Фрідьєш Карінті
| Фрідьєш Карінті | ||||
|---|---|---|---|---|
| угор. Karinthy Frigyes Ernő | ||||
 | ||||
| Народився |
25 червня 1887[1][2][…] Будапешт, Угорщина[1] | |||
| Помер |
29 серпня 1938[1][4][…] (51 рік) Шіофок, Шомодь ·інсульт | |||
| Поховання |
Керепеші :  | |||
| Громадянство (підданство) |
.svg){kind=small} Угорщина | |||
| Діяльність | письменник, гуморист | |||
| Мова творів | угорська | |||
| Конфесія | лютеранство | |||
| У шлюбі з | Етель Юдік[d] і Аранка Бем[d] | |||
| Діти | Gábor Karinthy[d] і Ferenc Karinthy[d] | |||
|
| ||||
| Фрідьєш Карінті у Вікісховищі? | ||||
 Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Фрідьєш Карінті (угор. Karinthy Frigyes Ernő; *25 червня 1887, Будапешт — †29 серпня 1938, Шіофок) — угорський письменник, один з найпопулярніших авторів в Угорщині перших десятиліть XX століття. Відомий в першу чергу як гуморист, але писав також твори психологічного і наукового характеру.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився в сім'ї єврейського походження, в шестирічному віці втратив матір. Навчався природничих наук та математики, потім відвідував медичний інститут, але в підсумку став журналістом. Дебютував в 1902 пародією на Жюля Верна «Весільна подорож до центру землі». Був пов'язаний з журналом угорських модерністів «Нюгат» (Захід). Дружив з Деже Костолані і Ґезой Чатом. Захоплювався Стріндбергом, цікавився Фрейдом, авіацією і кіно. Неперевершений фантазер і дотепник, був улюбленцем літературних кафе і журнальних редакторів. У 1936 переніс в Швеції складну черепно-мозкову операцію. Помер від крововиливу в мозок, нахилившись зав'язати шнурки.
Творчість[ред. | ред. код]
Письменник надзвичайної творчої активності і різнобічності, автор віршів, гуморесок і пародій, фантастико-сатиричних новел і повістей, романів і драм, перекладач Алана Мілна і Джонатана Свіфта.
Вибрані твори[ред. | ред. код]
- Esik a hó/ Снегопад (1912, книга віршів)
- Görbe tükör/ Криве зеркало (1912)
- Így írtok ti/ Ви пишете так (1912)
- Találkozás egy fiatalemberrel/ (1913)
- Utazás Faremidóba/ Мандрівка в Фа-ре-мі-до(1915)
- Tanár úr, kérem (1916)
- A bűvös szék/ Чарівне крісло (1918)
- Krisztus és Barabás/ Христос і Варрава (1918)
- Capillária/ Капілларія (1921)
- Kötéltánc/ Танець на проволоці (1923)
- Nem mondhatom el senkinek/ Це я не можу сказати нікому (1930, книга віршів)
- Mennyei riport/ Повідомлення із раю (1937 роман)
- Utazás a koponyám körül/ (1937)
- Üzenet a palackban/ Лист в пляшці (1938)
Спадщина і визнання[ред. | ред. код]
Сім'я Карінті чимало дала угорській культурі: одна з сестер Фрід'єша Карінті стала художницею, друга говорила на декількох мовах, допомагала йому переводити Мілна і Свіфта. Його син Ференц (1921-1992) теж був відомим письменником.
Карінті не раз згадує в своїх листах Кафку. Книги письменника перекладені на англійську, французьку, німецьку, іспанську, датську, польську, чеську, японську та інші мови. На основі його щоденника угорський композитор Дьордь Коша написав «Карінті-кантату». Багато творів Карінті екранізовані, в екранізації автобіографічного роману «Подорож навколо власного черепа» (1970) роль автора зіграв Золтан Латинович.
Карінті є автором назви угорської мовної гри есперенте.
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Фрідьєш Карінті |
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118882635 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
- ↑ а б Internet Speculative Fiction Database — 1995.
- ↑ NooSFere
- ↑ а б ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
|
