Мате Залка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Мате Залка
угор. Zalka Máté
1376 Portrait 100.jpg

Портрет Мате Залки на угорській поштовій марці 1961 року

Ім'я при народженні Бела Франкль
Прізвисько генерал Лукач
Народився 23 квітня 1896(1896-04-23)
с. Матольч, Австро-Угорщина
Помер 11 червня 1937(1937-06-11) (41 рік)
Уеска, Іспанія
Приналежність Flag of Austria-Hungary (1869-1918).svg Австро-Угорщина
СРСР СРСР
Flag of the Second Spanish Republic.svg Друга Іспанська Республіка
Командування 12-я інтербригада
Війни/битви Перша світова війна
Громадянська війна у Росії
Польсько-радянська війна 1920
Громадянська війна в Іспанії
Нагороди
Орден Червоного Прапора
По відставці дипломатичний кур'єр,
письменник,
директор Театру Революції

Ма́те За́лка (угор. Zalka Máté; справжнє ім'я Бела Франкль (угор. Frankl Béla); в СРСР Матвій Михайлович Залка; 23 квітня 1896, Матольч, Австро-Угорщина — 11 червня 1937, Уеска, Іспанія) — угорський письменник та революціонер, активний учасник громадянських воєн у Росії 19181921 та Іспанії 19361939 років. Кавалер ордену Червоного Прапора та республіканського ордену Звільнення Іспанії (посмертно).

Біографія[ред.ред. код]

Мате Залка народився з ім'ям Бела Франкль в єврейській родині (його батько був трактирником)[1]. Закінчив комерційне училище, з початком Першої світової війни був призваний до австро-угорської армії, в чині молодшого офіцера воював в Італії та на Східному фронті. Був полонений російськими військами під Луцьком 1916 року[2]. Як й більшість інших австро-угорських військовополонених (Бела Кун, Ярослав Гашек), натхненний переворотом 1917 року в Російській імперії, захопився соціалістичними ідеями та приєднався до комуністичного руху (до забороненої Угорської комуністичної партії вступив заочно 1920 року). Воював на фронтах Громадянської війни в Росії, брав участь в селянських повстаннях в тилові Колчака, від 1919 року — боєць 18-тисячної Сибірської партизанської армії під командуванням Олександра Кравченка та Петра Щетінкіна.

Генерал Лукач в Іспанії. 1936
Могила Залки в Будапешті

Після з'єднання партизан з головними силами Східного фронту Червоної Армії від 1920 року перебував на керівних посадах[2]. 19211923 років у складі військ ВНК брав участь в придушені повстань селянських військ Нестора Махна в Україні. Після звільнення в запас протягом 1923—1928 Років працював дипломатичним кур'єром, на господарській роботі, директором Театру Революції в Москві. Зайнятий в апараті ЦК ВКП(б) від початку 1928. Від кінця 1920-х років співпрацював у бюро Міжнародного об'єднання революційних письменників (МОРП). Від 1936 року під іменем генерала Лукача бився в охопленій громадянською війною Іспанії, командував 12-й Інтернаціональною бригадою, в боях поблизу Уески отримав поранення, яке виявилось смертельним. Був похований на півдні Іспанії, але пізніше його рештки було перепоховано на військовому цвинтарі в Будапешті.

Дружиною Мате Залки була Віра Іванівна Залка.

Творчість[ред.ред. код]

Творчість Мате Залки була присвячена переважно військовій тематиці. Його перше опубліковане оповідання «Ходя» (1924) було присвячено Громадянській війні в Росії; ця ж тема фігурує в наступних творах Мате Залки («Кавалерійський рейд» (1929; «Яблука» (1934)). Головним мотивом усієї творчості лишається «інтернаціональне братерство». Безґлуздості та несправедливості «імперіалістичної» Першої світової війни присвячено найвідоміший твір Залки — роман «Добердо» (1937), закінчений перед загибеллю. Писав угорською та російською мовами.

Нагороди[ред.ред. код]

Пам'ять[ред.ред. код]

  • На честь Мате Залки названо вулиці в різних містах та країнах: в Росії вулиця Мате Залки є в містах Красноярськ, Хабаровськ та Чебоксари; в Казахстані ім'я Мате Залки носила вулиця в Алмати, пізніше її перейменували на вулицю імені Утеген-батира.
  • В Москві на будинкові № 10 по Новій Басманній вулиці, де Мате Залка проживав від 1921 по 1925 роки, встановлено меморіальну дошку[4]. Меморіальна дошка також встановлена в Чебоксарах на будівлі, де 1933 року на з'їзді ударників-шляховиків Чувашської АРСР виступав М. Залка.
  • Пам'яті Мате Залки присвячено вірш Костянтина Симонова «Генерал» (1937). «Генерал Лукач» (Мате Залка) неодноразово згадується в романі Ернеста Гемінґвея «По кому подзвін» (1940).
  • Зображений на угорській поштовій марці 1961 року.

Бібліографія[ред.ред. код]

  • Постовой Иванов. М.-Л., ГИЗ, 1928 . −128 с.
  • Ходя. М.-Л., ЗИФ, 1928. — 238 с.
  • Военная почта. М., «Федерация», 1929. — 228 с., 4 000 экз.
  • Повесть о вечном мире. М., «Московский рабочий», 1929.- 176 с.
  • Роман «Добердо». Гослитиздат, 1937. — 35 000 экз. — посвящен событиям Первой мировой войны.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Janet Perez, Wendell Aycock «The Spanish Civil War in Literature», стр. 82
  2. а б Советская военная энциклопедия. — Т. 3. — С. 384.
  3. ПРИКАЗ РЕВОЛЮЦИОННОГО ВОЕННОГО СОВЕТА СОЮЗА СОВЕТСКИХ СОЦИАЛИСТИЧЕСКИХ РЕСПУБЛИК по личному составу армии № 101. 23 февраля 1928 года. Москва. — М: Центральная Типография НКВМ, 1928. — С. 11. — 36 с. — 430 экз.
  4. Фотография мемориальной доски Мате Залке в Москве, ул. Н. Басманная, 10

Література[ред.ред. код]