Лайош Надь

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лайoш Надь
угор. Nagy Lajos
Nagy Lajos sírja.jpg
Могила письменника
Народився 5 лютого 1883(1883-02-05)
Апоштаг
Помер 28 жовтня 1954(1954-10-28) (71 рік)
Будапешт
Поховання
Громадянство Угорщина
Діяльність письменник, журналіст
Мова творів угорська
Роки активності 19071954
Жанр прозаїк
У шлюбі з Q24288017?
Нагороди

Лайoш Надь у Вікісховищі?

Лайош Надь (угор. Nagy Lajos; *5 лютого 1883, Апоштаг — †28 жовтня 1954, Будапешт) — угорський письменник, близький до модерністів; журналіст та редактор часописів. Після Другої світової війни колаборував із комуністичним режимом.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився поза шлюбом, його мати Юлія Надь була покоївкою. Виховувався в основному бабусею і дідусем. У 1901 закінчив середню школу, потім працював учителем математики і фізики, підробляв у юридичній фірмі і приватним репетитором у дітей з багатих сімей, навчався в коледжі, де студіював право; 1906 певний час працював помічником районного судді, але диплом юриста так і не отримав.

Перші твори опублікував перебуваючи в Соціал-демократичній партії Népszava («Непсава»), потім зблизився з колом письменників, пов'язаних з модерністським журналом Nyugat («Нюгат»). 1907 опублікував перший роман, з 1908 писав оповідання, присвячені проблемам повсякденного життя. 1915 призваний на військову службу на Першу світову війну, але не служив на передовій, а 1917 звільнений з військової служби через слабке здоров'я.

З 1918 редагував сатиричний журнал Bolond Istók, з 1922 по 1929 співпрацював в літературному журналі Nyugat, потім у виданнях Esti Kurir і Együtt; в 1920-х — 1930-х опублікував у них безліч власних оповідань і фейлетонів. У 1920-х зблизився із забороненою Угорською комуністичною партією. 1935 одружився. 1940, не маючи можливості жити тільки на доходи від літературної діяльності, відкрив власний книжковий магазин. 1945 вступив в Комуністичну партію Угорщини, ставши одним із найвідоміших угорських письменників 1950-ті.

Твори[ред. | ред. код]

  • «Кішкунхалом» (1934),
  • «Три угорських міста» (1935),
  • «Маска села» (1937).

повісті[ред. | ред. код]

  • «Учень» (1945),
  • «Село» (1946).

автобіографічні романи[ред. | ред. код]

  • «Бунтівник» (1949)
  • «Втікач» (1954).

Нагороди[ред. | ред. код]

  • в 1932, 1935 і 1938 був нагороджений Премією Баумгартена,
  • в 1948 отримав Премію Кошута.

Посилання[ред. | ред. код]