Янош Пілінський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Янош Пілінський
угор. Pilinszky János
PilinszkyErettsegikep.png
Народився 27 листопада 1921(1921-11-27)
Будапешт
Помер 27 травня 1981(1981-05-27) (59 років)
Будапешт
Поховання
Громадянство Угорщина
Діяльність поет
Alma mater
Мова творів угорська
Роки активності 1938-1981
Членство Баварська академія витончених мистецтв[d]
Нагороди

Янош Пілінський у Вікісховищі?

Янош Пілінський (угор. Pilinszky János; *27 листопада 1921, Будапешт — †27 травня 1981, Будапешт) — угорський поет.

Біографія[ред. | ред. код]

Вчився в католицькій школі, так і не закінчив Будапештського університету. Почав публікуватися в 1938.

Творчість і визнання[ред. | ред. код]

У скупих за обсягом (найчастіше — в кілька рядків), телеграфних за формою, гранично експресивних віршах, насичених метафорами згубних випробувань, краху, другого народження, виразилося есхатологічне переживання катастроф ХХ століття, досвід Освенцима і ГУЛАГу. Настільними для Пілінського були романи Достоєвського, до чиїх образів він не раз звертався у віршах, книги Сімони Вейль, з якими він познайомився у Франції в першій половині 1960-х і які переклав угорською.

У 1960-х Пілінський отримує визнання за межами Угорщини. На англійську мову його вірші переводить Тед Хьюз, на французьку — П'єр Емманюель і Лоран Гаспар, на шведську — Тумас Транстремер; чотири романси на його вірші пише в 1973-1975 Дьордь Куртаґ. Поворотною точкою в долі Пілінського став паризький спектакль американського режисера-авангардиста Роберта Вілсона «Погляд глухого» (1971) і знайомство тоді ж з актрисою Шеріл Саттон, уявне листування з якою лягло в основу його роману-діалогу. Пілінський був удостоєний премій Ференца Баумгартена (1947), Аттіли Йожефа (1971), Лайоша Кошута (1980). Твори Пілінського переведені на англійську, французьку, німецьку, іспанську, італійську, нідерландську, норвезьку, фінську, польську та чеську мови. Музику на його вірші писали Аттіла Боза, Іштван Ланг, Філіп Балу, Брюно Мантовані.

Роботи[ред. | ред. код]

Поезія[ред. | ред. код]

  • Trapéz és korlát (1946)
  • Aranymadár (1957)
  • Harmadnapon (1959)
  • Nagyvárosi ikonok (1970)
  • Szálkák (1972)
  • Kráter (1976)

Драматургія[ред. | ред. код]

  • Rekviem/ Реквієм (1964)
  • Végkifejlet/ Розв'язка (1974)

Проза[ред. | ред. код]

  • Beszélgetések Sheryl Suttonnal (1977, роман-діалог)
  • Szög és olaj (1982)
  • A mélypont ünnepélye (1984)

Твори[ред. | ред. код]

  • Összegyűjtött művei. Tanulmányok, esszék, cikkek. I—II./ Szerkesztette stb. Hafner Zoltán. Budapest: Századvég Kiadó, 1993.
  • Conversations with Sheryl Sutton: The Novel of a Dialogue. Riverdale-on-Hudson: Sheep Meadow-Carcanet, 1992 .

Джерела[ред. | ред. код]

  • Fülöp L. Pilinszky János. Budapest: Akadémiai Kiadó, 1977.
  • In memoriam Pilinszky. Budapest: Officina Nova Kiadó, 1989.
  • Gaspar L. Préface// Pilinszky J. Meme dans l'obscurité. Paris: La Différence, 1991, p. 7-17.
  • Weissbort D. The Poetry of survival: post-war poets of Central and Eastern Europe. London; New York: Penguin Books, 1993.
  • Tüskés T. Pilinszky János alkotásai és vallomásai tükrében. Budapest: Szépirodalmi Könyvkiadó, 1996.
  • Bende J., Hafner Z. Pilinszky János bibliográfia. Budapest: Osiris, 2001
  • Tolcsvai Nagy G. Pilinszky János. Pozsony: Kalligram, 2002
  • Szávai D. Bűn és imádság: a Pilinszky-líra camus-i és kafkai szöveghagyományáról. Budapest: Akadémiai, 2005.

Посилання[ред. | ред. код]