Очікує на перевірку

Мате Залка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мате Залка
угор. Zalka Máté
Ім'я при народженніБела Франкль
Прізвиськогенерал Лукач
Народження23 квітня 1896(1896-04-23)
Tunyogmatolcsd, Fehérgyarmat Districtd, Саболч-Сатмар-Береґ, Угорщина
Смерть11 червня 1937(1937-06-11) (41 рік)
Уеска
ПохованняКерепеші
Країна Угорщина
Приналежність Австро-Угорщина
СРСР СРСР
Друга Іспанська Республіка
ПартіяУгорська комуністична партія
Званнягенерал
Командування12-я інтербригада
Війни / битвиПерша світова війна
Громадянська війна у Росії
Польсько-радянська війна 1920
Громадянська війна в Іспанії
По відставцідипломатичний кур'єр,
письменник,
директор Театру Революції
Нагороди
Орден Червоного Прапора
CMNS: Мате Залка у Вікісховищі

Ма́те За́лка (угор. Zalka Máté; справжнє ім'я Бела Франкль (угор. Frankl Béla); в СРСР Матвій Михайлович Залка; 23 квітня 1896, Матольч, Австро-Угорщина — 11 червня 1937, Уеска, Іспанія) — угорський письменник та революціонер, активний учасник громадянських воєн у Росії 1918–1921 та Іспанії 1936–1939 років. Кавалер ордену Червоного Прапора та республіканського ордену Звільнення Іспанії (посмертно).

Біографія

[ред. | ред. код]

Мате Залка народився з ім'ям Бела Франкль в єврейській родині (його батько був трактирником)[1]. Закінчив комерційне училище, з початком Першої світової війни був призваний до австро-угорської армії, в чині молодшого офіцера воював в Італії та на Східному фронті. Був полонений російськими військами під Луцьком 1916 року[2]. Як і низка інших австро-угорських військовополонених (Бела Кун, Ярослав Гашек), натхненний переворотом 1917 року в Російській імперії, захопився соціалістичними ідеями та приєднався до комуністичного руху (до забороненої Угорської комуністичної партії вступив заочно 1920 року). Воював на фронтах Громадянської війни в Росії, брав участь в селянських повстаннях в тилові Колчака, від 1919 року — боєць 18-тисячної Сибірської партизанської армії під командуванням Олександра Кравченка та Петра Щетінкіна.

Могила Залки в Будапешті

Після з'єднання партизан з головними силами Східного фронту Червоної Армії від 1920 року перебував на керівних посадах[2]. 1921–1923 років у складі військ ВНК брав участь в придушені повстань селянських військ Нестора Махна в Україні. Боровся з українськими повстанцями під проводом Чорної Марусі на Полтавщині[3].

У 1928 — 1936 роках у Біликах (Україна) майже щоліта бував угорський письменник Мате Залка.[4]

Після звільнення в запас протягом 1923—1928 років працював дипломатичним кур'єром, на господарській роботі, директором Театру Революції в Москві. Зайнятий в апараті ЦК ВКП(б) від початку 1928. Від кінця 1920-х років співпрацював у бюро Міжнародного об'єднання революційних письменників (МОРП). Від 1936 року під іменем генерала Лукача бився в охопленій громадянською війною Іспанії, командував 12-й Інтернаціональною бригадою, в боях поблизу Уески отримав поранення, яке виявилось смертельним. Був похований на півдні Іспанії, але пізніше його рештки було перепоховано на військовому цвинтарі в Будапешті.

Дружиною Мате Залки була Віра Іванівна Залка.

Походження псевдоніма

[ред. | ред. код]

На псевдонім «Мате Залка» письменника надихнула назва містечка Матесалка, що розташоване неподалік його малої батьківщини.

Творчість

[ред. | ред. код]

Творчість Мате Залки була присвячена переважно військовій тематиці. Його перше опубліковане оповідання «Ходя» (1924) було присвячено Громадянській війні в Росії; ця ж тема фігурує в наступних творах Мате Залки («Кавалерійський рейд» (1929; «Яблука» (1934)). Головним мотивом усієї творчості лишається «інтернаціональне братерство». Безґлуздості та несправедливості «імперіалістичної» Першої світової війни присвячено найвідоміший твір Залки — роман «Добердо» (1937), закінчений перед загибеллю. Писав угорською та російською мовами.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Пам'ять

[ред. | ред. код]

Бібліографія

[ред. | ред. код]
  • Постовой Иванов. М.-Л., ГИЗ, 1928 . −128 с.
  • Ходя. М.-Л., ЗИФ, 1928. — 238 с.
  • Военная почта. М., «Федерация», 1929. — 228 с., 4 000 экз.
  • Повесть о вечном мире. М., «Московский рабочий», 1929.- 176 с.
  • Роман «Добердо». Гослитиздат, 1937. — 35 000 экз. — посвящен событиям Первой мировой войны.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Janet Perez, Wendell Aycock «The Spanish Civil War in Literature», стр. 82. Архів оригіналу за 21 серпня 2014. Процитовано 26 січня 2015.
  2. ↑ а б Советская военная энциклопедия. — Т. 3. — С. 384.
  3. ↑ Степаненко, Микола (2013). Літературно-мистецька Полтавщина (укр.) . Гадяч: Гадяч. с. 69—70. ISBN 978-617-567-058-3.
  4. ↑ Село Білики на Полтавщині, яке любили українські та угорські митці - ipoltavets.com (укр.). 30 серпня 2022. Процитовано 30 серпня 2022.
  5. ↑ ПРИКАЗ РЕВОЛЮЦИОННОГО ВОЕННОГО СОВЕТА СОЮЗА СОВЕТСКИХ СОЦИАЛИСТИЧЕСКИХ РЕСПУБЛИК по личному составу армии № 101. 23 февраля 1928 года. Москва. — М: Центральная Типография НКВМ, 1928. — С. 11. — 36 с. — 430 экз.

Література

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мате_Залка&oldid=39485327