Міхай Бабич
| Міхай Бабич | |
|---|---|
| Babits Mihály | |
 Міхай Бабіч (1923) | |
| Народився | 26 листопада 1883 Сексард, Угорське королівство, Транслейтанія, Австро-Угорщина[1]  |
| Помер | 4 серпня 1941 (57 років) Будапешт, Угорщина[2][1] ·рак гортаніd[3] |
| Поховання | Керепеші |
| Країна | .svg){kind=small} Угорщина[4] |
| Діяльність | письменник, перекладач |
| Сфера роботи | Угорська література[5] і Hungarian poetryd[5] |
| Alma mater | Будапештський університет і A Ciszterci Rend Nagy Lajos Gimnáziumad (1901) |
| Заклад | Nyugatd[6] |
| Знання мов | угорська[7][5] |
| Мова творів | угорська |
| Жанр | вірш, романи, оповідання |
| Членство | Угорська академія наук |
| У шлюбі з | Ilona Tannerd |
 Міхай Бабич у Вікісховищі | |
 Висловлювання у Вікіцитатах | |
 Роботи у Вікіджерелах | |
Мі́хай Ба́бич (угор. Babits Mihály; *26 листопада 1883, Сексард — †4 серпня 1941, Будапешт) — угорський письменник і перекладач.
Закінчив 1905 Будапештський університет.
Автор збірок віршів
- «Листки з Ірідиного вінка» (1909),
- «Острів і море» (1925),
- «Боги вмирають, людина живе» (1929) та інше.
Поезія Бабича досить суперечлива за змістом, але визначальним у ній є гуманістичне спрямування.
Перу Бабича належать романи:
- казково-фантастична книга «Каліф-лелека» [Golyakalifa] (1916; рос.1989), в центрі котрої — драма роздвоєння особистості, орнаментована під східну фольклорную сказку;
- «Сини смерті» (1927);
- фантастична антиутопія «Пілот Ельза, або досконале суспільство» [Elza pilota avagy a tokeletes tarsadalom] (1933);
фантастична поема «Книга Йони-пророка» (1941) та фантастичні оповідання, частина з яких увійшла до збірки «Каліф-лелека» [A gólyakalifa: Regeny es nehany novella] (Budapest, Hungary: Athenaeum, 1916).
Інші збірки: збірка оповідань «Різдвяна Мадонна» (1920), літературознавчі праці, зокрема «Історія європейської літератури» (1934).
Переклав «Божественну комедію» Данте, трагедії Софокла, деякі твори Е. По, Ш. Бодлера, П. Верлена, вірші середньовічних латинських поетів та інші. Українською мовою деякі вірші Бабича перекладали Ю. Шкробинець, Д. Павличко, І. Петровцій.
Укр. перекл.— [Вірші]. В кн..: Шкробинець Ю. Угорська арфа. Ужгород, 1970.
- ↑ а б Encyclopédie Larousse — Éditions Larousse, 1970.
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #119096099 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Szállási Á. Babits Mihály (1883–1941) betegségei
- ↑ Бабич, Михаел // Большая Советская Энциклопедия, том 4: Атоллы — Барщина — 1926. — Т. 4. — С. 263.
- ↑ а б в Чеська національна авторитетна база даних
- ↑ Shakespeare. Essays aus Ungarn / за ред. A. Horn — 2008. — С. 208.
- ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- Мегела І. Шукач гармонії. «Всесвіт», 1983, № 12;
- УЛЕ. К., 1988, т. 1.— с. 105.
- БАБИЧ (BABITS), Михай [Архівовано 18 червня 2015 у Wayback Machine.] на сайті Энциклопедия Фантастики (рос.)
- mihaly babits на сайті sf-encyclopedia.com, The Encyclopedia of Science fiction [Архівовано 18 червня 2015 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття про угорського письменника. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |