав в повній мірі належної популярності, залишаючись у тіні МіГ-29 і, особливо Су-27, проте він є, як мінімум, не менш важливим, ніж його побратими, створені в першій чверті XXI століття.

Призначення[ред.ред. код]

Перспективний літак створювався, перш за все, для прикриття території СРСР від удару крилатими ракетами з боку Арктики, де не існувало суцільного радіолокаційного поля.

Конструкція літака[ред.ред. код]

Літак виконаний за нормальною аеродинамічною схемою і являє собою високоплан з тонким крилом малого подовження, суцільноповоротним стабілізатором, двокілевим вертикальним оперенням і шасі, що прибираються в польоті . Планер літака суцільнометалевої конструкції, 50% маси якої складають високоміцні сталі, а 16% — титанові сплави. Екіпаж літака складається з льотчика і штурмана-оператора.

Крило[ред.ред. код]

Крило — помірної стрілоподібності, трапецієподібної форми в плані з невеликим кореневих напливом. Кут стрілоподібності по передній кромці крила — 41°, напливу — 70,5°. Подовження крила — 2,94; звуження — 3,1. Кут його поперечного «V» дорівнює -5°, кут установки — 0°. Крило набрано з тонких швидкісних аеродинамічних профілів з гострим носком. У кореневій зоні застосований профіль ЦАГІ П44М з відносною товщиною 3,7%; в середніх і кінцевих перетинах — профілі ЦАГІ П101М, змінної товщини від 4,1% до 4,48%, відповідно. Консолі крила — трьохлонжеронні, кесонного типу, виготовлені зі сталей ВНС-2 і ВНС-5, титанових сплавів 0Т4-1 і ВТ-20. У кожній з них є два паливних баки-відсіки. Консоль оснащена чотирьохсекційним відхильним носком, двосекційним щілинним закрилком і двосекційним елероном. Конструкція закрилка і елерона — тришарова зі сотовим заповнювачем. Кути відхилення носка — 13°, закрилку — 30°, елерона +/- 20°. У режимі «зависання» закрилки і елерони відхиляються на 5°. Сумарна площа закрилків літака — 5,8 м2. На верхній поверхні крила на 50% його розмаху встановлені аеродинамічні гребені, а на нижній поверхні є вузли кріплення чотирьох пілонів.

Хвостове оперення[ред.ред. код]

Хвостове оперення клепаної конструкції, виготовлено, в основному, з алюмінієвих сплавів. Горизонтальне оперення суцільноповороте. Кут його стрілоподібності по передній кромці — 50,4°; кут поперечного «V» — 1,4°. Сумарна площа консолей стабілізатора — 9,82 м2. Носки стабілізатора виконані з титанового сплаву. Вертикальне оперення двокілеве загальною площею 15,6 м2. Кілі встановлені під кутом + 8° до площини симетрії літака і оснащені кермами напрямку. Кут стрілоподібності кіля по передній кромці — 54°. Конструкція кілей трьохлонжеронна, кесонного типу. Кесони є паливними баками-відсіками. На нижній поверхні фюзеляжу встановлено два підфюзеляжних гребеня. Кут їх «розвалу» дорівнює 24°. Передні секції цих гребенів, кінцівки обох кілей і носок лівого кіля виконані з радіопрозорого матеріалу. В них вмонтовані антени радіообладнання.

Шасі[ред.ред. код]

Основні опори шасі мають незвичайну схему: переднє колесо на кожному візку зрушено всередину від поздовжньої осі основної опори, а заднє — назовні. Така конфігурація покращує прохідність на ґрунтових і льодових аеродромах, оскільки кожне колесо має свою лінію шляху, а не торує колію. Обсяги під каналами повітрязабірників дозволяють розмістити основні опори шасі в прибраному положенні, причому передні щитки ніш шасі можуть використовуватися в ролі повітряних гальм. Двоколісна передня опора забирається, на відміну від носової опори МіГ-25, назад.

Конструктивні матеріали[ред.ред. код]

Змінилося співвідношення конструкційних матеріалів в планері літака, вироби зі сталі на Е-155МП становили 50 % маси конструкції, з титану — 16 %, з алюмінієвих сплавів — 33 %, в той же час композити, як і раніше, використовуються вкрай обмежено.

Двигуни[ред.ред. код]

Радикальні відмінності нового перехоплювача від МіГ-25 полягають в установці двоконтурних двигунів Д-30Ф6 з форсажною камерою; прицільно-навігаційного комплексу, РЛС і озброєння нового покоління; наявності екіпажу з двох чоловік.

Модифікації[ред.ред. код]

  • МиГ-31Б — Серійна модифікація МіГ-31, оснащена системою дозаправлення у повітрі; надійшов на озброєння в 1990 році.
  • МиГ-31БС — МіГ-31, модернізований до рівня МіГ-31Б, без штанги дозаправлення в повітрі.
  • МиГ-31БСМ — Модернізація МіГ-31БС 2014 року без штанги дозаправлення у повітрі.
  • МиГ-31БМ — Модернізовані літаки отримають нову систему керування озброєнням і БРЛС, що дозволить виявляти цілі на дальності до 320 кілометрів і одночасно супроводжувати до десяти повітряних цілей.
  • МиГ-31Д — Експериментальна модифікація, здатна нести протисупутникову ракету 79М6 «Контакт». Серійно не вироблявся.
  • МиГ-31ДЗ — Серійний винищувач-перехоплювач, обладнаний системою дозаправлення у повітрі. Устаткування РЕО (РЛС) не підлягає модернізації до виробу БМ. Після модернізації індекс ДЗ не змінюється, обладнання залишається незмінним.
  • МиГ-31И — Літак призначений для повітряного старту невеликих космічних апаратів масою 120-160 кг на орбіти 600-300 км.
  • МиГ-31ЛЛ — Літаюча лабораторія у Жуковському.
  • МиГ-31М — Модернізація 1993 року з посиленими озброєнням, РЛС, БРЕО; мав характерну «округлу назовні» форму кореневих напливів. Серійно не вироблявся.
  • МиГ-31Ф — Багатоцільовий фронтовий винищувач, призначений також для атак наземних цілей (проект принципово нового літака).
  • МиГ-31ФЭ — Експортний варіант літака МіГ-31БМ. Серійно не вироблявся.
  • МиГ-31Э — Експортний варіант зі спрощеним БРЕО. Серійно не вироблявся.

Тактико-технічні характеристики[ред.ред. код]

MiG-31.svg

Експлуатація[ред.ред. код]

Аварії і катастрофи[ред.ред. код]

  • 26 квітня 2017 року МіГ-31 розбився в Бурятії в районі полігону Телемба. Обоє пілотів катапультувалися.[1]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Техносерия. М.Никольский. МиГ-31 — Страж российского неба
  • Крылья России. История и самолеты ОКБ «МиГ»
  • Мир авиации. Александр Ларионов. Чемодан из гастронома
  • Крылья Родины. Василий Панков. Флагман ПВО
  • Крылья Родины. Владимир Ильин. «Английская гончая» с красными звездами
  • Владимир Ильин. Самые скоростные истребители МиГ-25 и МиГ-31


Авіація Це незавершена стаття з авіації.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.